На великій воді

Володимир Саратов

Липень, 2018 рік

Узявши на мисливській базі два човна, о 10 годині ми з Тихоном, моїм приятелем, уже бадьоро гребли веслами. Вийшли із протоки, перед очима відкрилося величезне плесо. Удалині з юоків його облямовували побурілі рогозно-очеретяні зарості з розривами, а попереду виднілося наступне плесо. Качок на плесі видно не було, тільки в різних місцях на ньому стояло кілька човнів зі спінінгістами.

Налягаючи на весла, спрямовуємося через водний простір. Північно-західний вітерець рябить поверхню води й, не особливо заважаючи, натискає на правий борт. За півгодини, перепливши водне дзеркало й обігнувши вузький довгий острів, потрапляємо на менше плесо. Перепливаємо і його. Попереду ще одне широке плесо. Удалині жовтіють очеретами невеликі острівці, куди ми й скеровуємо наші човни. Від острівців приглушено долітають звуки пострілів, а в небі час від часу зʼявляються невеликі качині зграйки. Летять вони досить високо в одному напрямку – до південного сходу. Оминаємо ліворуч піднятий острівець із кількома вербами й, пропливши ще з півкілометра, наближаємося до місць, де маємо намір полювати. Попереду зʼявилося два острівці метрів за пʼятдесят один від одного. Гарне місце, але бачимо там двох мисливців. Правимо лівіше й метрів за двісті причалюємо до острівця, порослого очеретом. Тут перекушуємо нашвидкуруч й стаємо по кінцях острівця, заштовхавши човни у негустий рогіз. Віддалік, біля гряди із заростями стрілолиста, видно мисливця. Поки ми влаштовувалися, він уже стріляв разів зо три, напевно, по лисках. Незабаром на Тихона налітає зграйка черні. Гримить його дуплет, і одна «чорнушка» падає у воду. Зграйка тягне далі на острівці до двох мисливців, вони стріляють, і там падає качка. Потім вони збили ще одну із чотирьох, що налетіли.

Вечоріє. Качиний лет трохи оживився, і ми з Тихоном вистрілили разів по три. Нарешті, я збив крижня, він упав на воду кроків за пʼятдесят, вітерець став його відносити на плесо. Знаю, що втрачу дорогоцінні хвилини лету, але треба плисти, інакше качку віднесе, і потім не знайдеш її вночі. Поплив і, повернувшись, став на колишнє місце. Стріляв ще двічі, і майже вже в темряві взяв ще одного крижня. Коли зовсім стемніло, ми попливли через плесо до довгого острова з деревами метрів за триста ліворуч. Там на сухому березі поставили намет, підстеливши наламаного очерету. У мене із собою була бараняча шкура, яку стелю вниз, кладу під голову тілогрійку, укриватися буду ковдрою і плащем. Надягаю ватяні штани, вовняні шкарпетки, светр.

У наметі при світлі ліхтарика перекушуємо хлібом, салом, ковбасою з помідорами, і після восьмої години лягаємо відпочивати. Засинаємо під шум води, що хлюпає під вітром, в очереті поруч шарудять миші. Серед ночі вітер заспокоївся, стих плескіт хвиль і запанувала тиша. Я виліз із намету. У чистому небі ні хмарини. Глибина осінньої ночі, її таємниче мовчання, незліченні розсипи яскравих зірок і візерунки сузір'їв зачаровували. Перебуваючи серед природи, я завжди насолоджуюся цими чарами неба й вслуховуюся в його загадковий, невловимий шепіт…

Над ранок прокинувся від того, що стали замерзати ноги, ворушу пальцями, але тепліше не стає… Почав крутитися і Тихін. Свічу ліхтариком на годинник: тільки 4.45, рано ще, але не спиться. Покрутившись із півгодини, устаємо. Навколо тиша. Зоря спить непробудно, а на землю ліг приморозок і на травах біліє густий іній, мокрий пісок на березі закам'янів. У чистому небі на південному заході яскраво, як лампочка, виблискує Юпітер, і довкола нього помітно ореол. Морозне повітря дуже бадьорить. Узявши рушниці, сідаємо за весла. У човнах мжичка вкрила борти, і лавка в інеї. Протираю її й кладу зверху товстий жмут сухого рогозу. Гребемо на плесо до очеретяної гряди. Стаю біля краю в проході, Тихін відпливає метрів на сто далі. Зоря ледь прокидається, починають мерхнути зірки. У ранковій тиші три качки по черзі пройшли над головою. Одну з них збиваю з першого пострілу, і вона голосно шльопається на плесо. Вітру немає, і качка темніє грудкою на місці. Пролетів крижак і чутно, як опустився десь за грядою. Праворуч віддалік лунко «закевкала» лиска, їй відповіла ближче інша й незабаром зʼявилася із заростей…

Зарум'янившись, устає зоря, обіймаючи схід, і край синьо-блакитного неба став рожевим біля обрію. Вода відсвічує червонуватою блакиттю. Удалині із плеса до очеретів чорними човниками ковзає три лиски. Чутний посвист крил – налітає качина пара. Приклад біля плеча: бах! Бах! Передня качка, спіткнувшись, летить у воду – попелюх. З боків іноді видно, що пролітають невеликими зграйками й поодинці різні качки. Минає третина години. Із білуватого холодного серпанку над обрієм урочисто зʼявляється, спливаючи, червоне коло сонця. Пролетіла сіра чапля, ще одна, а над плесом закрутили чайки під куполом неба. Піднявшись, сонце посилає у блакитний простір золоті промені, вони відіграють теплими барвами на тихій воді і трав'яних заростях. Із заростей починають випливати лиски.

До 8.30 усякий лет припинився. Я вигріб за гряду й тихо пливу серед жовтого стрілолисту із густо-зеленими кущами їжачої голівки. Попереду розводдя. Беру в руки рушницю. Чую якийсь шерех праворуч у травах. Раптом там ударяють крила, і кроків за двадцять вилітає зеленоголовий красень-селезень. Стріляю його на підйомі, селезень похитнувся й починає віддалятися. Другий постріл, і він каменем падає в трави, плещеться й затихає.

Забравши дорогоцінний пернатий «самоцвіт», пливу до намету. Тихін уже там. За ранок він узяв лиску, крижня і двох попелюхів. Весело обмінюємося враженнями від морозного ранку. Потім збираємо дрова, розводимо багаття, гріємося й починаємо готувати сніданок із неодмінним чаєм. Тепер, при денному світлі, добре можна роздивитися місце, де ми стали вночі. Серед негустого, тонкого очерету тут на піску ростуть берізки й пухнасті, невисокі сосонки. Серед дерев на подушках зеленого моху трапляються мерзлі червоні сироїжки. На берізках ще жовтіють різьблені листочки, і багато листя вистелило землю строкатим килимом. Уздовж берега тягнеться ледь примітна стежка. По ній прибігла світло-сіра молода лаєчка із хвостом-бубликом. Мовчки зупинилася біля нас, дивиться. Я заговорив із нею, лайка, уважно слухаючи, повернула голову на бік. Тихін кинув їй шматочок ковбаски. Лайка підійшла, узяла його й утекла по стежці назад.

Поснідавши, ми склали намет, поклали речі в човни й відпливли. Сонце, поднявшись, зігріло повітря, уже не мерзнуть руки, як на світанку. Відпливши від місця ночівлі, ми зупинилися за плесом серед невисоких очеретів. Там часто траплялися невеликі розводдя і протоки, порослі стрілолистом і сусаком. Вибираю місце в рогозному закутку між двох плес. Ну, думаю, став, де треба! Тут на мілинах зібралося багато риб'ячого дріб'язку. Іноді жваво сплескували окунці, полюючи за мальком. З'явилася парочка синичок-лазорівок і почала вовтузитися в очереті. Весело, задерикувато почав співати малюк-кропив'яник поруч. Незабаром він підлетів до човна й із цікавістю став роздивлятися мене, перестрибуючи й шурхотячи сухими стеблами. Пролетів крижень і опустився віддалік. З мелодійним «триньканням» у повітря піднялася зграйка вусатих синиць і, «станцювавши» хмариною, швидко пірнула назад у зарості.

Безвітряно. У чистому небі, пригріваючи, пливе осіннє сонце й сліпуче виблискує, відбиваючись у нерухомій воді. У блакитній далечині доколишніх плес тоне погляд. Словами не передати краси навколишнього простору, осяяного сонцем. Ледь помітний у повітрі блакитнуватий серпанок ніби випромінює внутрішнє сяйво, тішачи око й бентежачи серце. Обабіч у заростях чутно уривчасті голоси лисок, що годуються і плещуться, але поряд вони не зʼявляються, відчуваючи нашу присутність. Сиджу в засідці вже з півгодини. Раптом просто позад мене – фир-р-р! – злетіла качка. Поки підхопився з лавки й повернувся, побачив селезня, що промайнув за очеретом. Він, хитрун, потихеньку виплив на плесо і, угледівши мене зі спини, дав драла.

Простоявши без пострілів до середини дня, ми вирішили не поспішаючи рухатися до бази. Випливши на водний простір, я зібрав свій бамбуковий спінінг, прив'язав тьмяну «коливалку» і почав рибалити. Тихін узявся фотографувати (без фотоапарата він нікуди не їздить). Рибалок на плесі не було, тільки біля далекого берега було видно кілька човнів. Тиха вода прозора, як скло, і на сажен углиб чітко видно мулисте дно. Подекуди на поверхні ще плавали буро-жовті листки поріділих латать. Кидаю блешню біля них, але риба не бере. За витягнутим, вузьким очеретяним островом намацав глибину понаж сажень. Після десятка закидів там узяла щука кілограмів на три. На блешні вона ходила мляво, лише іноді спрямовуючись у глибину. Підтягую щуку до човна. Трійник засів їй у нижній щелепі і, схоже, міцно. Поводивши й давши наковтатися повітря, витягаю щуку в човен. Полежавши хвилини зо дві, вона починає несамовито битися, довелося приспати.

Тихін уже переплив плесо й чекав мене у протоці. Там виднілося ще два човни. Біля них двоє знайомих мисливців: Євген Васильович у незмінній своїй білій шапочці й Георгій Никифорович із примітними вусами, обом років під п'ятдесят. В одного в човні лежить пара крижнів, в іншого – три черні й зеленоголовий селезень. Розговорилися. З'ясували, що це вони стояли біля двох острівців, де ми вчора хотіли стати, приїхали позавчора (у п'ятницю). Георгій Никифорович тоді добре половив спінінгом, піймавши сім щук: травʼянок і дві більших (кіло й півтора).

Я запитав, де вони ночували. Виявляється, у човнах, просто на воді, де полювали. Човни на базі вони вибирають такі, щоб були міцнішими й, головне, що не текли. Кладуть на дно (на мостки) оберемок очерету, зверху стелять спальники, а від дощу й роси вкриваються поліетиленовою плівкою. Сьогодні уранці був мороз, а вони в човнах спали в теплі й холоду не відчували взагалі. Якщо човен усе-таки підтікає, то для безпеки ночувати треба на мілині. У разі сильного вітру й за наявності хвиль перепливають у густі очерети під вітер. Зустрічаючи їх тут і раніше, я помітив, що завжди все в них ретельно підігнано, рюкзаки невеликі, рушниці в шкіряних чохлах і нічого зайвого.

Приязно поговоривши про полювання й риболовлю, ми почали складати речі, зачохлювати рушниці і, зібравшись, учотирьох не поспішаючи попливли на базу. Ще один мисливський день завершувався.