Птахи в Біблії

Василь Ільчук

Липень, 2018 рік

Упродовж тисячоліть для значної частини людства Біблія була, є і залишатиметься найголовнішою книгою в житті. Головною в Біблії постає тема людства від початку його створення і дотепер. Водночас чільне місце в сюжеті Святого Письма посідає природа – рослинний і тваринний світ, у якому неабияке значення відіграють птахи.

Пернаті згадуються у 38 із 66 книг Святого Письма*. Слова та словосполучення «птах», «пташка», «пташина», «пташиний», «птаство», «птаство небесне»**, «птаство крилате», «птаство гірське», «пташка крилата», «небесний птах», «хиже птаство» зустрічаються в Біблії понад сотню разів. Словосполучення «польова звірина», «лісова звірина» тощо, неодноразово вживані в тексті, здебільшого включають у себе всіх звірів, зокрема і птахів. На сторінках Біблії нерідко йдеться про конкретні види (або роди) птахів, яких тут нараховується понад двадцять. У тексті Святого Письма зустрічаються подробиці з анатомії пернатих, їхньої поведінки, харчування, гніздівлі тощо.

За сюжетом Біблії, птахи існують від початку створення світу. Пернатих було створено Богом одночасно з іншими тваринами: «І створив Бог риби великі, і всяку душу живу плазуючу, що її вода вироїла за їх родом, і всяку пташину крилату за родом її. І Бог побачив, що добре воно. І поблагословив їх Бог, кажучи: «Плодіться й розмножуйтеся, і наповнюйте воду в морях, а птаство нехай розмножується на землі!»» (1 М. 1:21-22). Створивши людину, Бог дозволив панувати їй над усією звіриною, зокрема і над птахами, та використовувати в їжу: «І сказав Бог: «Створімо людину за образом Нашим, за подобою Нашою, і хай панують над морською рибою, і над птаством небесним»» (1 М. 1:26). Водночас Бог визначає, які птахи не є їстівними, й у Мойсеєвому Законі дається їх перелік: «Усе, що не має плавців та луски у воді, – гидота воно для вас. А з птаства будете бридитися оцього, – не будете їх їсти, гидота вони: орла, грифа й морського орла, і коршака, і сокола за родом його, і пугача, і рибалки, та ібіса, і лебедя, і пелікана, і сича, і бусла, чаплі за родом її, і одуда, і нетопира» (3 М. 11:12-19); «Кожного чистого птаха будете їсти. А оце, чого з них ви не будете їсти: орла, і грифа, і морського орла, і коршака, і сокола за родом його, і всякого крука за родом його, і струся, і сови, і яструба за родом його, пугача, й ібіса, і лебедя, і пелікана, і сича, і рибалки, і бусла, і чаплі за родом її, і одуда, і кажана. І кожне плазуюче з птаства – нечисте воно для вас, не будете їсти. Кожного чистого птаха будете їсти» (5 М. 14:11-20). Усі живі створіння, зокрема і птахів Бог називає «живою душею»: «І земній усій звірині і всьому птаству небесному, і кожному, що плазує по землі, що душа в ньому жива, - уся зелень яринна на їжу для них» (1 М. 1:30); «І з кожною живою душею, що з вами: серед птаства, серед худоби, і серед усієї земної звірини з вами» (1 М. 9:10). Під час однієї з найбільших біблійних подій – всесвітнього потопу – Господь піклується про птахів, як і інших тварин, та наказує Мойсею взяти із собою у ковчег парами: «Із птаства за родом його, і з худоби за родом її, і з усіх плазунів на землі за родом їх – по двоє з усього увійдуть до тебе, щоб їх зберегти живими» (1 М. 6:20); «Також із птаства небесного по семеро, самця та самицю, щоб насіння сховати живим на поверхні всієї землі» (1 М. 7:3). У Біблії йдеться про птахів як супутників людини: «Птаство небесне над ними живе, видає воно голос з-посеред галузок» (Пс. 103:12); «І я в сні своїм бачив – ось три коші печива на голові моїй. А в коші горішньому – зо всякого пекарського виробу фараонове їдження, а птах їв його з коша з-над моєї голови» (1 М. 40:16-17). З давніх-давен птахів вивчали та захоплювалися ними: «І говорив він (цар Соломон – авт.) про дерева, від кедру, що на Ливані, й аж до ісопу, що росте на стіні. І говорив про худобу, і про птаство, і про плазуюче та про риб» (1 Цар. 5:13); «…щоб були вільні, як птахи» (Єз. 13:20). Пташині крила мають фантастичні біблійні істоти: «Потому я бачив, аж ось звір інший, мов пантера, а в нього на спині чотири пташині крила» (Дан. 7:6) (див. також нижче – авт.). Люди, які відступалися від Бога, робили собі ідолів, часом надаючи їм і пташиної подоби: «…щоб ви не зіпсулися і не зробили собі ідола на подобу якогось боввана, зображення самця чи самиці, зображення всякої худобини, що на землі, зображення всякого крилатого птаха, що літає під небом» (5 М. 4:16-17).

У Біблії досить широко розкривається тема полювання на птахів: «А за часу надходу стрільців ударяє він (струсь, див нижче – авт.) крильми повітря, і сміється з коня та з його верхівця» (Йов 39:18). З убитої для споживання дичини Бог наказує виливати кров: «А кожен чоловік із Ізраїлевих синів та з приходька, що мешкає серед них, що вполює здобич звірини або птаства, що їджене, то він виллє кров того й закриє її піском» (3 М. 17:13). У тексті Святого Письма люди часто порівнюються з упійманими птахами. Із таких висловлювань видно, що найчастіше пернатих відловлювали за допомогою сіток-пасток: «Бо Він тебе вирве з тенет птахолова, з моровиці згубної, Він пером Своїм вкриє тебе, і під крильми його заховаєшся ти» (Пс. 90:3-4); «…як той птах поспішає до сітки і не знає, що це на життя його пастка» (Пр. 7:23); «Бо часу свого людина не знає, мов риби, половлені в пагубну сітку, і мов птахи, захоплені в сільце» (Екл. 9:12); «Бо в народі моєму безбожники є - чигають вони, немов той птахолов, вони сітки розставили, хапають людей» (Єр. 5:26); «пророк – пастка птахолова на всіх дорогах його» (Ос. 9:8); «Чи впаде на землі пташка в сітку, як немає сільця? Чи підійметься сітка з землі, як нічого не зловить?» (Ам. 3:5). За допомогою сілець ізраїльтяни здобували птахів живими й продовжували утримувати їх у неволі (можливо, для жертвопринесень чи продажу): «Рятуйся, як серна, з руки, і як птах із руки птахолова» (Пр. 6:5); «Душа наша, як птах, урятувалась із сільця птахоловів – сільце розірвалось, а ми врятувались» (Пс. 123:7); «Як клітка, наповнена птахами, так доми їхні повні омани» (Єр. 5:27). У Своїх заповідях Господь піклується про птахів і у випадку, коли людина знаходить гніздо, забороняє руйнувати його, дозволяючи забирати лише пташенят: «Коли спіткається на дорозі пташине кубло перед тобою на якому-небудь дереві чи на землі з пташенятами або з яйцями, а мати сидить на пташенятах або на яйцях, то не візьмеш тієї матері з дітьми – конче відпустиш ту матір, а дітей візьмеш собі, щоб було добре тобі, і щоб ти продовжив свої дні» (5 М. 22:6-7). Усе ж у біблійному сюжеті трапляються випадки, коли птахи втрачають свої гнізда чи кидають кладку: «І станеться, мов те сполошене птаство, з кубла повигонене, будуть дочки Моавські» (Іс. 16:2); «Як птах, що гніздо своє кинув, так і людина, що з місця свого мандрує» (Пр. 27:8); «І досягла, мов кубло те, багатства народів рука моя, і як збирають покинені яйця, я всю землю зібрав – і ніхто не порушив крилом, і дзюбка не відкрив, і не зацвірінькав» (Іс. 10:14). Тема гніздування птахів розкривається й у інших частинах Біблії – в метафоричних образах Єгипту, Ісусових притчах тощо: «Як птахи летючі пташат, так Єрусалима Господь Саваот охоронить» (Іс. 31:5); «У його віттях (Єгипту – авт.) кублилося все птаство небесне» (Єз. 31:6); «Воно (гірчичне зерно – авт.) найдрібніше з увсього насіння, але, коли виросте, більше воно за зілля, і стає деревом, так що птаство небесне злітається і кублиться в віттях його» (Мт. 13:32) (див. також. Мр.4:32; Лк. 13:19 – авт.); «Ісус же йому відказав: «Мають нори лисиці, а гнізда – небесні пташки, Син же Людський не має ніде й голови прихилити»» (Лк. 9:58).

Свійські птахи. Домашню птицю ізраїльтяни тримали заради м'яса («і птиця готувалася в мене» (Неем. 5:18)); яєць («Або, як яйця він проситиме, дасть йому скорпіона?» (Лк. 11:12)); для принесення в жертву (в жертву приносилися голуби, і цей процес описаний детально. Оскільки в Біблії згадуються і свійські, і дикі голуби, про них мова піде нижче, за систематикою – авт.); як декоративних птахів («Раз на три роки приходили таршіські кораблі, що довозили золото, і срібло і слонову кість, і мавп, і пав» (1 Цар. 10:22)).

Пави. Вище наведена цитата про пав у Біблії повторюється двічі, в обох випадках мова йде про багатство царя Соломона (див. також 2 Хр. 9:21 – авт).

Гуси. Ці свійські птахи згадуються в Біблії лише раз, у переліку поживи, що входила до столу царя Соломона. Гусей відносили до дрібної худоби, яка споживалася в царському палаці у великих кількостях. За один день з'їдалося так багато птиці, що її навіть не рахували: «І була Соломонова пожива на один день… Десятеро з великої ситої худоби, і двадцятеро з худоби великої з паші та сотня худоби дрібної, окрім оленя, і сарни, і антилопи та ситих гусок» (1 Цар. 5:2-3).

Кури. Про курей неодноразово йдеться в Новому Заповіті. У двох книгах – Матвія та Луки – зустрічаються однакові цитати Ісусових слів, які він промовляє до Єрусалиму, порівнюючи себе з турботливою квочкою: «Скільки разів Я хотів зібрати діти твої, як та квочка збирає під крила курчаток своїх, та ви не захотіли!» (Мт. 23:37; Лк. 13:34). В усіх випадках, де мова йде про півнів, мається на увазі їхній передранковий спів: «Тож пильнуйте, не знаєте бо, коли прийде пан дому: увечорі, чи опівночі, чи як півні співатимуть, чи ранком» (Мр. 13:35). Усі чотири Євангелія містять оповіді про те, як учень Петро відрікся від Ісуса, перш ніж заспівав півень: «Промовив до нього Ісус: «Поправді кажу тобі, що ночі цієї, перше ніж заспіває півень, відречешся ти тричі від Мене»» (Мт. 26:34); «Тоді він став клястись та божитись: «Не знаю Цього Чоловіка!» І заспівав півень хвилі тієї» (Мт. 26:74) (див. також Мт. 26:75; Мр. 14:30, 68, 72; Лк. 22:34, 60-61; Ів. 13:38; 18:27 – авт.).

 

* при написанні статті використано україномовне видання Біблії за перекладом проф. Івана Огієнка (Українське Біблійне Товариство, Київ, 2005 р.)

** скрізь, де зустрічається словосполучення «птаство небесне», зноска дає уточнення, що тут мається на увазі «птаство повітряне».

Далі буде

Василь Ільчук, орнітолог