Коефіцієнт успішності полювання й пропускна здатність мисливського господарства

Володимир Нижник

Серпень, 2018 рік

На фото: спробуйте тут розрахувати коефіцієнти успішності полювання на різні види дичини

Попри весь той досвід, який накопичили в українському мисливствознавстві, у головному питанні: скільки може (має право) конкретне мисливське господарство видати відстрільних карток на той або інший вид дичини, тобто прийняти мисливців, у нас досі плутанина, чиновницька вакханалія, відсутність професійного підходу, ігнорування статистики й наявного досвіду, відверті підтасовування й зловживання. Шановні читачі, у цій, на перший погляд, нудній і професійній статті йтиметься про дуже болюче як для мисливців, так і для мисливських господарств питання – визначення пропускної здатності угідь.

Усі ці негативні явища в мисливствознавстві приводять до двох крайностей: недоексплуатації окремих видів дичини і як наслідок – браконьєрства (занижена пропускна здатність) або винищувальних форм господарювання (навмисно завищена пропускна здатність). У першому випадку невиправдано утискаються інтереси мисливців, дичина в угіддях є, мисливці це бачать, а відстрільних карток на неї видають недостатньо. Наприклад, в одній із південних областей і сьогодні не є поодинокими випадки, коли в середньому на двох мисливців, що проживають у районі, узгоджується до видання тільки одна разова відстрільна картка на зайця. Тобто кожний другий мисливець не має можливості вийти на законне полювання на зайця хоча б раз на сезон, і це в районах, де не так уже й багато мисливців, а зайця – вистачає. От і штовхає невиправдано занижена пропускна здатність законослухняних мисливців до браконьєрства. У підсумку господарство недоотримує законний дохід, а зайців все одно стріляють. Ось так непрофесіоналізм посадовців може стимулювати й стимулює сьогодні незаконне полювання.

А завищена пропускна здатність ще гірша! Коли на реально дозволених до відстрілу 100 зайців господарство за різними мутними схемами реалізує 1000 разових відстрілок (10 днів полювання на одного зайця). Або навіть гірше 300-400 сезонних карток на так званого хутрового звіра (включно із зайцем), і дозволяє 12 мисливських днів на зайця на сезон (із листопада до січня), у підсумку виходить 35-50 днів полювання на одного зайця! Який заєць може залишитися за таких методів ведення господарства? Як так виходить, що за всього накопиченого нами досвіду ми дотепер не можемо правильно порахувати пропускну здатність і визначити припустиму кількість відстрільних карток на той або інший вид дичини? З'ясуймо.

За допомогою публікацій в «ПтР» читачі трохи стали розумітися на такому надважливому показнику, що визначає норми добування й можливості мисливських господарств із прийому мисливців, як пропускна здатність мисливського господарства щодо того чи іншого виду дичини. І все-таки коротенько освіжимо в пам'яті, для чого розраховується і яку законну силу має показник «пропускної здатності мисливського господарства», що узгоджується із двома серйозними державними органами контролю – обласним управлінням лісового й мисливського господарства (далі – Управління) і департаментом екології при обласних державних адміністраціях (далі – Департамент).

Отже, для чого потрібен цей показник? Для визначення максимальної кількості днів полювання на той чи інший вид дичини, тобто скільки мисливців конкретне господарство може прийняти цього сезону, наприклад, на полювання на зайця-русака. За якою формулою розраховується? Дуже просто, враховану кількість дичини конкретного виду, наприклад, крижня, ділимо на норму відстрілу для одного мисливця за один день полювання. Наприклад, на початок сезону полювання в господарстві було нараховано 675 особин крижня, а норма добування на мисливця – п'ять особин, ділимо 675:5=135 днів полювання (але це тільки на крижня). Тобто це мисливське господарство може реалізувати 135 разових відстрільних карток на… На що? Окремо на крижня? Ні, такий розрахунок робиться на всі види пернатої дичини, на які буде дозволено полювання відповідно до виданої відстрільної картки, і дні полювання по всіх видах додаються.

Здавалося б, усе просто, але тільки на перший погляд. Для початку відволічемося від розрахунків і розберемося в термінах. Дивимося ст. 73 «Настанови з облаштування мисливських угідь» (далі – Настанова) і бачиму вже перше неузгодження – розділ 23 Настанови називається «Визначення пропускної здатності мисливського господарства», а закон «Про мисливське господарство й полювання» вимагає від користувачів угіддями визначення «пропускної здатності мисливських угідь». Погодьтеся, є різниця між поняттями «мисливські угіддя» і «мисливське господарство», і вже на найпростішому, але найвищому рівні з'являється перше нестикування. За завданнями, які вона виконує, пропускну здатність варто було б розділяти на два показники: пропускна здатність на сезон полювання, або пропускна здатність мисливського господарства (далі – ПСМГ), і пропускна здатність на один мисливський день, або пропускна здатність угідь (далі – ПСУ) – максимальна кількість мисливців, яку може прийняти мисливське господарство одночасно. За своїм змістом той показник, який ми погоджуємо сьогодні, – це ПСМГ, тому що його розрахунок більше пов'язаний із кількістю дичини, а ніяк не із площею і якістю угідь. Й оскільки сьогодні ці два поняття переплутані (або підмінені) навіть на нормативному рівні, не будемо плутати наших читачів, і до певного часу не станемо торкатися ПСУ, хоча цей показник важливий із погляду фактора занепокоєння дичини й техніки безпеки під час проведення полювань, наприклад, у дні відкриття полювання по перу або хутровому звіру, коли концентрація мисливців в угіддях перевищує всі мислимі норми.

Розглянемо показник ПСМГ як найважливіший для більшості господарств із погляду доходів, що визначає максимальну кількість дозволів на добування того або іншого виду дичини (кількість відстрільних карток), яку може видати конкретне господарство на конкретний вид дичини цього сезону. Наприклад, мисливське господарство «Бізон» на зимовій таксації (у лютому) нарахувало 800 зайців. З урахуванням річного приросту 25% на початок сезону полювання на хутрового (на початку листопада) у господарстві має бути 1000 зайців. Настанова (ст. 46) дозволяє цьому господарству відстріляти до 15% (за умови щільності звіра на 1 тис. га вищої від мінімально припустимої), тобто 150 зайців. Запитання: яку кількість і яких (сезонних чи разових) відстрільних карток на зайця може видати господарство «Бізон» цього сезону? Ви будете здивовані, але на це просте запитання сьогодні в Україні згідно з нормативними документами відповісти неможливо, дотепер не ухвалено чітких, науково або статистично обґрунтованих норм – як від допустимих до відстрілу зайців перейти до кількості відстрільних карток: сезонних і разових? І це з огляду на те, що із зайцем і фазаном ще нічого, на ці види переважно полюють за разовими відстрільними, а з водоплавною дичиною – повна тьма. Та повернімося до «бізонівських» зайців і зробимо розрахунки. Норма відстрілу на одного мисливця за один мисливський день – один заєць. Згідно з формулою, наведеною в Настанові (ст. 73), ділимо 150:1=150 днів полювання, тобто допустимо видати 150 разових відстрільних карток на зайця. Так? Ні, не так. Будь-хто із наших читачів зазначить, що не кожний мисливець і не щодня добуває зайця. Невдалих полювань, коли мисливець залишається без трофея, досить багато, а в деяких областях України таких безрезультатних полювань більше, ніж успішних. Тобто відстрільних карток на зайця можна видавати більше, ніж запланованих до відстрілу зайців. Але наскільки більше, за якою схемою або за якою формулою розраховувати? Настанова не дає відповіді на це запитання, а на практиці вже давно під час розрахунків застосовується «коефіцієнт успішності полювання» на той чи інший вид. Але звідки, із якої стелі беруть ці коефіцієнти, чи однакові вони, наприклад, у Херсонській чи Київській областях? Погодьтеся, не може застосовуватися один коефіцієнт успішності полювання на зайця в усіх областях. За нашою статистикою, якщо в Херсонській або Миколаївській областях протягом дня полювання 10 мисливців у середньому добувають п'ять-сім зайців (коефіцієнт успішності 0,5-0,7), то в Київській – у середньому одного-трьох зайців (коефіцієнт успішності 0,1-0,3). Хтось зазначить, що бувають полювання і є господарства в тій же Київській області, коли зайця добувають більше від наведених вище цифр. Так, є й бувають, але ми говоримо про середню статистику по області за сезон. Неможливо, та й немає в тому потреби, затверджувати коефіцієнти успішності по окремо взятих районах і по окремо взятих мисливських господарствах, але по областях ці коефіцієнти слід розрахувати й затвердити.

Окремою проблемою є розрахунки ПСМГ за комплексними відстрільними картками на «пернату дичину» або «хутрового звіра», коли одна відстрільна картка видається відразу на кілька видів дичини. Наприклад, на пернату дичину, коли одна відстрільна картка, до того ж ще й сезонна (дозволених 60-80 днів полювання), видається відразу на кілька видів птахів – на качок і куликів кількох видів, лисок, нирків, голубів, перепелів, водночас норму відстрілу на одного мисливця за день полювання визначено: п'ять качок, шість лисок, 10 куликів тощо. І от зустрічаємо в угіддях мисливця, він добув: три качки, чотири лиски й п'ять куликів. Запитання: чи перевищив цей мисливець норму добування, чи потрібно в такому випадку складати на нього протокол і штрафувати? Більшість мисливців і мисливствознавців скаже – ні, не перевищив, карати немає за що! А я відповідаю – перевищив, і роблю розрахунки: на качку норму виконано – на 60%, на лиску – на 66%, на куликів – на 50%, загалом – 60+66+50=176%, порушення норми добування досить грубе, має бути покарання! Шановні колеги-мисливствознавці, не поспішайте сперечатися, уважно вивчіть формулу для розрахунків ПСМГ (ст. 73 Настанови).

Із тієї самої причини неможливо провести розрахунки ПСМГ і на «хутрового звіра» загалом. Що й казати, ПСМГ навіть окремо на лисицю, вовка, єнотоподібного собаку, нірку американську, куницю кам'яну, шакала згідно з Настановою розрахувати неможливо. Чому? Навіть якщо ми якось зможемо визначити за областями (і навіть районами), скільки особин цих видів нам слід відстріляти цього сезону, ми ніколи не зможемо науково (статистично) визначити коефіцієнт успішності полювання на ці види навіть по Україні загалом. Тобто ми можемо з досвіду попередніх сезонів визначити, скільки нам бажано відстріляти вовків цього сезону по Україні загалом, наприклад – 3000 особин, але скільки нам слід видати відстрільних карток на вовка в кожному конкретному господарстві – завдання неможливе та й безглузде.

Не простіше і з розрахунками коефіцієнта успішності на полюванні на нірку американську або шакала, на яких спеціально практично ніхто не полює, їх стріляють попутно на полюваннях на інші види. А з ніркою американською взагалі повний тупик! Її вдається добувати в 90% випадків на полюваннях на водоплавну дичину, тобто за відстрілкою «на пернату дичину» стріляють хутрового звіра – який ризик! Зрозуміло, що більшість мисливців на такий ризик не йде, бо шкурка нірки американської практично не становить цінності. От і заполонив цей надзвичайно шкідливий, ненажерливий і досить активний навіть удень хижак усі наші водойми.

Далі – ще абсурдніше. Дорогі наші екологічні посадовці, поясніть, який сенс розраховувати ПСМГ на російського пролітного гусака і як це практично зробити в липні місяці, якщо той гусак сидить ще на російській території? Для чого? Щоб обмежити полювання на гусака на нашій території, зберегти гусака для турецьких і російських мисливців? А який сенс обмежувати полювання наприкінці жовтня – у листопаді на тих самих пролітних російських качок і лисок? Як це відбувається? Коли в червні-липні користувачі угіддями проводять обліки птаха й готують на затвердження ПСМГ, російських качок і лисок вони ж порахувати не можуть, отже, собі й мисливцям на шкоду подають від початку занижену ПСМГ! Скажіть, ну на який ляд нам потрібні такі від початку марні й навіть шкідливі обмеження, виконувати які ніхто за великим рахунком і не збирається? Так, для галочки, щоб продемонструвати цивілізованому світу, що ми господарюємо за європейськими стандартами.

Окремо слід вказати на затверджувані сьогодні розрахунки пропускної здатності на копитного звіра, що суперечать ухваленим правилам полювання й усякому здоровому глузду. Піввіку тому російський мисливствознавець Лопирєв без усяких на те підстав, наукових або статистичних, так, зі стелі, для розрахунків пропускної здатності запропонував уважати норму відстрілу на одного мисливця на колективних полюваннях по копитному звіру 0,1. Фактично це означає, що на колективному полюванні по копитному звіру не має бути більше ніж 10 учасників! Наші українські специ примудрилися записати цю несусвітню дурість навіть у Настанову, і щорічно змушують усіх користувачів угіддями, хто має ліміти на копитних, затверджувати цей надзвичайно дурний і шкідливий показник, за перевищення якого можна дістати неймовірний штраф або навіть втратити угіддя. Поясню докладніше. Наприклад, мисливське господарство «Бізон» має ліміти на козулю (шість ліцензій) і оленя (дві ліцензії), загалом вісім ліцензій. Розрахункова ПСМГ становить 8:0,1=80 днів полювання. А що дозволяють чинні мисливські правила – «Положення про правила проведення полювання, поведінки зі зброєю й порядок видачі ліцензій на добування мисливських тварин» від 2011 року? У недалекому минулому полювання за однією ліцензією (один колектив, включно з єгерями і загоничами) обмежувалося 20 учасниками, сьогодні це обмеження знято. Але ми в нашому прикладі з «Бізоном» беремо для розрахунків у середньому цю цифру – 20 учасників на кожному полюванні. Отже, за вісьмома ліцензіями мисливське господарство в першій половині сезону прийняло на полювання 160 мисливців (що не заборонено правилами). Але й це ще не все, наприклад, два полювання були безрезультатними, згідно з чинними правилами господарство оплатило й одержало ще дві ліцензії на копитних і прийняло на полювання ще 40 осіб. У підсумку кількість козуль і оленів добули згідно з лімітом, а реальний показник приймання мисливців на копитного звіра становив 200 днів полювання, що в 2,5 разу перевищує затверджену ПСМГ. І як бути? Так і хочеться порадити директорам господарств: та не звертайте ви уваги на цю ПСМГ «а-ля Лопирєв», її написано для таких самих лопирєвих. Але як не звертати уваги, адже борейчата, що засіли в екоінспекціях, легко вирахують таке перевищення пропускної здатності (зі зрозумілих причин не стану розповідати як) і… санкції! То навіщо нам потрібна така ПСМГ на копитних, яка не допомагає, а заважає працювати, і цілком законослухняних користувачів угіддями оголошує злочинцями й дозволяє посадовцям від екології над ними знущатися?

Але й це ще не фінал, пропускні здатності за всіма видами – на пернату дичину, на копитних і хутрових звірів – нас посадовці змушують затверджувати одним документом. І виходить, обліки водоплавного птаха припустимо проводити в червні-липні. Поки порахували, поки оформили документи й подали – уже кінець липня, а полювання на самця козулі за законом відкривається в травні. Тобто щороку ми відкриваємо сезон полювання на козулю з непідписаними пропускними здатностями!

То який вихід із усієї цієї плутанини, що слід зробити першочергово? Наказом по Агентству лісових ресурсів створити робочу групу, як це було зроблено у 2007 році, завданням якої буде розробити зміни й доповнення до «Настанови з облаштування мисливських угідь», а саме до розділу 23 «Визначення пропускної здатності мисливського господарства». Водночас обов'язково розділити, по суті, дві згадані вище пропускні здатності й чітко визначити, яка з них для яких видів дичини, у яких випадках застосовується, у який період сезону полювання (для перелітних птахів) і за якими формулами розраховується. Попереджаємо, якщо борейчата запхали ніс у цю недоопрацьовану тему, вони її вже просто так не покинуть, і вже в сезоні 2019 року через суди зможуть прикрити полювання в Україні на багато видів пернатої дичини й хутрового звіра!