Дари лісу

Ігор Ткач

Серпень, 2018 рік

Ліс – безцінний скарб, який дістався нам у подарунок від природи. Його по праву можна назвати справжнім лісовим царством, яке приховує в собі багато таємного й незвіданого. Без ліку комах, птахів, тварин, могутні та величні дерева, розмаїття пахучих квітів і трав утворюють цілий світ, наповнений життям. Потрапляючи туди, дихаєш чистим і свіжим повітрям, насолоджуєшся тишею та спокоєм. Лісове царство створює ідеальні умови для роздумів.

У різні періоди року ліс тішить нас своїми дарами. Одними з найпоширеніших дарів лісу є гриби. У грибників завжди популярні маслюки, підберезовики, підосиновики, польські гриби, лисички, опеньки та, звичайно ж, білі гриби.

Білий гриб – один із найцінніших грибів, він особливо популярний серед збирачів. Зустрічається він у хвойних, листяних, мішаних лісах та у молодих ялинниках. Росте на вологих ґрунтах із травня до жовтня місяця. Поодинокі екземпляри в окремі роки можна зустріти навіть у листопаді. Ростуть гриби цілими сімействами, тому, знайшовши один, шукай поблизу ще кілька. Саме їх найбільше з-поміж інших грибів сушать. У сушеному вигляді білі гриби зберігають найбільше корисних речовин.

У березових чи змішаних із березою лісах можна зустріти підберезовики. За самою лише назвою «підберезовик» можна безпомилково назвати місце їхнього поселення. У нас у селі їх ще називають бабками. Великі сім’ї цих грибів трапляються в молодих березових посадках. Починати полювати на них можна від самого початку літа, і дають вони урожай до кінця жовтня. Колір капелюшка варіюється від блідо-сірого до насиченого коричневого. Ніжка білувата з темними поздовжніми лусочками. Збирати підберезовики легко, вони зажди на видноті і ніколи не ховаються в траву.

Підосичник найчастіше можна зустріти в осикових лісах. Також можуть зустрічатися у мішаних, де поряд з осиками ростуть берези, дуби та хвойні дерева. Як і в підберезовика, назва цього гриба теж чудово підказує, де їх потрібно шукати. Ростуть вони трохи пізніше за підберезовиків – із липня до жовтня. Найкращі врожаї зустрічаються в невисоких осикових долинах. Шукати підосичники неважко. Вони досить помітні, адже зазвичай мають яскравий червоний капелюшок. Не дарма ж їх ще називають красноголовцями та краснюками.

Із травня і до пізньої осені можна збирати маслюки. Маслюк дуже популярний у колі любителів збирати гриби. Характерною ознакою, що відрізняє маслюк від інших грибів, є клейкий капелюшок. Вони полюбляють молоді соснові бори та самосійні соснові острівці. Особливо восени можуть масово траплятися на узліссях і галявинах, узбіччях доріг та у високій траві осторонь від сосон.

Поруч із маслюками зростають у старих хвойних лісах і польські гриби. Значно рідше, але зустрічаються вони й у змішаних із сосною лісах. Польський гриб дістав свою назву завдяки ареалу свого поширення. У Польщі ці гриби ростуть у великих кількостях і є одними з основних об’єктів грибного полювання. Зазвичай вони мають гладенький капелюшок каштаново-бурого відтінку. Ростуть від червня і до кінця жовтня, часто невеликими групами. У роки дощової та теплої з туманами осені можна успішно їх збирати й у листопаді місяці. Якщо влітку гриби ростуть із тонкою ніжкою, як у маслюка, то восени трапляються гриби з товстою і м’ясистою ніжкою, як у білого гриба. Від дотику у польського гриба нижня частина капелюшка та ніжка на зрізі синіють.

Лисички ростуть великими родинами у змішаних і хвойних лісах. Краще їх збирати з липня до жовтня. Їхнє забарвлення може відрізнятися від яскраво-жовтого до молочно-жовтого та помаранчевого кольору. Віддає перевагу злегка зволоженим та освітленим місцям. Дуже вони полюбляють острівці моху, тому слід ретельно оглядати такі місцини. Мабуть, це єдиний вид грибів, які навіть у перезрілому стані не бувають червивими.

Опеньки ростуть у листяних і хвойних лісах. У роки гарного врожаю зустрічаються у садах, парках, по берегах, у чагарниках та біля сільських подвір’їв. Часто ростуть на пеньках, коріннях та стовбурах навіть повалених дерев. Траплялися опеньки моїм знайомим на сухостоях на висоті до трьох метрів. Збирають опеньки літні, осінні та зимові. Літні опеньки ростуть, не утворюючи великих сімейств, як осінні, і мають тонку ніжку. Збирають їх із літа і до кінця вересня. Осінні ж опеньки – це свого роду паразити, бо здатні оселятися на понад двохсот видах дерев. Ростуть цілими колоніями та щільними групами, ніби витісняючи одне одного. Вони м’ясистіші і опецькуватіші. Збирають їх із вересня до листопада місяця, буває трапляються і в грудні. Зимовий опеньок, він же зимовий гриб, фламуліна, зустрічається у вересні – грудні (а то й усю зиму до весни) на пеньках та стовбурах листяних, зрідка хвойних дерев. Унікальність їх полягає в тому, що вони плодоносять навіть під значним шаром снігу, і в зимові відлиги у грибників є всі шанси знайти зимові опеньки. Цілеспрямовано їх ще не збирав, але постійно зустрічаю у себе в садку та на подвір’ї.

Певна річ, я розповів про найпопулярніші серед збирачів гриби. Деякі грибники не залишають поза своєю увагою сироїжки (голубки), зеленушки, рядовки, вішанки, піддубники (свинушки), грузді та гриб-зонтик. Дехто може похвалитися, що знає місця, де ростуть рижики, які в наш час уже стали рідкістю.

Ліс не менш багатий і на ягоди. Завдяки тому, що в мене родичі на Поліссі, маю можливість їздити збирати ціле їх різноманіття. Серед лісових ягід найпершою достигає суниця. Росте як у хвойних, так і в мішаних лісах. Це світлолюбна рослина, тому віддає перевагу добре освітленим узліссям та галявинам. Плоди достигають у червні – липні. Свіжі лісові суниці мають неповторний аромат і дуже смачні.

Малина поширена на лісових вирубках і гарях переважно в соснових борах, де утворює величезні чагарники. Зустрічається також по берегах лісових озер і річок. Час цвітіння і дозрівання ягід розтягнутий. Перші ягоди з’являються за місяць або навіть раніше після появи перших квіток, а починає цвісти із початку червня. Тепла осінь, буває, тішить другим врожаєм малини. Натрапляв я на неї, коли збирав боровики в середині вересня.

Багатий літній ліс на подарунки. Ще однією популярною ягодою, яку можна зустріти в період червня – липня є чорниця. Її невеликі кущики утворюють цілі лісові плантації. Так, як і лісова суниця, світлолюбна рослина, тому віддає перевагу освітленим галявинам у хвойних і мішаних лісах. Плоди – невеликі кулясті, чорні із сизуватим нальотом. Кисло-солодка та дещо в’язка на смак ягода – джерело корисних речовин та вітамінів,  необхідних для нашого організму.

У другій половині серпня тішить нас урожаєм лісова ожина. Росте вона невеликими кущиками, що плетуться по землі в листяних лісах на вирубках, узбіччях доріг та сонячних схилах. Квіти ніжно-рожеві. Плоди спочатку зелені та тверді, пізніше вони червоніють, а в міру дозрівання набувають синювато-чорного забарвлення. Чагарникові зарості лісової ожини рясно вкриті невеликим листям із шипами та колючками. Через це іноді проблематично пересуватися по такому чагарнику, бо він чіпляється за одяг та залишає подряпини на тілі. Ягоди дрібні, на відміну від домашньої ожини, але солодкі, із терпким присмаком та дуже смачні.

Наприкінці серпня – на початку вересня кілька разів вдавалося натрапляти на брусницю. Яскраво-червоні плоди брусниці мають кисло-солодкий приємний смак. Завдяки своїй холодостійкості її ягоди гарно зберігаються на кущиках під снігом до самої весни.

Пізніше від інших лісових ягід дозрівають ягоди журавлини. Її також можна збирати до самих зимових холодів (а то й до весни), бо заморозків вона не боїться. Журавлина росте у заболочених соснових та сосново-березових лісах. Ця ягідка любить вологі, не потривожені господарською діяльністю людини місця і дуже чутлива до стану навколишнього середовища. Серед мокрого болота ягоди ховаються під зеленню практично біля самого ґрунту. Побачивши червоні вогники серед острівців зелені, ти просто наче потрапляєш у якусь казку. Темно-червоні ягідки настільки багаті на вітаміни й мінеральні речовини, що простіше, напевно, назвати ті, яких у неї немає.

Справжньою окрасою осіннього лісу є червоний кущ калини. Плоди на гілках можуть залишатися дуже довго і прикрашають кущ навіть узимку. Найсмачнішими ягоди стають після перших заморозків, саме тоді потрібно їх збирати. У цей час зникає явна гіркота і ягоди здобувають приємний терпкуватий смак, солодкий із незначною гіркуватістю. Їхні корисні властивості водночас не знижуються.

Із серпня і до початку жовтня триває збір плодів шипшини. Але зазвичай плоди достигають до середини вересня. Якраз у цей період ягоди стають яскраво-червоного або помаранчевого кольору. Головне не запізнитися. Саме великі жорсткі ягоди яскравого забарвлення корисніші за дрібні та м’які перезрілі.

Відвідуючи ліс наприкінці літа, неможливо не звернути уваги на зарості ліщини на узліссях. Не щороку, але вони тішать врожаєм горіхів. А якщо пощастить, можна віднайти в лісі дерево волоського горіха, який із давніх часів вважається ласощами.

Майже протягом усього року лісове царство щедро обдаровує нас своїми дарами. Але буває віднайти ці дари не так уже й легко, потрібно трошки наполегливості. Нерідко під час збирання тебе оточують хмари надокучливих комах, крім того, продиратися крізь лісові зарості буває непросто. Часто пошуки втомлюють більше, ніж саме збирання. Після багатьох годин, проведених зігнувшись або навприсядки, ти відчуваєш виснаженість. І хоч ця праця не з легких, зате приносить задоволення та користь. Радість, яку одержуєш від збирання дарів лісу, переважає будь-які незручності.