Угіддя для рейдерів

Володимир Нижник

Жовтень, 2018 рік

Відверто кажучи, стаття ця готувалася давно, але через глобальність порушеної проблеми мені завжди здавалося, що матеріалів ще недостатньо, статистика неповна, висновки робити зарано. Можливо, тема ця варилася б у голові ще кілька років, але остання публікація в «ПтР» «Створимо мисливську галузь», у якій голова «Всеукраїнського мисливського союзу» запропонував на обговорення фахівців мало не концепцію перебудови мисливської галузі України, змусила взятися за перо.

Немає сумніву, сьогодні в Україні спосіб виділення мисливських угідь у користування – це як піший перехід через усю Європу й Азію з обов'язковим подоланням Великої китайської стіни. Навіть, мабуть, шлях одержання мисливських угідь ще тернистіший, а головне – більше залежить від суб'єктивних факторів, суцільно просочених корупцією й маразмом, часом непереборних узагалі. От вам приклад, ще на початковій стадії, один із претендентів на угіддя в Київській області поставив переді мною завдання – розпочати збір погоджень із власниками земельних ділянок. Із чого починати? Визначити перелік тих самих власників землі, чиї ділянки потрапили на територію, яка цікавить. Де знайти ці списки? Звертаюся в сільські ради. Відповідь – неймовірна: на підставі закону про захист особистої інформації така інформація не надається. Звертаємося в різні районні служби – відповідь така сама. То в кого збирати погодження, як з'ясувати, а головне – знайти й зв'язатися із землевласниками? А якщо таких пайовиків, у яких по 5-7 га на людину, по району приблизно 20 тис. – завдання практично нездійсненне! Добре, знайшли ви всіх бабусь і дідусів – пайовиків (землевласників), спробуйте їм пояснити, чого ви від них домагаєтеся, випрошуючи «погодження на якесь мисливське користування їхньою землею»? Спробуйте переконати їх усіх, що ви не відбираєте в них землю.

Хто пробував, той знає – без порушень ніяк не обійтися. Але одержати погодження від землекористувачів і землевласників хоч і важко, але все-таки можливо. Так само під силу одержати погодження від райдержадміністрацій. Але одержати погодження від обласних державних адміністрацій (ОДА) без корупційних схем (без впливових кумів, дружбанів, команди зверху або хабарів) неможливо! Сьогодні, утім, як і в попередні роки, обласні губернатори і їхні зами настільки віддалені від народу та його проблем, настільки не бояться й не поважають народу, що до них з такими питаннями без попередніх «особливих підкріплень» пхатися марно, це абсолютні царьки в областях.

Починаючи з 2009 року, з мітингу мисливців і претендентів на угіддя під Житомирською ОДА, я колекціоную такі історії чванства, хамства, маніпуляцій і відвертої корупції в ОДА, як «ріжуть» гідних претендентів, а мисливські угіддя віддають на розтерзання «своїм», рейдерам або збирачам податі з мисливців. От свіжий приклад із Миколаївської області. Один претендент на мисливські угіддя площею 5,5 тис. га, умовно назву його «ГМ», от уже 9 місяців (підкреслюю: з 8 грудня 2017 року й донині – 17 вересня 2018-го) чекає погодження від Миколаївської ОДА, а точніше від заступника губернатора Боня В.В. А від ОДА – ні бе, ні ме, ні ку-ка-ріку. Але й це не все, після 4 місяців митарств, відвертого «футболу» (це коли ходока футболять від кабінету до кабінету без конкретної відповіді або рішення), безрезультатних звернень директора «ГМ» до пана Боня, звернень у всі відомі інстанції, замучений директор звернувся до редакції «ПтР» і я виїхав із дорученням у Миколаївську ОДА. Але в пана Боня не знайшлося й 3 хвилин не те, щоб зі мною зустрітися, навіть поспілкуватися телефоном. Повторю, журналіст авторитетної газети приїжджає з Києва, двічі приходить на прийом у Миколаївську ОДА, а в посадовця не знайшлося і 3 хвилин для розмови, навіть телефоном.

А що пан Бонь міг мені повідомити? Із якої причини він ігнорує закони України й людей? І от вам верх цинізму. Після мого відвідування Бонь робить хід конем, 24.04.2018 (після 4,5 місяців по тому, як документи потрапили на його стіл) пише запит в Агентство лісових ресурсів (АЛРУ) про те, чи має він право дати погодження претендентові на мисливські угіддя – «ГМ». Вищий пілотаж цинічного крутійства! Маючи під боком профільних державних фахівців із Миколаївського обласного управління лісового й мисливського господарства, які є фактично його, Боня, підлеглими, за 4,5 місяці він звертається в Київ із запитанням, відповідь на яке може знайти будь-який студент в інтернеті, якщо вміє читати закони. До того ж Миколаївське ОУЛМГ давним-давно, ще 2017 року, уже дало погодження на мисливські угіддя згаданому «ГМ», а це профільні фахівці, тобто жодних об'єктивних законних перешкод немає. І не тільки Миколаївське обласне управління, але й Агентство лісових ресурсів ще 2017-го погодило таке виділення угідь «ГМ»! І що відповіли з Києва у 2018-му?.. Що вони не мають наміру відповідати на ідіотські запити, дали посилання на ст. 22 ЗУ «Про мисливське господарство й полювання» і ще в червні (підкреслюю – у червні 2018-го) підготували «Подання» на обласну раду! І що? На вулиці вже вересень, документи «ГМ» – претендента на 5,5 тис. га мисливських угідь – так і валяються без жодного розгляду в Миколаївській обласній раді, там кивають на відсутність погодження від Миколаївської ОДА, пан Бонь, заступник губернатора Миколаївської ОДА, киває на відсутність відповіді з Агентства лісових ресурсів, а в агентстві стверджують, що всі документи, на підставі яких можна ухвалити рішення щодо «ГМ», з їхнього боку оформлено ще в червні 2018-го, а дурнуватих відповідей вони не дають. Як у тому фільмі, і куди бідному селянинові податися?

Хочу поставити запитання всім фігурантам справи й читачам: а якщо цей Бонь у чиновницькому кріслі й за два роки не дасть погоджень, що робити директорові «ГМ», скільки ще років місцеві мисливці й фермер, які організували «ГМ», будуть чекати офіційного відкриття полювання на їхніх землях, скільки ще років вони будуть тинятися по чужих мисливських господарствах, покірно й смиренно будуть дивитися на джипи, що розсікають по їхній землі й вибивають останніх зайців і фазанів? Що ж виходить, тільки для селян є закони, а для «боней» повна анархія й безвідповідальність?

Хтось із читачів зазначить, а, може, пан Бонь бачить інше майбутнє для згаданих мисливських угідь, і зволікає, щоб заморити конкурентів типу «ГМ», а угіддя проштовхнути для своїх. І ви вгадали, ці угіддя підготували для друзів, але не простих – для рейдерів, яких «кришують» із Києва! Коли я став з'ясовувати, хто ще претендує на ці угіддя… Ба, та всі відомі ще з 2014 року люди – відомі рейдери, за підтримки з Києва, які захопили Миколаївську обласну організацію УТМР! А склад який, тут тобі й колишній начальник ДАІ області, і члени Миколаївської обласної ради (та ще й хто – член профільної комісії з екології). І претендують вони не мало не багато аж на 45 тис. га мисливських угідь, а 5,5 тис. га для «ГМ» попалися їм під руку (збігаються з тією самою територією). А як уже встигли прославитися по Миколаївщині фальшиві утмрівці під керівництвом колишнього високопоставленого даішника Подгаєцького М.В.! Крім відібраного утмрівського майна, вони примудрилися зайнятися вимаганням – вимагали плату від незалежних мисливських господарств Миколаївської області, збирали гроші з рибалок за нібито платну риболовлю на Південному Бузі й Інгулі! Так, так, шановні миколаївські рибалки, редакція газети «ПтР» на ваше прохання зробила запит у Державне агентство рибного господарства України й з'ясувала, що на 01.05.2018 року факту закріплення якого-небудь водного об'єкта (або його частини) для організації любительської риболовлі для УТМР у Миколаївській області не встановлено. Говорячи простою мовою, у Миколаївській області УТМР не має права збирати гроші з рибалок-любителів, любительська риболовля у вас безкоштовна! Скільки попередніх років вас обманювали в Миколаївському УТМР і збирали гроші за риболовлю, установити не вдалося. Але, думаю, що прокуратуру може й має зацікавити цей момент, коли якась приватна структура збирає гроші із громадян України за право користування державними природними ресурсами, не маючи жодного стосунку до тих ресурсів (ст. 63 закону «Про тваринний світ»). Я не обмовився, за формою власності УТМР належить до приватної форми (хто не вірить, можете подивитися їхні офіційні звіти). Але найголовніше, ця компашка під нинішньою вивіскою Миколаївського УТМР є найсправжнісінькими рейдерами, які у 2014 році за допомогою тітушок і міліції захопили управління й майно УТМР. Одним із підтверджень цього є факт, що нинішній голова фальшивого Миколаївського УТМР Подгаєцький М.В. до 2014 року навіть не був на обліку в облорганізації (а, може, і взагалі не був членом УТМР – факт безпрецедентний для всього УТМР за всі роки! Знаю, про що пишу, того дня за направленням із редакції «ПтР» я особисто був присутній на засіданні справжньої президії Миколаївської облорганізації УТМР, маю копії документів, і щодо згаданих подій «ПтР» уже тоді публікувала матеріали (№11, 2014).

Виходить, миколаївські мисливці десятиліттями за власні кошти облаштовували приміщення своїх організацій, а 2014-го прийшли рейдери й усе відібрали, розпоряджаються, як їм заманеться, за деякою інформацією – здають і закладають у банках приміщення обласного УТМР. Водночас миколаївській владі немає жодного діла до того, як обікрали їхніх рибалок і мисливців. Отже, перед тим, як виділяти угіддя якомусь Миколаївському УТМР (або їхній структурі), я б порадив Миколаївській обласній раді уважніше вникнути в історію рейдерства й бурхливу діяльність самозваного УТМР і не обмежуватися довідками з Києва від тих, хто благословив це рейдерство, а опитати колишніх (до 2014 року) районних голів УТМР. Якщо в мене є документи, які підтверджують рейдерство, то знайти їх у Миколаївській області неважко.

Але повернімося до наших угідь. Найголовніше питання: скажіть, будь ласка, навіщо колишньому даішнику мисливські угіддя? Відповідь, по-моєму, напрошується сама собою – ви ж пам‘ятаєте чим ця структура (ДАІ) займалася на дорогах і за що була ліквідована, а тепер за звичкою, будуть драти вже не з водіїв, а з миколаївських мисливців. Як хоробро вони збирають данину з миколаївських рибалок – вони вже показали! То чи не краще мисливські угіддя виділяти тим, хто є хазяїном цієї землі, хто на ній працює, хто буде берегти кожного зайця й кожного фазана, як справжній господар?

Цю миколаївську епопею з «ГМ» я розповів так детально тільки з однієї метою – показати, як один посадовець з ОДА здатний заблокувати виділення мисливських угідь претендентові, який має абсолютно всі погодження й навіть «Подання» на обласну раду. Ні, посадовець не може виділяти угіддя, але він здатний, нехай і незаконно, не дати цих угідь і переспрямувати їх для своїх дружбанів. І як накажете із цим боротися? Та ніяк, цього Боня народ не вибирав, а тому плювати він хотів на цей народ. І таких боней по Україні хоч гать гати. І що, на них управи немає? Є управа, нехай і далека, яка сидить у Києві. Наскільки я розумію, обласні «губернатори», як і їхня свита, – це фактичні представники Президента України в областях, отже, те, що вони творять, – лягає жирною брудною плямою на «світлий» образ Порошенка. Але ж не за горами президентські вибори, і наші з вами голоси, зокрема рибалок і мисливців, а заодно і їхніх сімей, аж ніяк не байдужі Порошенку, так само як і іншим претендентам на президентське крісло. А тому, шановні рибалки й мисливці, скривджені чиновниками, загнані владою під стіл, запльовані екологічними аферистами, обікрадені різними шахраями й рейдерами, не втрачайте моменту, не соромтеся звертатися до Президента, якщо його представники не чують вас на місцях. Це зараз, перед виборами, Порошенко може до вас дослухатися, після виборів про вас, роботяг і селян, знову забудуть на 3-4 роки.

А власне, яку мету ми переслідуємо, вимагаючи від претендентів на мисливські угіддя погодження з ОДА, на який ляд нам це погодження? Яку проблему воно вирішує, чиї інтереси захищає, які помилки під час підготовки попередніх документів або рішень може зупинити або усунути? Ну що, спробували відповісти на ці запитання? Та ніяких, окрім інтересів самих губернаторів або їхніх підлеглих. Я розумію й визнаю правильною під час виділення мисливських угідь вимогу погодження з основними (великими) і державними землекористувачами, погодження з обласними управліннями лісового й мисливського господарства, визнаю доцільність «Подання» від Агентства лісових ресурсів України, але на біса нам погодження від обласних губернаторів, якщо рішення про виділення мисливських угідь ухвалює обласна рада, на яку губернатор може запросто подати свою особливу думку, якщо з його боку є зауваження? Я певен, що нинішня вимога ст. 22 ЗУ погодження виділення мисливських угідь із облдержадміністрацією, так само як і з будь-яким її відділом, – суцільний анахронізм, безглузде чиношанування, яке тільки гальмує роботу галузі й приводить до колосальної корупції в цьому питанні. От і виходить, що сьогодні мисливські угіддя одержують у користування не ті, кому вони мали б належати по праву й справедливості, а ті, хто порішав питання з губернаторами (або їхніми замами).

Якби я що-небудь спрощував у проблемі виділення мисливських угідь у користування, то насамперед скасував би всілякі погодження з обласними державними адміністраціями й будь-якими їхніми відділами, хоч як красиво вони називаються.

А що пропонує ОР «ВОС» під приводом спрощення? Цитую: «Мисливські угіддя мають надаватися за рішенням ради ОТГ; за погодженням із більш ніж 50% землевласників або землекористувачів; за погодженням ДАМГУ; за погодженням з підрозділом ОДА з питань екології й природних ресурсів». Із чотирьох пунктів пропозицій один містить ще нестворену структуру, а інші три будуть шкідливими для галузі. Пояснюю. Тільки уявіть собі, якщо право на виділення мисливських угідь перейде від обласних рад (як нині є) до рад ОТГ. Як голова сільради буде мисливські угіддя ділити? Де це ви бачили чесного й незалежного від районного й тим більше від обласного начальства голову ОТГ? Що в районі скажуть, так голова сільради й зробить, а якщо область накаже – тим більше.

Далі, чим відрізняється погодження ОДА (яке підписує губернатор або його заступник) від погодження підрозділу ОДА з питань екології й природних ресурсів (яке підписує якийсь начальник підрозділу, а печатку ставить…)? Невже якщо губернатор або його заступник типу Боня захочуть загальмувати неугодного їм претендента на мисливські угіддя, то не зроблять цього через начальника підвідомчого їм відділу, невже начальник відділу ОДА не послухається губернатора? Тож така пропозиція не вирішує проблеми чиновницького свавілля в ОДА, навпаки, погіршує, адже за нинішнього становища ми хоч якомусь Боню можемо вичитати і поскаржитися на нього, а із пропонованим варіантом скаржитися на якого-небудь начальника якогось відділу ОДА просто смішно! До того ж ми таке вже проходили 2009 року в Житомирській ОДА, коли крайнім за чиновницьке свавілля в паперовій чехарді було призначено еколога, який нібито загальмував документи на кілька місяців. З огляду на те, у якому чудовому настрої був цей «матросов», який прикрив вищих чиновників Житомира від невдоволення мисливців, стало зрозуміло – начальство його карати не збирається. Тому якщо й буде збережено в законі погодження від ОДА, то нехай уже перші особи беруть на себе відповідальність за недотримання законів у їхньому відомстві.

І ще потрібна чіткість стосовно пропозиції, що для надання мисливських угідь досить 50% погоджень землевласників або землекористувачів. Питання: 50% від чого? Території мисливських угідь, на які подає претендент, чи облікового складу землекористувачів, чи землевласників? Пояснюю на прикладі: на певній території ви – фермер, землекористувач 5 тис. га (є представником 20% від загальної кількості землекористувачів) не дали погодження якомусь претендентові на мисливські угіддя ПП «Царське полювання», бачите на своїх угіддях іншого претендента, водночас чотири пайовики – землевласники, по 7 га в кожного (які становлять 80% від облікового складу всіх землекористувачів і землевласників), дали погодження «Царському полюванню». І хто, за вашими правилами, має одержати угіддя? Ви один, а їх четверо, у вас 5 тис. га, а в них 28 га. Чиє погодження важливіше? А хто одержить угіддя за правилами від «ВОС»? Та навіть якщо йдеться про погодження більше ніж на 50% території, то й такий варіант неприпустимий, є такі землекористувачі й землевласники, погодження в яких брати обов'язково, незалежно від відсотка їхніх територій. Але це тема окремої статті.

На завершення хочу сказати, що дійсно, нинішній порядок надання мисливських угідь у користування вимагає перегляду (насамперед щодо спрощення) і не тільки на рівні закону, необхідно розробити й затвердити документ (типу «Роз'яснення»), у якому було б описано всі деталі надання мисливських угідь у користування до дрібниць і варіантів, щоб усілякі «миколаївські боні» і «житомирські французи» не крутили законом як дишлом.