Годівниці із секретом

Микола Линник

Жовтень, 2018 рік

Риба теж уміє вчитися, і її поведінка в місцях із сильним рибальським пресингом дуже змінюється від сезону до сезону. Ще 20 років тому я особливо не замислювався над тим, що запропонувати білій рибі для підгодовування. Цілком вистачало й розмоченого у воді білого хліба, який час від часу підкидався до поплавця. А під час ловлі на донку підгодовуванням ми взагалі не користувалися, тому що рибалили зі звичайними закидачками. Це потім настала ера фідерів. Здавалося б, от вона – вершина еволюції донної снасті, перед якою риба безсила. Але минуло якихось 10 років і кількість, а головне – якість уловів почали поступово погіршуватися. Мені здається, причина в тому, що сьогодні рідко знайдеш зграю риби, яка не стикалася б з гострими гачками. Той же лящ знає практично всі робочі насадки й за короткий час вчиться розпізнавати небезпеку в тих, із якими раніше не зустрічався.

Немає нічого прикрішого, ніж годинами споглядати нерухомий квівертип, знаючи, що риба в точці лову є, але вона повністю ігнорує будь-яку запропоновану їй насадку. А, може, її потрібно просто чимось здивувати? Я пропоную вашій увазі одну дуже цікаву методику покращення апетиту в недовірливої риби за допомогою незвичайної годівниці, яка може стати вирішенням проблем у водоймах з великим рибальським пресингом.

Годівниця із секретом. Серед усього розмаїття сучасних фідерних годівниць опаришеві годівниці рибалки використовують найрідше. Рибальські ЗМІ пишуть про них украй рідко. Спортсмени на змаганнях не використовують ці годівниці, тому що особливості їхньої конструкції не зовсім уписуються в сучасні спортивні технології. Наприклад, тонуть опаришеві годівниці дуже повільно, тому й темп ловлі виходить невисокий. А багатьом рибалкам ця методика ловлі здасться занадто дорогою. Приблизно так само думав і я, поки років пʼять тому не прочитав переклад статті Алана Скотторна, у якій він детально описав методику використання цих годівниць. І я вирішив ризикнути. Ризик виявився цілком виправданим. Найбільше мені сподобалося рибалити на опаришеві годівниці у другій половині осені, коли риба збивається в щільні зграї, але через сильні вітри рибалити з поплавцевою вудкою стає проблематично.

Ще одним аргументом для початку експериментів з опаришевими годівницями стало моє давнє бажання навчитися ловити ляща на донну вудку пізньої осені. Багатьом рибалкам знайома ситуація, коли зграя лящів «зависає» у товщі води. Так може тривати й кілька днів, і місяць. У цей час риба практично не харчується, і піймати її, застосовуючи стандартні методики, майже неможливо. Свого часу я марно витратив багато зусиль на те, щоб навчитися виводити рибу із цього стану. А от ключем до розв'язання цієї проблеми зненацька стали саме опаришеві годівниці. Методика їх використання виявилася досить простою. Єдина вада – це, звичайно, велика витрата опариша. Іноді протягом однієї риболовлі йде й літр личинок. Але коли клювання відбуваються на кожному закиді снасті, це не має значення.

Закласти фундамент. Якщо намагатися використовувати опаришеві годівниці в комбінації із традиційною методикою ловлі риби на донні вудки, то результат риболовлі, найімовірніше, буде незадовільним. Для досягнення успіху необхідно навчитися підтримувати в риб харчову конкуренцію. Тактичний план такої риболовлі складається із двох частин. Перші півгодини риболовлі я просто підгодовую точку, використовуючи для цього звичайне рослинне підгодовування й сітчасту годівницю. Завдання просте – сформувати на дні компактну підгодівельну пляму й зібрати довкола неї рибу. За моїм задумом, щоб викликати в риби апетит і змусити її їсти підгодовування не з дна, а в придонних шарах, під час падіння годівниця має залишати за собою у воді привабливу хмару із часток підгодовування, які будуть для риби своєрідним орієнтиром. Причому механіка підгодовування набагато важливіша, ніж її смак або запах. Мені дуже подобається використовувати суміш із підгодовування, що не сильно пахне, і мелених житніх сухарів, узятих у рівних пропорціях. Після ретельного перемішування й замочування підгодовування обов'язково кілька раз просівається через дрібне сито й потроху, дуже акуратно зволожується до стану, коли кулі формуються тільки в разі досить сильного стискання їх у долоні. Щоб риба швидше звикла до опаришів, під час стартового закорму усередину кожної годівниці я також «запечатую» певну кількість живих личинок і кастерів. І тільки потім у хід ідуть годівниці, наповнені опаришем.

Снасть і її налаштування. Для таких риболовель найкраще підійде легке фідерне вудлище з параболічним строєм. Я користуюся вудлищем завдовжки 3,3 м і тестом до 50 г. Завдяки порівняно невеликій довжині й середньо твердому строю (параболічні властивості бланка починають виявлятися тільки під значним навантаженням) на дистанції до 40 м точність закидання легких (14-20 г) годівниць у цього вудлища набагато вища, ніж в інших, довших і твердіших, моделей.

Дуже важливо підібрати відповідний до умов лову квівертип. Він має зберігати чутливість, але водночас несильно розгойдуватися під впливом вітру й хвиль. Зазвичай вистачає вершинки потужністю 0,75 oz., але якщо вітер зустрічний, я ставлю вершинку потужністю 1 oz. А щоб годівниці лягали в одну точку, волосінь на котушці я кліпсую. Як основну використовую тільки монофільну волосінь завтовшки 0,18-0,2 мм. Клювання риби на стадії падіння годівниці блискавичні, і щоб у рибалки був час їх розпізнавати, волосінь має добре тонути. Для цього перед риболовлею я додатково обробляю її розведеним у воді засобом для миття посуду.

Нічого особливого в монтажі годівниці для опаришів немає. Годівниця безперешкодно ковзає униз і вгору по волосіні на відведенні саморобного патерностера, зв'язаного із твердої волосіні й безпечної кліпси Safe Clip. Нижче від стопора на основній волосіні формується кіска, яка відіграє роль антизакручувача. До кіски кріпиться шматок гумового амортизатора. Повідець до основної волосіні кріпиться способом «петля в петлю».

Спеціальні повідці. Єдина різниця між монтажем із годівницею для опариша й звичайною сітчастою годівницею – це повідець. Для сітчастих годівниць я використовую звичайний повідець завдовжки 50-60 см із волосіні перерізом 0,12 мм із гачком Kamasan B-512 18-го номера. Монтаж годівниці для опариша набагато цікавіший. Це 60 см волосіні перерізом 0,165 мм із коротким 75 мм відрізком із нейлонової волосіні перерізом 0,122 мм, прив'язаним до кінця повідця звичайним подвійним вузлом. У туристів цей вузол називається «ткацьким». Гачок я ставлю 12-го розміру.

У вас може виникнути логічне запитання: а навіщо такий товстий повідець? Причина дуже проста: завдяки більшій площі поверхні й, отже, більшому опору товста волосінь опускається в товщі воді набагато повільніше. Це насправді допомагає провокувати рибу на клювання у фазі падіння насадки. А короткий відрізок на кінці повідця завдовжки 75 мм із тоншого й м'якшого матеріалу надає оснащенню необхідну делікатність.

Тримайте волосінь натягнутою. Коли рибалиш із донною вудкою, зазвичай налаштовуєшся на те, що перше клювання відбувається за деякий час. Але з годівницями для опаришів клювати починає на перших же закидах. Звичайно, розмір перших трофеїв зазвичай залишає бажати кращого. Але ж риболовля тільки почалася! На рослинне підгодовування першим, як правило, підходить дріб'язок. Потім його метушня біля підгодовування приваблює й більшу рибу, яка спочатку поводиться обережно й починає клювати тільки після переходу на годівницю для підгодовування чистим опаришем. Водночас темп лову поступово зростає, а риба починає регулярно брати насадку у фазі падіння. Хоча 12-грамові годівниці MIDDY під опариша досить легкі, їхня форма й положення тягарця дають можливість виконувати надточний закид. Завдяки цьому в товщі утворюється привабливий стовпчик з опаришів, що вибралися з годівниця і падають донизу. Коли рибалиш у цьому стилі, слід пам'ятати: що точнішими будуть закиди, то компактнішою буде підгодована ділянка й то регулярнішим буде клювання.

Необхідно обов'язково вибрати помітний орієнтир на протилежному березі й розрахувати силу закиду так, щоб волосінь напевно вперлася в кліпсу котушки. Це допомагає розпрямити повідець і запобігти прикрим перехльосуванням. Товстий повідець має ще одну велику перевагу – він практично не захльостується.

Щоб притопити основну волосінь, після приводнення годівниці потрібно опустити кінчик вудлища у воду й зробити різкий ривок. Після чого вудлище швидко встановлюється на підставку. Клювання може відбутися за лічені секунди, тому комель вудлища я тримаю на своєму коліні, щоб мати можливість зреагувати й підсікти негайно. Дуже корисно точно розрахувати час, протягом якого годівниця досягає дна. Під час наступного закиду снасті, за 2-3 секунди до приземлення основна волосінь вкорочується ще на пів-оберта ручки котушки, у підсумку повідець розпрямляється. Це допомагає налаштувати снасть на реєстрацію клювань, які відбуваються в перші миті після того, як годівниця опиниться на дні. Із натягнутою основною волосінню перед самим дном принада ще більше сповільнює швидкість падіння, і риба сміливіше атакує її.

Маленькі хитрощі. Іноді риба починає підніматися занадто високо й перехоплювати підгодовування у верхніх шарах води. Щойно клювання рідшає, щоб опустити рибу, яка годується, у придонні шари води, я тимчасово переходжу на відкриту годівницю для рослинного підгодовування. Якщо риба клює в режимі нон-стоп, що з цим методом ловлі трапляється не так уже й рідко, у разі порожнього клювання я зазвичай опускаю вудлище відразу ж після підсікання й даю рибі ще один шанс клюнути. Часто така тактика дає мені змогу розраховувати на піймання риби мало не після кожного закиду.

Під час ловлі риби «на падінні» дуже важливо, щоб усі повідці мали якнайменше перегинів. Їх я зберігаю в довгих повідочницях.

Починати освоювати цей метод ловлі риби найкраще у водоймах, де в достатній кількості живуть синці й підлящики. Ці риби завжди дуже активно цікавляться підгодовуванням, і якщо вам удасться зберегти темп риболовлі, за активним клювання затримки не буде.