Проведення

Павло Старий

Грудень, 2018 рік

Пізньої осені, приблизно наприкінці листопада – на початку грудня, настає пора, коли спінінгістові вже дуже проблематично піймати рибу, а особливо велику. Ціла низка факторів впливає на повноцінну риболовлю. І часто найважливішим є мороз. Саме так. Коли лід ще не став, а ловити спінінгом уже практично неможливо. Обмерзають кільця, шнур, після кожного проведення доводиться очищати їх від льоду, інакше є шанс зламати улюблений інструмент під час закиду. Та й риба стає дуже прошеною. Часом півдні проджигуєш, одержуєш тільки одне клювання. Але часто це єдине клювання – клювання монстра. Люблять велика щука й судак у таку погоду «вжарити» по приманці від душі. Але саме тоді, коли вдається правильно її подати, провести, змусивши хижака активізуватися й атакувати.

Так і цього дня. Нічого цікавого не відбувалося. Десна, круча, течія і глибини приблизно 6-7 метрів із локальними корчами на дні. Так би мовити, найцікавіше місце для пошуку великого осіннього хижака. Закид, опускання тягарця на дно, проведення, зачіп, акуратно вибираємося з нього, й коли приманка вже починає падати з гілки, коли течія потихеньку починає зносити її на відпущеному шнурі під гілку – відбувається потужне клювання, під час якого спінінг ледве не вилітає з рук. Підсікання було таким, що мало не зрубав спінінгом усі низькі гілки. Але, на жаль. Нічого це не дало. Встиг судачина, а це був саме він, що чітко було видно зі слідів зубів, залишених на кульці тягарця, виплюнути приманку саме під час підсікання. Певно через легке послаблення шнура, а потрібно увесь час тримати натягнутим. Особливо в осінню пору, коли клювання на вагу золота й на тому кінці шнура може бути «ґодзілла». Далі мене вже було не зігнати з точки. Таке клювання сміливо могло стати клюванням сезону за потужністю, швидкістю й несподіваністю. Такого удару вже давним-давно не було, просто виплеск адреналіну. І логічно було б, щоб відбулося продовження з вигнутим у дугу вудлищем, вищанням фрикціона й викачуванням річкового велетня. Але не цього разу. Хоча ще приблизно годину «облизував» приманкою кожну гілочку підводного куща, кожний її відросток і простукував дно біля корча. Певно все-таки судак наколовся гачком, і вдруге його було вже не змусити клюнути. Позначаю місце і їду з величезним бажанням повернутися наступного разу за кілька днів і змусити клюнути цього упертюха.

Кілька днів затяглися на тиждень. Але на вихідних човен уже було накачано, снасті зібрано й за годину дороги якір кинуто саме за двадцять метрів вище за течією від заповітного корча. Нікого в радіусі видимості не було видно. Тому шанси взяти трофей значно зросли, особливо в моїй уяві.

Але поспішати не варто. Потрібно чітко розуміти, що хижак зараз уже дуже й дуже малоактивний. Тому перед закидом перевіряємо все дуже ретельно. Гачок має бути надійним і дуже гострим, і саму приманку насаджено на нього так, щоб жало офсету не ховалося в тілі приманки, а виступало на міліметр над нею. Не потрібно боятися зачепів, потрібно боятися не просікти твердої судакової або щучої пащі. Приманку теж краще вибрати не менше ніж 12-14 см завдовжки, гарному шматку й рот радіє. А от із тягарцем потрібно трохи експериментувати. Як засвідчує практика, тягарець потрібно підібрати так, щоб приманка максимально довго опускалася на паузі. Тобто була практично «суспендером». У такому разі, звичайно, доводиться тримати паузу не три-чотири, а навіть десять-п'ятнадцять, а іноді й двадцять секунд. Але це того варте.

Закид, вимотування шнура котушкою й очікування відбивання від дна… Тягарець повільно опускає приманку в товщі води, течія намагається віднести її, а натяг шнура не дає цього зробити. Легкий удар відбивання і знову плавне підмотування за три оберти і… знову те саме очікування. Повірте, секунди тягнуться дуже повільно, але раптове клювання просто намотує вас на колесо адреналіну. Восени потрібно більше терпіння, і повільний рух приманки з активною грою саме в точці, де потенційно може стояти велика риба. Саме повільне падіння приманки з гілки в полі зору хижака, що стоїть за корчем, – запорука потужного клювання. На швидке проведення хижак уже може не зреагувати. Вода охолола до 5° і це зовсім не те, якби її температура була, скажімо, 10°. Тоді хижак атакував саме приманку, що швидко рухалася з потужним стукотом по дну. Зараз час повільних рухів. Температура тіла хижаків падає разом із температурою води. Отже, і активність значно знижується.

20-сантиметровий ріппер на голівці вагою 14 грамів повільно тоне, повільно перекидаючись із боку на бік, активно відіграє хвостом на течії і просто не залишає рибі шансів не клюнути. Повторю, якщо зможемо максимально довго утримати приманку на падінні біля корча. Після трьох-чотирьох підмотувань повністю вимотую шнур і перезакидаю. Не витрачаю часу на обловлювання рівної ділянки перед корчем. Не вийде хижак у погоню, краще кілька разів повторити прохід корча в нього під носом. Знову приманка ледве підвисає на гілці й після легкого підтягування починає падати. Цього разу попуску не даю. Тримаю шнур максимально натягнутим і очікую відбивання тягарця від дна. Секунди тягнуться повільно, можна сказати минає ціла вічність, поки приманка досягає дна й відбувається легке відбивання. Саме в цей момент злегка підтягую приманку вершинкою спінінга перед черговим підмотуванням і одержую надзвичайно потужну потяжку, під час якої неабияк затиснутий фрикціон видає протяжливий стогін із віддачею шнура на кілька метрів. Підсікання виходить змазаним. Точніше як такого підсікання й немає, просто спінінг згинається в дугу, і фрикціон продовжує свою пісню.

Це точно не судак. Це річкова зубаста красуня завітала в гості й далі демонструє свій вередливий характер, вимотуючи шнур і намагаючись зайти в корч. Але це в неї не вийде. Спінінг відпрацьовує всім бланком, не пускаючи рибу в ліс. Потихеньку, метр за метром відвойовую шнур, і риба піднімається до поверхні води. Головне не підняти її далеко від човна, бо ще на свічку вийде, а це вже може бути проблематично. Але риба спливає за кілька метрів від човна. Зморилася й майже без зусиль заходить у підсак. Гарна. Майже метр потужного, плямистого тіла в бойовому осінньому розфарбуванні готовий до проведення фотосесії.

Проведення спрацювало. Повільно й плавно приманка проходила точку засідки і все-таки змогла спокусити красуню на клювання. На сьогодні вже досить, і так норму за кілограмами перевищено, а більше й не потрібно. Повернемося сюди за кілька днів. Можливо, вдасться все-таки виманити й того ікластого сусіда, який смачно пожував тягарець минулого разу, якщо, звісно, не затягне річку тонкою кригою. Поки нехай нагулює апетит, а ми йому припасемо смачних і великих приманок, від яких не буде можливості відмовитися.