Напівавтомат СZ 241: внесемо трохи ясності

В*ячеслав Артеменко

Січень, 2019 рік

Після того, як у 1937 р. завод «Чеської Збройовки» (CZ) в Угерському Броді було запущено, його провідні спеціалісти задумалися про виробництво мисливської зброї. Військові замовлення виявилися невеликими, і потрібно було шукати, чим завантажити потужності, хоча б частково. У 1937-1939 рр. завод робив авіакулемети – 100 од. на місяць, пістолети – 500 од. на місяць, також пневматичні гвинтівки – 5-10 тис. од. на рік, і малокаліберні гвинтівки – 200-300 од. на рік.

Вибір було зроблено на користь рушниці-напівавтомата. На відміну від доступних тоді на ринку «браунінгів» і «ремінгтонів», її вирішили зробити тризарядною. Це відповідало обмежувальним заходам, ухваленим у низці країн, зокрема у Німеччині й Чехословаччині. Уже в той час відомий автор «Цивільного Інженера» (Нетикса) указував на «винищувальні властивості» напівавтоматів у руках жадібних мисливців-м'ясників. Концепцію рушниці викладено в настанові до неї:

«а) Кожна мисливська зброя, придатна для полювання в пола або в лісі, має бути досить легкою, щоб мисливець не стомлювався й не послабляв уваги навіть після кількох годин полювання.

в) Досить важливим є положення центру ваги зброї, від якого залежить, насамперед, прицілювання і який не має зміщуватися незалежно від того, якою кількістю набоїв зброю заряджено.

с) Час, який мисливець має під час стрілянини по виставленому звірові (птахові), досить короткий. Середній стрілець встигне вистрілити щонайбільше 2-3 рази. Третій постріл часто виявляється необхідним резервом для того, щоб добрати підранка».

Обмежити ємність магазину напівавтомата чеські конструктори вирішили радикально – відмовою від трубчастого подствольного магазину. Такі магазини мали всі зроблені на той час рушниці-напівавтомати: «Вінчестер», «Сʼєгрен», «Вальтер», «Рейнметал». На думку чеських конструкторів, відмова від підствольного магазину давала змогу поліпшити баланс і зменшити масу зброї. Замість магазину набої стали розміщати на «патронній ложі» і подавачі.

Принцип дії автоматики – довге відкочування ствола й затвор із перекосом вертикального ригеля було запозичено у Браунінга.

Ідею втілив у кресленнях конструктор Ладислав Шмітмаєр. Де саме відбувалася робота – незрозуміло. Конструкторське бюро було розташоване в Страконіце. Із 1937 р. зі Шмітмаєром співробітничали Вацлав Їндра – майстер зі складання кулеметів і Йндржих Брейха – шеф складання в Угерському Броді. Проект був готовий у 1939 р. і одержав позначення Z 241. Позначення Z 242-247 мали малокаліберні гвинтівки.

Ідею рушниці втілило в метал шість зброярів. Роботи тривали й за німецького протекторату (окупації). До 1942 р. було виготовлено кілька прототипів рушниці. Один із них у 1942-1945 рр. випробовував Й. Брейха. Повідомляють, що прототип витримав 80000 пострілів, що для конструкції з довгим відкочуванням ствола й повним розвантаженням системи не дивно. Роботи над рушницею вели таємно. Хоча німці не забороняли виробництва у Протектораті цивільної зброї, в Угерському Броді робили авіакулемети, і відволікання сил на «ширвжиток» там, м'яко кажучи, не вітали б.

У 1945 р. підприємство було націоналізовано. Виробничий план на 1946 р. включав і тризарядний дробовий напівавтомат СZ 241. Після війни над ним працювали: у Страконіце – Франтішек Мишка, Рудольф Лацина, Вальдман, в Угерському Броді – Ф. Брейхи, М. Коуби.

Виробництво напівавтомата CZ 241 було розпочато в Страконіце в 1946 р. У 1947 р. його перенесли у філію – в Угерський Брод (у Страконіце виготовляли інструмент і оснащення). Назва рушниці, згідно з настановою, – самозарядна рушниця зр. 241 (samocinna brokovnice vz. 241), у тексті також – CZ. З 1948 р. Рушниця у виробничій програмі мала назву 812 (кал. 12), 816 (16), 820 (20). Виробництво цих моделей тривало в 1948-49 рр. Потім його зупинили, нібито через потребу в потужностях для виробництва пістолет-кулеметів (CZ 247, заводські позначення 015, 017, 003, виробництво зупинено в 1952 р.). У 1948 р. «спеціальне» – військове – виробництво «Збройовки» ледь становило 5% загального обсягу.

За даними Яна Скрамоушського, у 1946-1949 рр. виготовили лише 19177 рушниць, зокрема на заводі в Угерськом Броді – 18242 од.: 12 калібру – 3011 од., 16 калібру – 12156 од., 20 калібру – 3075 од. У 1949 р. було виготовлено 5870 рушниць. Із номерами рушниць є деяка неясність. Відомі вироби: Nr. 9746, кал. 16/65, проба 1948; Nr. 12398, кал. 16/65,  проба 1949; Nr. 13592, кал 16/65,  проба 1949; Nr. 25 575, 12/65, проба 1948 (!); Nr. 27 288, кал. 12/65, проба 1949 (!). Схоже, що зброї 12 калібру було привласнено номери 2х ххх.

Конструктивно в тому, що стосується принципу дії, запирання, ударно-спускового механізму чеський напівавтомат – це «Браунінг». Відкочування ствола назад стримується пружиною під стволом і фрикційним стволом. Вона ж служить для накочування ствола вперед. Пружина затвора розміщена в шийці ложі й прикладі. Вона стискається під час відкочування ствола із затвором і накочує затвор уперед. Перевага системи з довгим ходом ствола в тому, що енергія віддачі поглинається плавніше, і автоматика діє без «ривків» – із меншими навантаженнями на вузли й деталі. Затворна рукоять – рухома із планкою, вона служить для впливу на напрямну пружини затвора під час його відмикання вручну. Пружина курка – пластинчаста. Личинка ударно-спускового механізму знімна. Вона виготовлена з легкого сплаву. Запобіжник замикає спуск, він розміщений у задньому припливі спускової скоби, дія – звична для нас, поперечна: зправа наліво – відбезпечити, зліва направо забезепечити.

Відмінності конструкції – у полегшенні ствольної/затворної коробки. Її права стінка має наскрізний виріз, через який доступний механізм. У цьому місці в «Браунінга» встановлено відсікач. У «Збройовці» він має функцію фіксатора переднього набою й перенесений на ліву стінку. На обох стінках за вирізами зроблено просто заглиблення – для зниження маси. З обох боків така, полегшена, коробка закрита тонкими дерев'яними панелями, установленими в пазах. Це – не найміцніше рішення.

Чехи не були б чехами, якби не внесли такий елемент, як останов затвора власної конструкції. Просто бачу «руку Мишки» у цьому вузлі, що нагадує рішення в чеських пістолетах, починаючи з (німецької) конструкції Нікля… Останов затвора необхідний під час заряджання. Перший набій подають у патронник – через вікно для екстракції гільз, другий через вікно в дні ствольної коробки – на «патронне ложе». Потім відтягуємо затвор назад і подаємо вперед – набій просувається на подавач. Третій набій вкладаємо як другий. Його просуває на подавач затвор під час стрілянини. Сам подавач також трохи відрізняється від «браунінгівського». У «Браунінгу» його вісь розташована високо, у «Збройовці» – низько й піднімається не вимушене – під дією затвора, а під дією пластинчастої пружини.

Хиби чеської рушниці випливають із особливостей конструкції. Зброя залежить від якості набоїв. За довжини гільзи 65 мм вони повинні мати довжину від 60 до 61,5 мм. Занадто короткий набій не дістане до фіксатора лотка подавача й не відтисне його. Занадто довгий – відтисне, але упреться в нього й сили пружини не вистачить, щоб підняти лоток угору – під затвор. На думку Маркевича, «Браунінг» менш вимогливий до довжини набоїв (57-62 мм). Бажано також, щоб завальцювання дульця не було «роздутим». Зазвичай проблеми з досиланням, відомі авторові, виникають від ушкоджень (вигинів) подавача.

Загальна кількість деталей рушниці – 95. Зброя вийшла легкою, за настановою, її маса в 16 калібрі – 2,9 кг. Ствол має довжину 625 мм, звичайне звуження – ¾ (0,6 мм), купчастість бою за паспортом (рушниця 2562, кал. 16/65, проба 21.11.1947) – 78 %. Деякі стволи мають установлений на заводі полічок. Діаметр каналу ствола в 12 калібрі – 18,2 мм, у 16 калібрі – 16,8 мм. Перші партії рушниць мали стволи, виготовлені з кулеметних заготівель МГ 131 (кал 13 мм). Стволи мають суцільну або вентильовану прицільну планку, зустрічаються й стволи без планки.

Пропорції й обриси рушниці, особливо в 16 калібрі, справляють приємне враження. Модель CZ 241 сьогодні можна побачити на території колишнього СРСР, у Німеччині, США, країнах Латинської Америки. Видатний український зброєзнавець Маркевич описав «нову чеську рушницю» у журналі «Полювання і мисливське господарство» (10/1956). Із цією рушницею пов'язані деякі загадки. Маркевич стверджує, що ствольна коробка легкосплавна. У літературі, навіть чеській, пишуть, що в перших рушницях цю деталь виготовляли з авіаційного дюралеалюмінію, «одержаного із гвинтів збитих американських літаків». Але в наступних серійних рушницях затворна коробка сталева, із легкого сплаву виготовлені тільки шторка й личина УСМ. Також Маркевич описує логотип рушниці як «Зе-А». Із 1936 р. логотип «Збройовки» в Угерському Броді такий самий, як у Страконіце – CZ. Маючи певну фантазію, зовнішній обід знака – букву З – можна сприйняти як частину (прописної) а.