Баскська рушниця

В*ячеслав Артеменко

Лютий, 2019 рік

До нас звернувся читач із проханням розповісти про його незвичайну рушницю Bristoll Patent Modello 10. Що ж, розповідаємо.

Торговельна марка Bristol, як і Giralda, Gloria, Regina, Rex належить фірмі  Gregorio Bolumburu з Ейбара в Басконії (теперішня територія Франції та Іспанії). На переломі 19-20 ст. в Басконії виробляли велику кількість зброї, переважно револьвери та пістолети. Фірма «Грегоріо Болумбуру» була середнім підприємством за обсягом виробництва та кількістю зайнятих. Станом на 1914 р. у ній було 12 працівників. Це було єдине підприємство в Ейбарі, що виробляло як пістолети, так і рушниці. Ще 12 фірм зі 153 працівниками виробляли рушниці. Цей сегмент становив 18% від загального виробництва зброї в Ейбарі, де домінувала коротка зброя.

Фірма «Грегоріо Болумбуру» взяла участь у масовому виробництві військових пістолетів «Рубі» для Франції. Знаком виробника на них є GB. Усього фірма «Грегоріо Болумбару» випустила приблизно 4000 пістолетів, себто виробництво було ручним, як у більшості баскських фірм. Завдяки цьому замовленню кількість працівників на фірмі зросла до 26 осіб. За даними, що їх автор не зміг перевірити, фірма «Грегоріо Болумбару» діяла до 1923 р. Це сумнівно, бо початком діяльності вказано 1917-й – водночас фірма вже є в реєстрі 1914 року. Можливо, ідеться про виробництво пістолетів…

Нашим читачам буде цікаво дізнатись, що пістолети «Рубі» потрапили до Росії через Францію – з «російської» частки військових замовлень, що їх Антанта поділила між країнами-спадкоємницями, зокрема Польщею та Фінляндією. Зараз в Україні подекуди знаходять «Рубі». Також в Україні знаходять револьвери типу «Сміт-Вессон» калібру 8 мм із замовлень для Румунії.

По війні ринок для пістолетів значно звузився, зокрема через обмеження вільного доступу до зброї в самій Еспанії (1920) та Великій Британії (1920), де до влади поприходили соціалісти. Також США впровадили обмеження на ввезення дешевих еспанських револьверів та пістолетів. Виробництво почало скорочуватися. Коли станом на 1909 р. в Ейбарі виробили приблизно 501 000 од. зброї, із них – 44 992 рушниці всіх типів, 25 747 пістолетів, 429 308 револьверів, 1420 од. зброї типу «Ремінгтон» (гвинтівок та пістолетів), то з 1920 р. виробництво почало спадати з 500 000 од. зброї на рік до 100 000 од. у 1934 р.

Водночас виробництво рушниць трималося, хоча їх продаж в Еспанії також відбувався лише за дозволом від «Гвадрія Цивіль» (жандармерія). За володіння рушницею в Еспанії слід було платити річний збір: якщо рушниця коштувала 1500 песет, то 15 песет. Рушниця мисливцеві обходилася в середньому в 45 песет на рік, ще плюс податок на полювання.

Довгий час проба зброї в Ейбарі не була обов’язковою. ЇЇ впровадили 1887 року, коли губернатор провінції Гвіпускоа призначив «probadero de armas» та три іспити. Знаки цих іспитів не були обов’язковими, проте викликали повагу та довіру у споживача. Із 1919 р. набув чинності закон про пробу зброї. Із 1924 р. Еспанія приєдналася до CIP, продаж зброї без проби було заборонено. Із 1927 р. також впровадили обов’язкову дату проби.

На подушках стволів нашої рушниці, як і на колодці, ми бачимо: торговельний знак фірми – Bristol; знак станції проби в Ейбарі – Х у щиті під короною; знак випробовування бездимним порохом – А XIII (Альфонсо 13-й, правив 1886-1931 рр.) у щиті. На подушці лівого ствола також тиск проби – 850 кгс. Хотілося б зазначити, що теперішньому власнику рушниці не слід перевищувати тиск, звичайний для старих рушниць 16 калібру. Є і знак остаточної проби – дві схрещені рушниці, також номер зброї. На подушці лівого ствола вказано розміри набійника – 65 мм/18,09.

На подушці правого ствола – вага блоку стволів у грамах – 1382,3. Також на стволах вказано їхній істинний калібр – 16,6 мм. Написи розміру чоків я не можу прочитати через нечітке зображення. Напис 1924 поруч зі знаком остаточної проби – це рік проби.

За конструкцією рушниця на фото має вигляд бельгійського «Енсон-ділі» – з нижнім розташуванням шептал. Запирання потрійне – на болт Грінера.