Біля витоків мого полювання

Номери тихо, без суєти розосередилися лінією уздовж дороги, що повертала вглиб лісу. Я стояв біля кремезного дуба, залишки бурого листя якого під час поривів вітру легенько стріпувалися, розгойдувалися хвоєю верхівки сосен, створюючи звичний шум. Руда грудка тінню шмигнула поміж стовбурів дерев. «Лисиця?..» – промайнуло у свідомості. «А, ось воно що!» Білка виск