Рушниця «Селезень-4»

В*ячеслав Артеменко

Березень, 2019 рік

Список творців карабіна спеціального калібру 23 мм (КС-23) великий і починається з «під керівництвом директора ЦНІІ «Точмаш» В.М. Сабельникова й начальника відділу А.С. Волкова». Авторський колектив – Г.П. Шершньов, В.І. Бабін, В.І. Плотников, Г.Т. Морозова, Є.М. Чернов, О.Н. Арефіна, В.А. Капустін.

Однак усі конструктори ЦНІІ «Точмаш» (Климовськ/Подольск) у цій темі оригінальністю рішень не переймалися. За зразок вони взяли рушницю «Вінчестер 1200/1300». Її було створено на заміну легендарному «Вінчестер М (19) 12». Цей виріб став витратним в епоху технологій, породжених Другою світовою війною. Насамперед змінили принцип запирання. Замість перекошування самого тіла затвора використали поворотну личинку затвора. Поворот здійснювався завдяки криволінійному пазу у кістяку (рами) затвора й пальцю у стеблі затвора. Рух кістяка назад-уперед приводив до повороту стебла. Бойових виступів на стеблі затвора 4.

Це запирання використовували й у КС-23. УСМ і механізм подавання набоїв також скопіювали з «Вінчестера». Спочатку конструктори працювали над рушницею 12 калібру – чому й скопіювали «Вінчестер». Але замовникам знадобилася точність бою гранатою (за настановою – до 100 м) і ствол зробили нарізним, більшого калібру.

Оскільки із КС-23 вистрілювали досить потужні набої (маса гранати «черемшина-7» 38,5 г, початкова швидкість – 270 м/с), то конструктори почали перейматися безпекою пострілу під час недозакритого затвору. Для цього в механізмі КС-23, як і у «Вінчестері», є блокувальний важіль. Він підпирає затворну раму в крайньому передньому положенні. Для перезаряджання потрібно було натиснути на хвіст блокувального важеля, розміщений біля спускової скоби. У «Вінчестері», починаючи з М12, блокування служило для запобігання подаванню чергового набою і для розряджання зброї без здійснення пострілу. Оскільки КС-23 було створено для вистрілювання газових гранат і режим вогню передбачався одиночними пострілами, то бойової скорострільності – приблизно 4 постріли на хвилину – таке рішення не сповільнювало.

КС-23 було розроблено в 1981 р., на озброєння МВС потрапив тільки в 1985 р. Великих замовлень на нього не було, робили їх на ТОЗ. У 1990 рр. у ЦНІІ «Точмаш» продовжували «завзято працювати» над зразками поліцейської зброї на базі КС-23, зокрема й рушницею із гладким, а не нарізним стволом. Так, на початку 1990 рр. із НДІ «Точмаш» звернулися на завод «Молот» у Вʼятських Полянах для того, щоб виготовити їхню розробку – рушницю калібру 16х35 на базі КС-23. Там покрутили пальцем біля скроні, але 20 таких «рушниць» виготовили. Потім на «Молоті» стали розробляти свою рушницю – «Бекас» ( 1997 р.) – із запиранням клином.

Імовірно, на ТОЗ «викаблучувалися» менше. Слід урахувати, що технологію виробництва КС-23 розробляли там само. Новий виріб нарекли ТОЗ-123. Розробку відносять до 1996-97 рр. Перші рушниці виготовляли в «тактичному» варіанті – з короткими стволами завдовжки 505 мм, як у КС-23 (довжина каналу – провідної частини ствола – всього 410 мм). Оскільки попиту на них у МВС бути не могло, рушницю швиденько «конвертували» для цивільного ринку. Уже в серпні 1996 р. «рушницю гладкоствольну «Селезень-4» було занесено у РФ до «кадастру службової й цивільної зброї». Основним призначенням цієї зброї було названо «полювання на великі зграї перелітних птахів із засідок або із човнів».

ТОЗ – 123/«Селезень-4» виготовляли в 1996-1998 рр. (за іншими даними, могли робити одиничні вироби до 2003 р.). Паспорт рушниці з номером 0003 датовано 01.04.1998 р. За непідтвердженими даними, усього було виготовлено 105-108 шт., із яких 96-98 пішли за бартером у Климовськ за набої. За іншими даними – «до 200 од.». Рушниця з'явилася на ринку в 1997 р. Попиту на неї на пострадянському просторі не було. Ціна в магазині «Динамо» (Тула) – 23000 руб. за вже не пам'ятаю якого курсу долара… Коротше, дорого. Великі надії на ринок США, куди всі намагаються упхнути свої «вироби», не виправдалися. За озвученою версією – через обмеження Клінтона на імпорт зброї…

Розглянемо в деталях рушницю у варіанті з довгим стволом – 70 см, ТОЗ-123-01, номер виробу 0021-97, клеймо проби з датою – (19)98. Рушниця вже має «цивільне» – дерев'яне – цівʼя. Маркування виробника нанесено на основі прицілу – товарний знак ТОЗ.

Цікавий калібр зброї. Його зазначено (на основі прицілу) як 4х81. Істинний, виміряний, калібр гладкого ствола – 23,5 мм. У літературі про ТОЗ-123 згадувався й розмір 23,75 мм. Фактично це 6 калібр (23,34 мм). Але зброя має номінально четвертий калібр. Розгадку слід шукати в набої. Довжину патронника зазначено 81 мм. Такий набій – 4х82 – було представлено в CIP у січні 1989 р. Мінімальні розміри: діаметр каналу ствола – 23,35 мм + 0,70 мм, довжина патронника – 82,6 мм, діаметр патронника біля денця гільзи 27,7 мм + 0,10 мм, біля дульця – 26,30 мм + 0,10 мм. Набій було створено на базі гільзи сигнального набою 26,5х80 мм зменшенням калібру ствола з 4 до 6, тому що ствол ракетниці не звужений щодо патронника, його калібр – 26,5 мм.

Набій для КС-23, створено на базі гільзи сигнального, мав позначення 23x75R, тобто був помітно коротшим від набою 4х82 (довжина гільзи 82,4 мм – 2,5 мм), але відповідав розмірам патронника КС-23. Виливання патронника рушниці «Селезнь-4» засвідчує, що ми маємо той самий «короткий» патронник. Діаметр патронника за виливком усього 26,5 мм за максимального діаметру гільзи 4х82 – 26,2-0,45 мм. Довжина циліндричної частини всього 76 мм, перехід до каналу ствола плавний, завдовжки 16 мм. Діаметр закраїни набою 23x75R – 29,7 мм.

Матеріал ствола – сталь 30ХН2МФ. Короткі стволи виготовляли зі стволів карабінів зняттям нарізів і розточенням. Канал ствола й патронник хромовані. На стволах рушниць із цівʼям із пластику помітні сліди досить недбалого оброблення – обточування поверхні гарматного ствола калібру 23 мм. Довгі стволи мають пристойніший вигляд. Дулове звуження довгих стволів зазначено як 1,2 мм, виміряне (рушниця №0021) – 0,9 мм. У відгуках згадують розмір звуження 1,1 мм. На хвостовику ствола за патронником 4 радіальні симетричні (кут 90 град.) бойові упори для зчеплення із затвором. Ресивер сталевий, штампований, магазин підствольний, трубчастий, тонкостінний, ємність – 3 набої.

Величину робочого тиску зазначено на стволі як 49 МПа. Це досить низький показник. Експлуатаційний тиск набою 4х82 – 1050 бар, за середнього найбільшого – 1250 бар. Набої 4х81 робили в Климовську. За ТУ (техумовами) 1995 р. маса снаряда шроту з контейнером становила 44-48 г. У партії набоїв випуску 1998 р. зі снарядом масою 48,5 г наважка пороху «Сокіл» – 3,5 г. Снаряд масою 46-50 г так і залишився «оптимальним». Теоретично завдяки невеликій висоті снаряда покриття шротом мало бути непоганим, але відгуки користувачів не свідчать про особливий захват від «Селезня».

6 калібр був популярним в Англії в епоху шомпольних рушниць, його використовували для полювання на птахів. Звичайна маса снаряда шроту для одноствольної рушниці – 6 унцій (170 г). Потім таку зброю використовували в Африці як для полювання на великих тварин – із круглою кулею, так і для добування м'яса. В Україні полювання зі зброєю такого калібру заборонене.