По бекасу

Володимир Виприцький

Серпень, 2019 рік

На самому початку сезону, після тривалої перерви на полюванні ви помічаєте, що трохи втратили навички у стрільбі, реакція дещо уповільнилася. Стало більше промахів, ніж у середині минулого сезону. Але невдовзі відкриття полювання на копитних, де промах по звіру, самі розумієте, просто неможливий! Так от, полювання на пернатих і допомагає нам пригадати забуте, потренуватися у стрільбі – і до полювання на копитних підготуватися, досягнувши необхідного рівня стрільби.

І хоча полювання на пернатих саме собою дуже різноманітне – від звичайного полювання вбрід на болотах, полювання з човна і до полювання на перельотах та в полях на гусей - але найспортивнішим з усіх цих видів усе-таки є полювання на бекаса. Дозволю собі повторити відому істину: слово снайпер походить від англійського «снайп» - бекас. Тож снайпер – це передусім той, хто влучає в бекаса. Крім звичайного бекаса, є ще й подвійний бекас чи дупельшнеп, якого ми вже давно називаємо просто дупель. Цей вид полювання потребує концентрації уваги, зібраності, доброї фізичної підготовки і допомагає вам набути впевненості в собі, у своєму пострілі.

Але й це полювання має свої напрями. Можна полювати самому без собаки, коли потрібно бути дуже уважним і постійно готовим до пострілу, зосередженим. Звичайно, полювання з лягавим собакою обіцяє більше здобичі. До того ж дає змогу спостерігати чудову роботу свого чотириногого друга-помічника.

Але облишмо розмови і ходімо в поле, для початку без собаки. Ось і срібляста від роси лука, на якій завдяки дрібненьким краплинкам роси проявилися не тільки окремі високі стеблинки, а й натягнуті між ними павутини, яких удень не помітиш. Нарешті з-за обрію визирнуло сонце, і роса заграла маленькими діамантами, що виблискують усіма барвами веселки. Повітря свіже й вологе.

Рушницю ви тримаєте в руках (напрямок обрано ще вчора), і починаєте рухатися ламаною лінією, щоб якомога щільніше протоптати місцевість. Позаду на сріблястій ковдрі луки залишається зелений зигзаг, бо високими халявами болотних чобіт позбивали із трави росу.

Не знаю, як передати вам свої враження від таких неповторних світанків. Ці миттєвості надають мені не лише жаданого задоволення, а й допомагають глибше відчути красу нашої природи, злитися з нею в піднесеній урочистості.

Та ось несподівано на краю ледь помітної у траві калюжі майже з-під ваших ніг випурхує з характерним «чирком» бекас. Метрів п’ятнадцять він летить прямою, а потім як «…навіжений, ніби перед тим, як злетіти, випив мінімум двісті грамів…», так характерно описав його політ Остап Вишня. Звичайно, з пострілом ви не встигли, лише підняли рушницю й пересунули запобіжник. Але після цього ви зібрані й уважні. Раптом майже за два кроки новий бекас здіймається над травою. Постріл влучний, птах падає, не встигнувши подолати й десяти метрів. Місце його падіння позначене зеленою крапкою на сріблястому тлі трави. Трофей у руках, на душі радість перемоги, ви простуєте вперед, готові до нових зустрічей і пострілів.

Дупеля та бекаса ви починаєте відрізняти одразу за характерними особливостями їхнього польоту. Дупель, здіймаючись, тягне невисоко над травою і падає – опускається у траву порівняно недалеко – в межах вашого зору. Якщо пощастить, його можна підняти вдруге. Він більший за бекаса, манішку на грудях має рябу на відміну від білої у бекаса. Швидше накопичує сало, бо раніше вирушає на південь, тому політ його значно важчий. Піднявшись із землі, бекас метрів п’ятнадцять-двадцять летить прямою, потім різко здіймається вгору й починає перехилятися з боку на бік, інколи злітає досить високо і набагато далі, ніж дупель.

У цих двох птахів є ще молодший брат – гаршнеп. Він значно менший за бекаса, але забарвленням вельми подібний. У нашій місцевості на літо він не зупиняється і з’являється тільки під час перельоту, точнісінько як і найбільший їхній родич – вальдшнеп.

Але повернімося в поле. Роса вже зійшла, сріблястий колір змінився смарагдовим, проте сонце ще не до кінця підсушило траву. Час снідати. Ви знімаєте тороки, які значно поважчали, бо до вчорашніх качок приєдналися чотири бекаси та три дупелі. І зараз трофеї мають досить солідний вигляд. На привалі згадуєте задоволення від пострілів, усвідомлюєте причини промахів. І після короткого відпочинку з новою надією простуєте далі.

Треба додати, що полювання на перепела та деркача не менш захопливе, але тут без собаки краще не полювати. Ці птахи значно швидше пересуваються у траві і легко відбігають убік від мисливця. Тому потрібен надійний помічник.

Щодо зброї слід сказати, що на згаданих полюваннях доцільно використовувати рушниці зі свердленням стволів циліндр, краще, коли вони трохи коротші за стандартні. Це дає змогу отримати на невеликих відстанях рівномірний і широкий осип шроту. Але можна з успіхом використовувати й рушницю зі стандартним свердленням стволів. Щоправда, в цьому разі для отримання широкого осипу шроту потрібні спеціально споряджені набої. Способів для погіршенні купчастості є дуже багато – від перекладання стовпчика шроту двома-трьома картонними прокладками до використання спеціальних контейнерів із конусним стрижнем усередині, що розбиває сніп шроту і розкидає його. Але найширший осип дає набій, у якому шріт засипається безпосередньо на картонну прокладку над порохом. Прокладка ця має отвори, через які під час пострілу просочуються порохові гази. Повстяні клейтухи кладуться зверху на шріт.

Використання великої кількості набоїв на такому полюванні змушує робити постріл якомога дешевшим. А для спорядження набоїв цілком підходять металеві гільзи, розраховані на капсуль Центробій. На коротких відстанях вони дають задовільні результати.

До цього виду полювання в минулому багато відомих людей ставилося з належною повагою. Пригадайте, як описав полювання на бекаса Лев Толстой у романі «Анна Кареніна». Це засвідчує, що письменник сам неодноразово збивав бекаса влучним пострілом і дуже добре розумівся на цьому. Сабанєєв у своєму журналі «Охота и природа» в анотації одного з номерів чітко виявив свою прихильність до полювання на бекасів, зазначивши, що під Тужарами і Лошаковою Гутою непогані бекасині місця. А як детально описав це Аксаков у своїй відомій усім мисливцям книзі!

Погодьтеся, це дійсно суто спортивне полювання, яке не дає великих за розміром трофеїв, але добуте на такому полюванні для справжнього мисливця – найдорожче. У минулому столітті в аристократів воно вважалося пріоритетним, а трофей називали красною дичиною.

І це справді так, бо смакові якості дупеля та бекаса мало хто з мисливців заперечував. Усі кулінари радять дупеля й бекаса смажити. Утім, кожен обирає свій спосіб приготування страви з них: на пательні, на шампурах, зі спеціями й овочами або тільки із салом і сіллю. У будь-якому вигляді це делікатес. Щоправда, серпневий бекас, який не встиг накопичити жиру, дещо сухий і потребує додавання смальцю або шматочка сала всередину. Хочу також порадити вам зварити із серпневого бекаса юшку. Я так і роблю. На чотирьох осіб – чотири бекаси, 1,2 літра води й сіль. Гурманам таке приготування, мабуть, здаватиметься варварством, але ви спробуйте. Звичайно, жирний дупель і осінній бекас на пательні на власному салі неперевершені… От тільки шкода, що сьогодні не всі згадані тут птахи в Україні належать до мисливських.

Отож, панове, споряджайте набої шротом №9, зустрінемося в полі та на болотах і, мені здається, на привалі знайдемо привід для продовження цієї теми.