Риболовля на «платнику»

Павло Старий

Вересень, 2019 рік

 

Начитавшись звітів від «простаферів» різних компаній, вирішив, а чому б і ні? Чому б і самому не порибалити на «платнику», бо від «чорних та білих» каменів, вовчих озер та інших куточків, де продають рибу у воді, уже рясно в моїй стрічці новин.

Але вирішив усе-таки ситуацію ускладнити максимально. Вибрав озеро за 200 км від дому, у глушині, щоб людей якомога менше і, о диво! За два дні не зустрів на березі ні душі!

Озеро зариблене коропом, білим амуром, щукою і карасем – такий ось симбіоз. Можливо, і ще щось є. Відразу витягнув свій карманний ехолот із метою «пробити» дно, але місцевий гід відразу повідомив – плавний схил із півметра на 2,5 без жодних аномалій десь на 300 м від берега, далі канавка на метр глибша і знову вихід, дно мулисте. Так і вийшло. Озеро від 500 до 900 м завширшки та більш ніж 4 км завдовжки. Не люблю я копанок. Основна риба – короп і карась від 200 г до 1,5 кг, амур такий самий, із коропами до 7-8 кг, рідко 10-15. Тому вибрав легенькі пікери до 30 г і фідер до 100. Ловили удвох пікерами на 40 м, фідером – на 60 від берега. Глибина однакова – 2,5 м.

Почав рибалити о 18.00 і з перервами на шашлик, смажену (власноруч виловлену) рибу та кавуни рибалив до 22.00, поки друзі (був не сам) не порозходилися зморені спати. Погода була на моєму боці – спочатку потужний зустрічний вітер, потім злива, потім гроза, потім дрібний дощик і знову злива з бульбашками, але десь о 22.00 стихло, хоча небо затягло хмарами й десь удалині блискавка краяла небо різкими змахами вогняного меча...

Залишився на березі сам, краса – найкращий момент. Нічна ловля сподобалася. Тиша, спокій, медитація і шелест хвиль. До 2.00 практикував нічну ловлю під блискавки вдалині та світло ліхтарика. Супер! Спіймав чотирьох коропців від 500 до 800 г та стільки ж карасів від 300 до 600 г вагою. На початку другої години клювання зникло взагалі. Досидів до початку третьої і вирішив подрімати. Устав о 4.50 і вже о 5.00 закинувся. Краса, тиша, туман, небо чисте, але без клювання, вірніше раз на півгодини. Доставив ще одного пікера. Експериментував із різними прикормами: слива-полуниця-малина-мікси різні. Кольори: чорний-помаранчевий, фіш-дрім карась, короп. П’ять замісів різних зробив, годував чітко по точках, цікаво було подивитися, як реагуватиме риба на зміну прикорму.

Із насадок: черв’як домашній (гнойовий червоний), його каліфорнійський брат – магазинний, опариш – польський великий і не дуже, пуфики медові, часникові, ванільні, ще якісь, кукурудза трьох видів консервована, кукурудза коропова та якісь бойли. Уже за кілька годин розгулявся зустрічний вітер, небо затягло хмарами, через них періодично шпарило сонечко, припікало і знову ховалося.

Кількість клювань була стабільною – раз на півгодини, періодично бували підряд на всі снасті, але недовго. Клював короп та карась, попався один амур на 800 г. Карасі від 100 г до кіла, коропчуки від 200 до кіло двісті й кілька пристойніших зійшло. З одним боровся хвилин десять, підвів майже в берег, але, не дійшовши кількох метрів до підсака, зійшов. Десь на три кілограми, не більше, бачив його на поверхні.

Як засвідчили експерименти, короп із карасем полюбляють відверту «хімію» - на медові та ванільні пуфики найбільше зловлено. Далі опариш і черв`як, усього кілька рибин на кукурудзу й нікого на бойли.

Із прикормок краще працювала слива в помаранчевому кольорі, найімовірніше, яскрава пляма на дні та запах зробили свою справу – клювань було більше. Загалом упродовж вечора, частини ночі та половини дня (рибалив до 15.00) на три пікери та фідер вдалося взяти приблизно 50 кг коропо-карася, половину з якого відпустили відразу, частину засмажили й частину забрали. Додому привіз 7 рибок загальною вагою 6 кг. Кейс-холодильник пластиковий, впорався на ура, тримав холод до приїзду додому, практично півтори доби, тому рибка була свіжою.

Враження: якщо їхати великою компанією (10 осіб) із метою посмажити шашлик, подихати повітрям, поспівати пісень, поспілкуватися й у перервах половити рибу, то супер. Якщо просто порибалити й навиважуватись на делікатні снасті – також, напевно, супер, але це не пошук риби на річці чи дикому озері. Риба вже є і докладати якихось надзусиль, щоб її спіймати, точно не потрібно. А якби ще погода була гарною і «давленіє» не завадило, блискавки не миготіли, думаю, за 100-120 кг протягом того часу лову можна було вийти. І це ж не копанка на кшталт тих водойм, що я говорив, ще й рибу десь посередині постійно годують, годівниці плавають. Було весело у плані відпочинку, певно, тому і їдуть в такі місця.

Фотографій немає, карта глюкнула, усього кілька з нічної ловлі залишилось. І ще дзвіночки я також використовував. Уночі довелося їх прив’язувати до пірса після чотирьох утоплених. Усім добра!