Полювання з малим яструбом у Грузії

Микола Рудь

Вересень, 2019 рік

Багато з тих, хто бачив дійство полювання з яструбом на перепела зблизька, одноголосно засвідчують, що найперше, що відчуваєш у порівняльному аспекті з рушничним полюванням, - це відсутність звуку пострілу і наявність чарівної музики лопотіння крил. Постріл нехай навіть і вдалий завжди «ламає кайф» і геть-чисто позбавляє відчуття й усвідомлення естетики того, що відбувається. У полюванні з яструбом і, ймовірно, із соколом - це зовсім інша гама почуттів, відчуттів, звуків, яка загострюється у сприйнятті навколишнього оточення й відсутності очікування пострілу, який, як я пам'ятаю і завжди відчував, усе псує й одночасно припиняє задоволення, ставлячи в самому процесі крапку або навіть жирну й непристойну багатокрапку.

 Важливим моментом було те, що я не відразу і не вчасно вловив, коли злітає перепел, незважаючи на те що собака мені чітко показував, де сидить птах, завмерши у своїй інстинктивно, яскраво відточеній скульптурній позі, чекаючи команди. Важливим є те, що він чекає від тебе, щоб ти приготувався, мобілізувався до подання й віддав йому команду, щоб він зробив крок уперед і злякав птаха, що також зачаївся й не рухається у присутності пса, якого він якщо не бачить, то однозначно1і чітко відчуває поруч.

 Перепілка причаїлася й сиділа міцно, а собака стояв, витягнувшись як струна, і вказував, де птах сидить, хоча я не бачив його на тлі пожухлих торішніх бур'янів через його неймовірне камуфляжне забарвлення. Ти, здавалося б, дивишся на нього й не бачиш, бо око не фокусується на формі й розмірах птаха, розмитого відповідно до навколишнього природного антуражу.

 Важливо зазначити, що у Грузії, не дивлячись на те що полювання на перепела з яструбами є національною культурою і промислом, в жодному місті немає курсів навчання мистецтву полювання з яструбами на перелітного перепела. Це заняття у крові в усіх сільських жителів у тих місцях Грузії, де є таке явище, як проліт перепела і полювання на нього не з рушницями, а з ловчими птахами.

 Ніхто не знає, коли прилітає перепел. Це відчувають собаки - вони стають збудженими і демонструють господарям усім своїм виглядом, що пора йти на полювання. Собаки бувають різні. Це може бути собакоподібна істота будь-якого забарвлення, розміром трохи більша за чималого кота, яка за службовим обов'язком вдає із себе лева, якщо хто-небудь чужий заходить у двір. Але варто їй побачити господаря, який узяв на руку яструбка, як вона починає крутити хвостом і вдавати із себе чотирилапу звірину, яка від радості враз і повністю позбулася розуму. Вона виє, повискує, крутить не тільки хвостом, але й усією філейною частиною тіла від почуттів, що переповнюють її, віддано дивиться в очі й не гавкає, а відтворює такі звуки, які тим, хто не знає місцевого діалекту, здаються фразами тутешньої мови. Це насправді радість собаки, а ніякого не лева. Це дружня істота, яка побачила, що настав час іти з господарем на полювання й відчути радість підняття птахів до польоту. Навіть більше, пес, імовірно, уже передчував чарівний запах запечених перепелиних тушок, частина з яких із потрухами й у вигляді недоїдків обов'язково дістанеться йому. Для собаки - це щастя, якого він чекає з нетерпінням і благоговінням приблизно рік.

 Ловчі птахи в усіх грузинських базіері завжди цього року народження, бо яструбів після закінчення перепелиного прольоту ніхто собі не залишає і не тримає. Лише одного разу яструбка, перетриманого протягом року, я на власні очі побачив у Туреччині у тамтешніх лазів, які вважаються одними з найкращих мисливців із яструбами на Кавказі. Мені впродовж кількох років полювання у Грузії не випадало чути, щоб хто-небудь де-небудь залишив собі на зиму яструбка.

 Із кінця прольоту і до наступного року в селі особливо нема на що полювати, крім горобців, які в селах не такі численні, як у містах. Яструбка досить важко годувати м'ясом жителю села, особливо взимку, коли його в раціоні середньої сім'ї не так уже й багато. Утім, як засвідчує досвід тих же грузинських базіері, в разі термінової або вимушеної необхідності втамувати ловчій птиці голод можна, згодувавши їй звичайне варене куряче яйце.

 Що стосується того, що багато любителів полювання з малим або великим яструбом, бажаючи утримувати ловчого птаха цілий рік і більше, використовують цю можливість, полюючи з ним у містах на міських голубів, то це заняття із санітарного погляду слід визнати, безумовно, тільки позитивним. Голубів багато й бездумно годують містяни, навіть не підозрюючи, яку небезпеку становить міська популяція голубів, що живуть на горищах в архітектурних нішах будинків, а також у різних технічних будівлях. Зграя міських голубів - це вмістилище широкого спектру інфекційних захворювань: від туберкульозу до жовтяниці. Саме ця обставина привела до того, що в багатьох великих містах Європи та Азії за годування голубів містян карають величезними штрафами.

 У минулому базіері старших поколінь із наближенням часу закінчення прольоту й закономірного завершення періоду перепелиного полювання - після годування досхочу на дорогу і слів подяки - відпускали птаха на волю, дякуючи за спійману здобич і подаровану радість її здобуття. Це був обов'язковий ритуал вдячного прощання із птахом, який служив вірою і правдою кілька тижнів, бо давав людині та її сім'ї їжу. Але зараз цей ритуал майже забули, мало хто знає, які слова подяки вимовляли базіері минулого. Тому сучасні мисливці випускають своїх яструбів без сентиментів і прояву, як багато хто вважає, недоречної, зайвої чутливості.

 Масове захоплення добуванням перелітних перепелів у Грузії під час осінніх міграцій відбувається суто із застосуванням малого яструба. Його здавна використовують для полювання на перелітного перепела. Великий яструб у ловецькій культурі Грузії застосовується рідко лише окремими індивідуумами.

 У мові мегрелів і лазів, яким переважно належить культура полювання з малим яструбом на перелітного перепела, й інших народів краю, іменованого Грузією, немає такого точного поняття, як людина, що полює з яструбом. Слово ж «базіері» - трансформована калька з перської мови, в основі якого лежить чітко визначений птах - сокіл. Слово «баз» - «сокіл» у мовах народів Грузії - є лише в мові осетинів як перськомовного племені.

 Саме тому немає такого слова, яке б точно означало мисливця з яструбом. Як, наприклад, в українській мові: сокольник або соколяр - людина, що полює з ловчим птахом у широкому сенсі, або точніше - яструбич, якщо полює з яструбом.