Техніка в руках дикуна перетворюється на металобрухт

Вальтер Вольф

Січень, 2020 рік

Давно це було. Звернувся до мене мисливець із проханням відремонтувати його старенький «Зімсон». Як розповів власник рушниці, хто тільки не брався за її ремонт, але так до пуття зброї й не довели, а останній старий шановний майстер зробив таке, що бойки з курками довелося міняти повністю.

Проблема рушниці була в тому, що через тривале використання набоїв із капсюлями Центробій її бойки сильно спотворила іржа, вони стали коротшими (а ще за деякий час вони взагалі обламалися). Щоб збільшити хід коротких бойків цей поважний майстер підрізав на наждаку нижню кромку колодки (на схемі стрілка 1 показує те місце, де було зроблено надріз), думаючи, що так курки просунуться вперед, а з ними збільшиться й хід бойків. Однак затія ця нічого позитивного в роботу УСМ не внесла, осічки тривали, і тоді рушниця потрапила на ремонт до мене.

 Я відразу помітив вибірку наждаком і дуже здивувався: добре, ти прибрав вгорі курка, але ж в нижній своїй частині курок впирається у важіль зведення й далі він не просунеться (добре, що ще й важеля не спотворили). Загалом, відновлювати рідні курки методом наплавлення металу було вже марно, тому довелося їх замінити на інші. Зняті курки я загорнув у папір, на якому написав: «Техніка в руках дикуна перетворюється на металобрухт», і попросив власника рушниці передати цю посилочку попередньому майстрові. За кілька днів він знову прийшов до мене і звинуватив у тому, що так я образив старого поважного чоловіка, який усе життя ремонтував зброю...

 Насправді я давно знав цього майстра, точніше, я добре був знайомий із результатами його робіт, які частенько потрапляли до мене після його «ремонтів». Особливо багато, через свою безграмотність, він пошкодив МЦ21. Не знаючи принципу роботи автоматики цієї рушниці, він чого там тільки не пиляв, унаслідок чого то набої в магазині не трималися, то рушниця не перезаряджалася, то її клинило.

 Одного разу після його ремонту потрапив до мене прекрасний «Зауер» штучної роботи, у якому цей майстер намагався усунути шат стволів. Звичайно, зі зміною осі він не морочився, а просто розклепав підствольні гаки і з «розгону» захлопнув рушницю, відкрити яку вже не змогли. Але й це не страшно, він узяв молоток і з його допомогою став лупити по ключу відпирання, який урешті-решт успішно відбив. На цьому тортури щодо «Зауера» не закінчилися, він спробував приварити цей ключ електрозварюванням і... спалив його вже остаточно. І це все, зауважте, вони робили з елегантним штучним зразком!

 Ще один пам’ятний його ремонт рушниці, яка потрапила згодом до мене, - також усунення шату стволів, але в ІЖ-26Е, коли він відкрутив нижню личинку і згубив дві пружинки, які вставляються в торці важелів зведення. У підсумку в рушниці перестали зводитися курки, що стало причиною подальших його пошуків усунення вже цієї неполадки - він спиляв шептала, угробивши їх повністю. Як бонус за невідремонтовану рушницю він поворонував її стволи в лужному розчині місцевого заводу «Автоагрегатний», унаслідок чого вони стали рудо-бурого кольору, а з-під планок постійно витікала їдка рідина.

 Проте такі майстри в нас завжди знаходять роботу. Проблема в тому, що справжніх зброярень у нас дуже мало, та й ціни на кваліфікований ремонт зброї «кусаються». А такі ось «майстри» беруться налагодити поламану рушницю за набагато меншу плату, у підсумку... маємо те, що маємо. Якщо чесно, я вже давно перестав дивуватися «кмітливості» таких неуків. Одного разу до мене принесли МЦ21-12 після іншого такого майстра, де було спиляно один виступ на стволі, а затвор варили звичайним електрозварюванням. Зрештою для ремонту мені знадобився новий затвор і цілий день на налагодження, щоб автоматика рушниці знову запрацювала, довелося повністю розбирати рушницю і, припасовуючи всі деталі, підганяти їх одну до одної.

 Ще одна така історія з диким ремонтом ТОЗ-34, яка перестала розбиратися. У рушниці намагалися усунути шат, і на нижній перемичці колодки підварили краплю металу. Причому підварили в тому місці, де важіль зведення під час розбирання йде вниз, що і стало причиною відмови в розбиранні рушниці.

 Також потрапляли до мене рушниці на ремонт після майстрів з виготовлення лож. Вони у своїй роботі використовують для припасування дерев'яні молотки-киянки і, буває, від цих молотків залишаються не тільки сліди на колодці, а й відбиті частини. Мені дивно чути від власників виправдання щодо неохайного вигляду їхньої зброї - аби стріляла. Іноді такий нехлюйський принцип переходить і розумні межі. Одного разу я став свідком, коли на качиному полюванні у власника давно не нового «Зауера» після пострілу відпала нижня личина колодки. Як пояснив мисливець, різьблення на гвинті, який її тримає, сильно зносилося, і таке в нього трапляється не вперше. Мовляв, ремонтувати дорого.

Цікаво, чому багато хто вважає, що робота зброяра не повинна належно оплачуватися? Може, це секрет для когось, але ж дуже часто доводиться залучати до ремонту рушниці і токарів, і фрезерувальників, і термістів... До того ж ще необхідно визначити і знайти потрібну марку сталі для нової деталі або ж заміну цієї марки сталі. А спробуй сьогодні знайти сталь 65С3ВА або ту ж 65Г. Сьогодні всі старі совдепівські запаси сталей, які задарма можна було знайти на якомусь виробництві, давно витратили або здали на металобрухт. Та й далеко не всі марки сталі можна замінити на інші, наприклад, зі сталі У-8 можна робити бойки, курки, осі, бойові упори... А ось зі сталі 40Х13 також можна робити багато чого з перерахованого, але бойовий упор категорично робити не можна, тому що його розірве після першого ж пострілу. І все це має знати зброяр.