Не відкрилися

Павло Старий

Січень, 2020 рік

Звечора якось не звернув уваги на те, що вперше збираємось на лід цього сезону, і з останньої риболовлі з льоду, яка була на початку весни, нічого з вудок і приманок не перебрано.

Уранці швиденько оглянув наявність і зрозумів, що коробочки з балансирами немає. Десь лежить, звісно,, але знайти о 5-й ранку – нереально. Зазирнув у тубус із вудками і, о щастя, усе на місці. Дві безмотильні, дві окуневі на блешню та балансир і дві судакові. Повний комплект на місці та ще й на кожній прив`язана приманка. Отже, маю в арсеналі дві безмотильні мормишки, окуневий балансир 4 см, блешню окуневу 4,5 см, балансир на судака 7 та 9 см. Як не крути, а має вистачити за всіма розкладами. Ну, а якщо і відірвусь, то друзі позичать якогось балансира. Про всяк випадок хапаю ще й улюблений джиговий спінінг, кілька пачок приманок, коробочку з тягарцями та гачками – про всяк випадок, адже поруч із затокою Десна і, можливо, ще вдасться поджигувати.

Приїхавши на місце, зрозуміли, що на лід вийти не вдасться. Не вдасться навіть виповзти, адже під берегом промоїни, а на льоду повнісінько води після вчорашнього дощу. Та й лід не витримає потужну команду «два центнери» із двох виступаючих. Робити нічого, йдемо на Десну. А там… тиша, безвітряно, шуги на річці немає, біла риба легенько плескається – ну, просто ідилія. Добре, що спінінги взяли. Але ж практично весь берег зайняли спінінгісти, які на відміну від нас їхали цілеспрямовано джигувати. Ну що ж, обходимо із сумом свої улюблені точки, на яких уже стоять рибалки, й піднімаємося вище за течією, уже на закінченні повороту річки знаходимо місце, де можна стати вдвох і хоч якось порибалити. Дуже шкода, що не взяли із собою човна, могла б бути повноцінна джигова риболовля на весь день, погода, до речі, дуже цьому сприяла. Хоча з вечора «малювало» трохи іншу картину.

Швиденько оснащуємо спінінги й уперед простукувати нове місце. Як виявилося, нам ще й з місцем пощастило. Стали якраз на початку ямки, точніше якраз навпроти нас був вхід у яму з перепадом глибини від 2 до 7 метрів. Під самими ногами прямовисна стінка до півтора метра, далі кам`янисте русло з періодичними гілочками, потім руслова брівка з перепадом до метра, далі рівненьке плато і ще одна брівка на виході до коси. Ще й на плато невеличкий приямочок. Ехолота, звісно, немає, залишив удома, а так можна було б закинути і просвітити дно через екран телефона. Але й за допомогою спінінга все добре читається. Головне, якнайчастіше це робити, щоб не звикати до даних на приладах.

Тож точка досить цікава і часу на роздуми небагато, потрібно шукати, де сховався судак. Чіпляю для початку 20 г і двокольоровий Bugz 3.2" із блискітками на офсеті. Цього разу не цілеспрямовано їхали ловити на спінінг, тому взяв із собою лише кілька пачок приманок та ще якихось старезних черв`яків, уже й не згадаю, якого виробника.

Перші проведення свідчать про те, що біла риба є, її багато й вона активно рухається. Це добре, але біла невелика, найімовірніше, густірка чи синець із підлящиками, не той варіант, коли є великий лящ. Біля такої риби навряд чи буде стояти великий судак. Але може бути багато кілушок-півторашок, якраз розмір невеликих, на долоню, рибок саме їм підходить для полювання. Це не тільки через контакти з рибою вдалося визначити її розмір, недалеко від нас один із рибалок забагрив на джиг-голівку кілька рибок розміром від пів долоні до долоні.

Кидаємо. Кілька проведень ухолосту й потім на звалі із брівки до русла впевнений такий «тюк»… Підскання й виважування першого невеликого «відпускника». Стукнув добре і борсався щосили, але ніхто йому не бажав зла, тому швиденько фото і пливи, нагулюй вагу. Перша рибка на двокольорову «крокозябру», тому змінювати не збираюся. Тим більше приманка хоч і досить рухлива, але матеріал щільний, добре тримається на офсеті навіть покусана судачком.

Десь на третьому проведенні, коли приманка пройшла всі брівки й почала підвисати на течії по руслу, ловлю черговий потужний удар і судачок під кіло, трясучи головою як голодна щука, неспішно підіймається із глибини. Виводжу повільно, не поспішаю, адже 7 м можуть зіграти з ним лихий жарт. Але неспішність має свої проблеми. Судак відчув, що з ним граються, й пірнув під корчик. Тримаю в натяг, не форсую, пірнув він проти течії, тому рано чи пізно вилізе, багато таких розумників було. Так і сталося, за хвилину судак стомився і спустився трохи нижче від корча, тому обережно виводжу його через корчик. Трохи вирячив очі, певно, від боротьби, але мішок не виплюнув. Плисти не хоче, перевертається на спину, роздутий мішок не дає йому стати як треба. Голки не маю для стравлювання повітря, як це роблять профі, тому качаю руками по воді взад-уперед, щоб продихався. Але марно, зябри розчепірені, очі вилазять, мішок роздутий. Саджаю на кукан і притоплюю, можливо, ще очухається. Але ні, очі вилізли ще більше, мішок роздувся, доведеться забирати.

Ловимо далі. У товариша клювання й черговий пістолет після фото пливе підростати. Хоча тюкнув сердито, впевнено й заковтнув 4-дюймову приманку «в шахту». Цікаво, з такою кількістю білої, за яку постійно чіпляємо шнурами, судак досить активний і атакує приманки. Виходить, ще він в активній фазі, і нам потрібно цим скористатися.

На черговому закиді посилаю приманку не перпендикулярно до берега, а під кутом уздовж русла. Відразу починаються підвисання, 20 г малувато для 7 м і течії. Але, посмикуючи вершинкою, рухаю приманку в товщі води й отримую легенький «лизь», навіть я б сказав «нюхання» судаком приманки. Сенсорика спінінга дає можливість не пропустити цього легесенького торкання, хоча по вершинці руху практично не було, добре, що тримаю палець на бланку й таки відчув це торкання. Приманка майже на вильоті, на течії, відповідно, є петля шнура у воді, тому підсікаю максимально розмашисто. Відчуваю, як приманка шкрябає по пащі риби й уже майже на виході зупиняється. Бланк спінінга різко навантажується, і риба починає спротив. На течії завжди здається, що клюнуло щось солідніше, але багато спійманих риб і м`язова пам`ять рук свідчать про те, що це знову щось на грані заліку, до кіла.

Так і є. Судак засікся за 3 мм шкіри на верхній губі. Як він не відвалився – невідомо. Офсет двійка зробив свою справу якісно. Видно, судак схопив приманку й відразу вирішив її виплюнути, відчувши різницю з живою рибкою, але гостреньке жало, чирконувши по зубах, таки просікло шкіру якраз після верхніх зубів риби. Фото на згадку і цей також пливе. Ми полюємо за чимось потужнішим, якщо пощастить, звісно.

Товариш отримує також кілька клювань і схід риби майже в ногах, певно, зайшла в каміння і там зачепилася грузом і вивільнилася. Приманка покусана, роздерта іклами судачка. Але, за відчуттями, також не трофей, тому жодного суму, нехай росте.

Сонце піднімається над деревами навпроти і досить яскраво світить просто в обличчя, майже як літом, хоч засмагай. Майже пів години клювання немає. У сусідів також порожньо, одного лише підняли орієнтовно 700 г, і все. Хоча ні, ще одненького грамів на 200 також ловили. Виходить, місце в нас цікавіше і клювань значно більше. Це тішить.

Змінилося освітлення, тому ставлю приманку максимально темну. Вибирати особливо немає з чого, адже кілька пачок усього приманок із собою, але є рачок RakCraw 2.8" у темному кольорі на кшталт сливи. Уже на Десні мав на нього клювання, можливо, і цього разу щось буде. Ставлю тягарець вже 30 г, щоб простукати русло, й роблю закид за дальню від мене брівку. 30 г уже впевнено відстукують дно й на виході на русло зависання мінімальні. Котушкою практично лише вибираю слабину. Веду приманку, підкидаючи спінінгом короткими перестановками. Стук, стук, стук – гуп, легенький ударчик і, навіть не підсікаючи, відчуваю, що маленький судачок тріпочеться на течії. Плавно виводжу й відразу відпускаю. Допрацьовую приманкою брівки й русло, але клювань немає. У колеги злий судачисько відкушує хвіст приманки на паузі. Зміщуватися нікуди, все зайнято риболовами, берегова риболовля із сусідами – це не на човні, куди завгодно не переїдеш.

Упираємося ще майже годину, але на цьому все. Клювання припинилися з моменту, як сонце піднялося трохи вище від дерев і почало напряму світити у воду. Отже, час збиратися.

На лід не вийшли, але що ж, зате досить активно поджигували. Більш ніж десяток клювань на двох, шість спійманих судачків, кілька сходів і чотири обриви приманок – для чотиригодинної пізньоосінньої риболовлі в межах населеного пункту із пристойним пресингом – вважатимемо заліковою риболовлею. А може, це ще й не закриття, судячи із прогнозу погоди на найближчі дні. Побачимо.

Усім добра!