Терміни полювання і пропускна здатність по крижню

Володимир Нижник

Лютий, 2020 рік

Воістину, процес удосконалення нескінченний, не виняток тому і різні закони, інструкції та положення. Що вже говорити про наші мисливські правила, зрозуміло, що й вони недосконалі, змінюється ситуація, з’являється новий досвід. А якщо в їх написання ще й лізуть усі кому не лінь, починаючи від різних екологічних авантюристів і закінчуючи політиканами й популістами всіх кольорів веселки, то тут уже не до поліпшення, хоча б до гіршого не скочуватися. Тим більше сьогодні стало дуже модно «захищати» природу, а заразом і грітися на різних екологічних фондах та грантах. Не завжди додають прогресу до досконалості законодавчої бази мисливської галузі і творчі пориви «фахівців-мисливствознавців» від лісової галузі, які всю свою активну частину життя присвятили розпилу лісу й «капусти», а на пенсії раптом відчули поклик до проблем полювання. І всі перераховані категорії охочих охороняти матінку-природу мають у своєму арсеналі чудодійні рецепти за одну мить і без жодних серйозних витрат навести лад у дикій природі. Ну, а поки що віз і нині там, якщо не гірше – ухвалені із 2010 року закони (або запропоновані законопроєкти) тією чи іншою мірою б'ють по мисливській галузі, що позначається на охороні й відтворенні диких тварин. Промовистий факт – жоден законопроєкт, який мені довелося рецензувати останніми роками, практично не мав у собі жодного позитивного моменту для роботи галузі, полювання або охорони природи, тільки розвал, тільки «ніззя!», «не пущати!», «закрити!». У такій ситуації навіть заїкатися про те, що деякі правила полювання треба лібералізувати, спростити або не дай Боже – розширити терміни полювання, звучить як невимовне нахабство з боку «кровожерливих» мисливців.

І все ж сьогодні йтиметься саме про це, не завжди ж суспільство буде під пресом войовничих псевдоекологів, коли-небудь здоровий глузд у цій країні повернеться в бік раціонального природокористування. Саме раціональне користування мисливським фондом є основою збереження й відтворення. І якщо перший складник раціонального використання (недопустимість перевищення науково обґрунтованих норм вилучення дичини) розуміють усі, то другим (повнота використання ресурсу знову-таки у межах розрахованих норм) частенько нехтують. Простіше кажучи, неповне використання ресурсу якщо і не є бідою, то і ніяк не позитивним моментом. Адже деякі мисливські види тварин в Україні використовуються не в повному обсязі (йдеться про законне полювання), або практично не використовуються: борсук, бобер, куниця, норка американська, гуси й качки. І їх чисельність від того з року в рік ніяк не зростає в арифметичній прогресії.

Зрозуміло, борсуків, куниць досить успішно трощать браконьєри, незаконний їх промисел у 10-20 разів перевищує законне добування (що так само не можна назвати раціональним веденням мисливського господарства), але тією ж норкою американською взагалі ніхто не займається. До речі, на біса її до нас завозили? Хто той професор, який обґрунтував її акліматизацію в Україні? Про полювання на гусей, а точніше про дбайливе ставлення пролітних російських гусей ми писали не раз. А що ж качки, невже і цей ресурс ми недовикористовуємо? Ні, своїх доморощених качок ми навчилися молотити добре, а ось пролітних, північних – не добираємо, і дуже сильно. Я не зовсім довіряю офіційній статистиці, як обліковим даним щодо загальної кількості водоплавної дичини (зокрема крижнів), так і даним щодо щорічних обсягів її добування, і все ж упевнений, що свій ресурс качок ми експлуатуємо загалом по Україні приблизно до 20% від річного обліку. І це можна назвати раціональним використанням ресурсу, але, якого ресурсу, нашого – доморощеного. А як же пролітна російська качка, який відсоток від її поголів'я ми вилучаємо - 1-5%? Такої статистики, як я розумію, не має жоден фахівець в Україні, бо кількість російських качок, що пролітають через Україну, ми ще можемо оцінити, але обсяги їх добування по Україні – дуже приблизно (з великою похибкою). І все ж із того, що я спостерігаю пізньої осені на водоймах, зі спілкування з колегами і мисливцями можу впевнено припустити, що в Україні щорічно добуваються менше ніж 2% від російської качки, що пролітає на південь, а може, і менше. І що нам заважає? Може, ми соромимося образити наших «братів» і трохи пощипати їх ресурс? До речі, нагадаю, що качки – природний ресурс, що найшвидше відтворюється, від спарювання до підйому молодої качки на крило всього пів року. Але дивно, далі за курсом перельоту – в Туреччині та Африці – ніхто не соромиться стріляти перелітних качок.

А що ж ми? А в нас у різних державних екологічних установах і депутатських кабінетах шастає екологічний авантюрист із величезними москальскими вухами і з такими ж московськими інтересами за пазухою і всюди поширює антимисливські ідеї та принципи, єдиною метою яких є всілякі обмеження полювання і як результат – розвал мисливської галузі України. А може, це наші внутрішні недоопрацювання, і жоден борейко й не винен у тому, що ми щорічно профукуємо такий важливий мисливський ресурс, як качки? На жаль, і в цьому є частка істини, здебільшого ми самі недопрацьовуємо, причому практично в усіх напрямах і за всіма пунктами. Починаючи з нашого мисливського законодавства, правил видавання відстрільних карток і безграмотної організації полювання користувачами угідь, неповажного ставлення до інтересів мисливців, закінчуючи низькою культурою самих мисливців.

А тепер про сказане по порядку. На дворі 17 січня 2020 року, температура вдень плюсова, льоду на відкритих ділянках водосховищ немає, не кажучи вже про річки - Десну, Південний Буг та інші. На Київському та Канівському водосховищах (це те, що мені відомо достеменно) крижнів – тисячі, полювання по качці можна було б ще проводити і проводити. Чому не проводимо? Забороняє ст. 19 закону України «Про мисливське господарство та полювання», в якій строки полювання на качок обмежені груднем. Хтось зазначить, що це рідкісний рік, коли до 31 грудня не став лід і качка ще не пішла на південь. Чи такий уже рідкісний? Щороку відкритої води, і як результат – качки, що зимує в Україні, усе більше. Окрема розмова про річки з течією, на яких лід стає тільки під час сильних морозів, різні обвідні і дренажні канали, які підживлюють дренажні води, а тому вони не замерзають у найлютіші морози й дають качкам можливість досить комфортно зимувати. Додайте до цього доволі прийнятну кормову базу на зазначених водоймах, що дає можливість не померти з голоду. І головне, у зв'язку з якою логікою зимове полювання на гусей (у тому ж січні) в Україні дозволене, а полювання на крижня в січні – заборонене? У нас що, зимуючих гусей більше, ніж качок? А може, крижні в січні вже створюють стійкі пари й облаштовують гнізда чи самки вже вагітні? А може, зимуючих в Україні качок треба визнати такими, що потерпають від лиха? Авжеж, стали б вони зимувати в нас так масово, якби їх не влаштовували умови зимівлі. Усе банально простіше, і суть ось у чому – на біса, панове мисливці, ви комусь потрібні в січні в угіддях із рушницями й відстрільними картками на качку (тим більше сезонними), коли єгерська служба зайнята кабанами, козулями і зайцями? Вам сезонну відстрільну картку на качку втюхували ще в серпні, грошики з вас уже мали, а далі що швидше мисливські господарства вас позбудуться – закриють сезон полювання на пернату дичину, то їм легше жити. На моїй пам'яті є випадки, коли мисливські господарства закривали полювання на пернату дичину вже наприкінці жовтня! Логіка користувачів угіддями залізна – а чого мисливці ходитимуть полями й лугами в листопаді із сезонками на пернату дичину, нехай купують сезонки на хутрового, ну і що, що того хутрового звіра немає. А те, що на водосховищах у цей час ще повно качок, то мисливське господарство вже на тому не заробить, уже сезонок напродавали, більше мисливця не подоїш. А щоб виправдати такі дії, винайшли різні ноу-хау з обмеження прав мисливців. Наприклад, закон дозволяє полювання в усі дні тижня, а мисливські господарства? У кращому разі – середа, субота й неділя, і вже зовсім демократично додатковий день полювання - четвер. Навіть сьогодні є господарства, які під різними приводами дозволяють полювання тільки в суботу й неділю і це в жовтні на пролітну російську качку! Чим мотивують? Якоюсь пропускною здатністю – нормою добування певного виду диких тварин на сезон полювання для кожного конкретного господарства. Тобто в господарстві проводиться облік конкретного виду дичини, за нормативним відсотком розраховується, скільки особин цієї дичини допустимо добути, далі визначається кількість днів для полювання, тобто кількість відстрільних карток, яку допустимо видати мисливцям цього сезону на цю дичину.

Немає питань, таке нормування та обмеження добування на сезон того ж зайця або куріпки, щоб не підірвати поголів'я, абсолютно виправдану, і навіть обсяги добування нашої доморощеної качки виправдані. Але наші видатні міністерські екологи та мисливствознавці «натягують сову на глобус» - показники пропускної здатності, розраховані та затверджені в липні місяці на нашу качку, натягують на абсолютно не обліковану російську качку, що пролітає в жовтні-грудні! А якщо припустити, що пролітної качки у нас проходить навіть більше, ніж місцевої, то маємо картину дурного, нічим не виправданого самообмеження знову-таки на користь російських інтересів.

Ось так через меркантильні інтереси господарств, відсталість міністерських чиновників і підривну діяльність московських шпигунів була поступово втрачена культура пізніх полювань на пролітну північну качку. Зрозумійте правильно, мною рухає ніяк не інтерес мисливця – шанувальника осінньо-зимових полювань на качку, хоча я таким і є. Насамперед як дійсний еколог і мисливствознавець я захищаю інтереси природи та мисливської галузі, головні правила яких свідчать, що якщо який-небудь ресурс дичини бідніє або недоексплуатується, то автоматично прес полювання переноситься на інші ресурси – інші види дичини. Якщо невиправдано закрити або сильно обмежувати полювання на качку, автоматично мисливці потягнуться на полювання на голуба, зайця, фазана. На що завгодно. В Україні приблизно 300 тис. активних мисливців (щорічно змінюють контрольні картки), кожен із цього числа планує витратити певну суму грошей на полювання й віддати полюванню певну кількість вихідних днів, особливо в листопаді-січні. Якимись ресурсами дичини цю масу мисливців слід забезпечити, звісно, без шкоди для цього ресурсу. Подурити й поводити мисливця порожніми угіддями можна сезон-два, якщо йому не надати законного полювання з добуванням якогось трофею, він або кине полювання, або піде на браконьєрку. І те, й інше – збиток для мисливської галузі і для природи. І що ми робимо, яку політику ведемо, якими принципами керується наше галузеве начальство? Давайте максимально подоїмо мисливця, водночас максимально збережемо пролітну російську качку, а наші мисливці нехай ідуть і добивають останнього українського зайця й куріпку. Ось це по-державному!

А що, власне, я пропоную, щоб оптимізувати умови полювання на пролітну й зимуючу качку, тим самим максимально залучити мисливців до такого полювання, підвищити обсяги добування цього ресурсу, ну і як результат – виправдано отримати додатковий дохід для галузі? Треба змінити законодавчу базу і правила полювання:

- розширити строки полювання на качку до кінця січня й додати мисливські дні протягом тижня;

- змінити формулу розрахунку пропускної здатності по качці для користувачів угіддями (норма добування по господарству на сезон), скасувати розрахунки пропускної спроможності з метою зняття обмежень у кількості видаваних відстрільних карток на мігруючу качку (для північних областей України приблизно з 15 жовтня, для південних – із 25 жовтня до січня включно);

- через щорічні накази користувачів угіддями на проведення сезону полювання конкретизувати місця (позначити на карті-схемі угідь) і умови полювання на пролітну качку в кожному конкретному господарстві саме в осінньо-зимовий період;

- ввести у практику роботи користувачів угіддями видачу нових форм відстрільних карток на пернату дичину. Крім разових і повних сезонних відстрільних карток, додати нові варіанти за термінами дії - «напівсезонки»: наприклад, із початку серпня до 15 жовтня, із 15 жовтня до січня включно або на один місяць (із 20 жовтня до 20 листопада), можливі й інші варіанти щодо дат і термінів.

Не сумніваюся, що останнє речення особливо сподобається мисливським господарствам УТМР, досі вони дерли з мисливців за одну сезонку, а так зможуть декому ще і другу сезонку продати. Ну що ж, завжди знайдуться недобросовісні користувачі угідь, хто будь-яке корисне починання зможе перетворити на здирництво. Але щоб мисливська галузь рухалася вперед, не треба орієнтуватися на гірших, ми і так досить ускладнили й обмежили правила полювання в Україні з огляду на гірших, недобросовісних та недоброчесних шахраїв. Треба дивитися в майбутнє й орієнтуватися на кращих і сумлінних. Варто зазначити, що завдяки зусиллям колег деякі драконівські обмеження пішли в небуття, багато користувачів угідь розширили терміни сезону полювання на качку й додали мисливські дні, щоправда не скрізь.

На жаль, формат газети не дає можливості дати розшифрування наведених вище пропозицій, тому планується ще одна стаття щодо цієї теми. До того ж можу припустити шквал аргументів і заперечень моїх опонентів та супротивників, не сумніваюся, що колеги додадуть аргументи і на мою користь.