Каламутна вода заповідності

Сергій Гладкевич

Лютий, 2020 рік

Ви можете собі уявити, щоб, наприклад, моряка ось так просто, без підготовки, посадили за штурвал літака і сказали: «Лети»? Так, це просто неможливо, оскільки зрозуміло, куди і як полетить такий літак. Проте в житті заповідної системи України це звична річ. Коли на керівні посади призначають не просто фахівців і людей, далеких від заповідної специфіки, а, часом, випадкових людей. Водночас потрібно врахувати одну цікаву й важливу обставину – у нас у країні кількість національних природних парків і заповідників неухильно зростає. Як заявляють нам, робиться це для охорони природи. Проте мало хто звертає увагу на те, що, власне, відбувається в цих самих заповідниках і національних природних парках.

Що ж, напевно, зручно мати гарні вивіски. Питання тільки, для чого це робиться? Адже тільки кілька простих запитань відразу ставлять ідею нашої заповідності у глухий кут. Ось деякі з них: кількість звичайних і рідкісних тварин у ПЗФ; програми з вивчення та відновлення чисельності тварин...

Але проблема навіть не в цьому. Питання не в тому, навіщо створювалися нацпарки й заповідники, а як вони використовуються. І ось тут ми підходимо до найцікавішого – кадрового забезпечення заповідних територій. Підкреслю, кваліфікованого кадрового забезпечення. Просте запитання: де у нас у країні готують фахівців заповідної справи? А керівників національних природних парків і заповідників? Сам підхід до формування корпусу керівників об'єктів ПЗФ національного рівня у нас більш ніж дивний. Порядок його такий: Мінприроди оголошує конкурс, і будь-хто, хто відповідає вимогам (яких за фактом не завжди дотримуються), може подати документи на участь. Навіть більше, як засвідчує практика, може і виграти цей конкурс.

Про конкурс. Уявіть собі, що рибалки, які ловлять ляща на фідер, будуть перевіряти кваліфікацію в колеги, який ловить нахлистом харіуса. Приблизно те саме відбувається на конкурсі директорів ПЗФ. Зрозуміти логіку добору членів комісії не можна, оскільки більшість із них не має жодного відношення до заповідної справи. Погодьтеся, логічніше було б, щоб у такій комісії були директори заповідників. Адже є серед них дуже досвідчені й шановані люди, які виживають усупереч системі, люди з академічного середовища, зрештою громадськість, тільки не «керована» міністерством, а саме та її активна частина, яка займається реальним захистом природи.

Про сам конкурс претендентів, як його проводять, я вже розповідав із власного досвіду. Повторю лише, що тестові завдання конкурсу мають бути практичними. Хоча, за великим рахунком, і це не завжди спрацьовує. Адже «кому потрібно», їх заздалегідь передадуть, і людина, яка уявлення не має про елементарні питання екології, за п'ять хвилин виконує такі тести...

Таємницею для багатьох непосвячених є питання, навіщо це все комусь потрібно? Дійсно, навіщо потрібно забирати землі у громад, оформляти їх як особливо цінні природні території, за фактом практично нічого там не робити і лише іноді імітувати там не дуже бурхливу діяльність? Відповіддю на це запитання може бути уважний погляд на фінансування з бюджету країни природоохоронних заходів. Подивімося на деякі з них (Таблиця). Безумовно, придбання авто-, мототехніки, засобів стеження, захисту, комп'ютерної техніки необхідне для нормального функціонування заповідників і національних природних парків. Але питання ще й у тому, чому немає рівномірної системи розподілу фінансування? Чому в одні парки й заповідники фінансування йде зі щедрістю Діда Мороза на Новий рік, а іншим дають гроші лише для того, щоб дірява вивіска остаточно не розвалилася? І питання тут не в тому, хто просить, а хто дає, точніше, подає прохання... Таке враження, що природа коштує в різних місцях по-різному.

Було б логічно фінансувати в заповідниках і національних природних парках саме те, заради чого вони створювалися, а саме охорону рідкісних видів, а не будівництво заради самого будівництва. Тому що чиновників цілком влаштовує звести десь у болотах розкішний візит-центр за багатомільйонний бюджет. І все це, зрозуміло, через вседозволеність і безкарність. Оскільки будь-яка більш-менш кваліфікована перевірка відразу ж не тільки відповіла б на безліч запитань місцевих жителів, перше з яких: навіщо створюються ці національні природні парки і заповідники?

Ось із мисливськими господарствами немає жодних запитань, там усе зрозуміло. Тварин охороняють мисливці з певною метою. Ось тільки мало хто з активістів звертає увагу на те, що колишні господарства, які стали національними природними парками, позбувшись реальної опіки мисливців і перейшовши в розряд імітації природоохоронної роботи, чомусь не можуть похвалитися зростанням поголів'я тварин (що має бути, адже полювання на них заборонене). Тобто маємо парадокс: у мисливських господарствах, де проводять полювання на диких тварин і нібито є сильний фактор занепокоєння, дикі тварини є і дуже часто досить нелякані, а ось у заповідниках і нацпарках, де полювання заборонене, про що не втомлюються заявляти чиновники від природи й активісти від неї ж, тварин просто немає. Пусто, пустеля...

 І все це в нас триватиме доти, доки не буде чітких критеріїв роботи нацпарків і заповідників, поки народ годуватимуть казками про абсолютну заповідність на каламутній воді природоохоронного фінансування з директорами, які «чесно» виграли міністерські конкурси.

 

 

Збереження природно-заповідного фонду

Замовник заходу

Назва природоохоронного заходу

Вартість, тис. грн.

Апарат Мінприроди

Розроблення проекту зведеної схеми формування екологічної мережі (другий етап)

680

Апарат Мінприроди

Розроблення методичних рекомендацій щодо підготовки звітів з впливу на довкілля планів і проектів у частині їх впливу на види флори і фауни та природні оселища

640

Апарат Мінприроди

Підготовка матеріалів до проектів створення/зміни меж територій та об’єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення

580

Апарат Мінприроди

Розроблення проекту нової редакції Програми Літопису природи для заповідників та національних природних парків і методичних рекомендацій щодо її виконання з урахуванням вимог і рекомендацій міжнародних природоохоронних договорів

670

Апарат Мінприроди

Розробка концептуальних підходів з оцінки біорізноманіття і екосистемних послуг на територіях природно-заповідного фонду

690

Апарат Мінприроди

Впровадження економічного механізму природокористування (Розроблення Методичних рекомендацій щодо визначення вартості платних послуг, які можуть надаватися бюджетними установами природно-заповідного фонду)

385

Апарат Мінприроди

Корегування Нормативів чисельності і примірних штатів працівників установ природно-заповідного фонду Мінприроди України

210