Мої полювання з ягдтер’єрами

Віталій Чувалов

Лютий, 2020 рік

Класичне полювання з норовими собаками – це звичайно ж нори – їхнє призначення й основне місце роботи! Але водночас зараз практично в усіх породах наявний прогрес і прагнення до універсальності. Хтось «за», а хто «проти», але сьогодні не про це.

Ось уже сьомий сезон я досить успішно полюю з моїми ягдтер’єрами. Я вже розповідав історію, як ягдтер'єри з'явилися в нашій родині лягашатників, і як наша Марго загубилася у старих закинутих трубах зрошувальної системи. Як вона потрапила у труби? Про це й хочу розповісти.

Для гарного полювання з ягдами необхідні наявність звіра в угіддях і бажано відповідні погодні умови. Усе просто: відшукав нору, пустив собачку, почекав, поки він вступить у бій з лисицею і вижене звіра на поверхню, де його кладе твій влучний постріл. Усе просто й водночас складно. Норники знають, що полювання може тривати від 10 хвилин до кількох діб.

У нашій місцевості нір не так уже й багато. Дається взнаки наявність густих очеретів і глухих посадок, де лисиця спокійно лягає на днювання. Також у нас невелика кількість любителів полювання на лисицю, переважно мисливцям руда потрапляє під постріл випадково.

Завівши ягдтер’єра, перші два мисливські сезони я цілеспрямовано відкатав по норах у різну погоду. Лише раз ми застали лисицю в норі, але й та вийшла без контакту із собакою, і я змазав її через особливості ландшафту... Уже потім, познайомившись із завзятим лисятником Юрою, ми добре освоїли це полювання. І сьогодні ми добуваємо щорічно приблизно 15 лисиць на трубах. Собаки вже добре знають свою роботу й успішно її виконують.

У нашій місцевості після руйнування колгоспів і зрошувальних систем занедбані водокачки й лінії дренажних та поливних труб залишилися в землі. «Металісти» донині викопують залізні її ділянки. Але основна частина труб – бетонні, діаметром 200 мм (зустрічаються й інших діаметрів). Основні лінії труб прокладено вздовж лісосмуг і ґрунтових доріг. Зараз вони всі по верху порослі молодняком акації та чагарниками – просто рай для лисиць.

...На вихідні прогноз погоди обіцяє сльоту й вологість із пронизливим вітром. Отже, полювання за очеретах відпадає, і ми їдемо на труби. Зустрічаємося на трасі і плануємо, з яких труб будемо починати, які найперспективніші і найзручніші. Ягди нудяться в контейнерах, очікуючи полювання. Ліземо по багнюці й чагарниках, рвемо одяг, вишукуючи сліди біля ям із трубами. Зазвичай ми беремо одного собаку, лопати, рюкзаки й виходимо. Так, бувають дні, що в жодній із перевірених труб рудих не застанемо, але зазвичай нашим рушницям знаходиться робота, а собаки мають можливість потріпати знищеного ворога.

І ось на одній із труб знаходимо сліди присутності звіра. Треба перевіряти! Я встаю на номер і по рації кажу напарникові, що готовий. Юра спускається в яму і пускає молоду суку Астру. Сьогодні ми взяли молодь для притравлювання у природних умовах, досвідченіші собаки залишилися вдома. Стою в напрузі, вітер змушує одягти рукавички, і вже за кілька хвилин залізає під куртку, але не можна відволікатися, адже лисиця в одну мить піде із сектору обстрілу. Стою, але виходу звіра все немає й немає, дивно... Змінюємо собаку, та сама картина. Юра світить у трубу ліхтариком – лисиці там немає. Світить наступну трубу, вона там, але ця труба тупикова. Що ж, бувало й таке в нашій практиці. Юра кричить і свистить у «гусак» цієї труби й лисиця все-таки вилітає назовні, далі моя робота і далеко лисиця не йде. Є трофей!

Переїжджаємо на інші труби, розташовані в густо зарослій лісосмузі, яку безжально вирізує місцеве населення, і завали дрібного хмизу дуже ускладнюють пересування. Я рухаюся із собакою по краю, Юра зазирає в ями, якщо є підозри, кличе мене, уважно роздивляємося сліди й ухвалюємо рішення щодо подальших дій.

Ось і чергова яма з явним входом. Край труби затертий хутром, отже, відвідуване місце. До того ж опале листя лисиця, коли «трубилася» (норилася ж не скажеш), загребла на вході. Займаю стрілецьку позицію, обламую гілки, що заважають. Іноді ми виділяємо день й розчищаємо сектор обстрілу на перспективних трубах, але до наступного року вони заростають ще сильніше. Видимість часом 5-10 метрів і стріляти потрібно швидко та близько. Тому використовую «розсипні» набої із 2 номером шроту.

У трубі чується нетерплячий крик Сардара й відразу ж обгавкування. Ага, звір є! Якщо на вході не підшуміли, як пробка вилітає відразу після входження собаки, і часто контакту не відбувається. Але буває, що доводиться ягдам приймати справжній бій. Цього разу лисовин вискочив під натиском Сардара, відразу шмигнув за гілки, і першим я його тільки чіпляю, він миготить у просвітах, вицілюю і другий постріл перериває його політ. Пес, вискочивши на поверхню, відводить душу, взявши лисовина за місцем. Завжди даємо потріпати і спустити пар собаці, адже шкури він не зіпсує.

За день так налазишся, що тіло гуде не менше, ніж після деяких ходових полювань. Хтось скаже, що в такому полюванні нічого складного, і частково матиме рацію. Так, це не робота у вузькій норі з кількома віднірками і глибоко під землею.

Ще один пам'ятний випадок. Підходимо втрьох до чергової знайомої труби завдовжки 400 метрів. Вхід у лісосмузі, далі глухий кут у бетонному кільці. Пускати собаку потрібно з нього. Цього дня в нас два стрільця. Романа ставлю з боку поля, тиждень тому лисовин рвонув саме туди. Сам стаю за купою гілля, прораховую варіанти виходу звіра. Для зв'язку використовуємо рації – дуже зручно з ними, адже по мобільнику буває складно зв'язатися через відсутність зв'язку. У роботі той самий дворічний Сардар. Юра повідомляє, що пес пішов, та й ми це добре чуємо за виском і гавкотом. Мої собаки женуть по трубах із голосом, це дуже допомагає орієнтуватися й бути максимально готовим до пострілу. Повторю, це не полювання на норах в чистому полі або яру, тут на постріл лише кілька секунд.

Гавкіт наближається, пульс частішає, напрузі вже нікуди рости, здається, якщо ось-ось не з'явиться лисиця, можна розірватися на шматочки. А вона не з'являється і гавкіт віддаляється. Що сталося? Схоже, на вході підшуміли, звір прийняв бій і відмовився виходити.

«Лисиця в колодязі, собака теж, іде контакт, – лунає з рації. - Розмін, пішли до вас!». Ну все, треба бути пильним, але я, напевно, роблю помилку, приклавши рушницю, бо завжди стріляю навскидь. Руда блискавка зметнулася з-під землі, і постріл кидає 25 г свинцю, але лівіше від цілі. Досвідчений лисовин починає йти вправо, підставивши бік, і другий постріл перекидає звіра через голову. «Лисовин у нас, собака теж!» - сигналізую в рацію. Обов'язково повідомляємо, де собака. У тому разі, якщо труба порожня, ягди часто, вийшовши на поверхню і не виявивши пораненого звіра, пірнають у трубу і так можуть проходити її по кілька разів. Іноді й не виходять на поверхню, доводилося годину їх виманювати. Але це бувало з молодими собаками. Доводилося вдаватися до хитрощів, якщо звір добутий, показували його перед входом, і чотириногий мисливець, вчепившись у руду, витягувався із труби.

Труби в нас переважно по 50-100 метрів, але були і дренажні завдовжки понад 1 км. Такі не кожен собака проходить. Полювання цікаве й досить результативне. Але є одне велике АЛЕ. Якщо труба невідома, якщо не знаєш де вихід, краще собак не пускати. Викопати з труби собаку дуже складно.

Пригадую і невдалі полювання минулого сезону. Пам'ятаю, в одній трубі працює Марго, а наступну, поруч, поки заткнуто рюкзаком. У першій трубі звіра не виявилося, і стрілець не встиг переміститися, а Маргоша, витягнувши рюкзак зубами, пішла у трубу і пара лисиць утекла навіть без пострілу.

Або підходимо до труби й пошепки обговорюємо наявність слідів. Я чую, як по трубі пішов рух – лисиця там є. Займаємо стрілецьку позицію, Юра пускає молоду суку – руху немає.

«Собака не йде у трубу, крутиться поруч. Потрібно мінятися і пускати з того боку, де є вхідний слід», - передає мені Юра. Так і робимо, але із цього боку видимість просто жахлива, суцільні зарості. Лисиця вискочила просто мені в ноги, миттю розвернулася й пірнула під гілки, густо вкриті зів'ялою травою. Побачив я її вже в полі і мій дуплет лише був салютом цьому прекрасному й сильному звірові. Цього разу удача посміхнулася їй, і вона перемогла, усе по-чесному.

 Найефективніші полювання в дощову, вітряну, морозну і сніжну погоду. Лисиця почувається комфортніше в таких умовах. Але труби потрібно перевіряти нечасто, після добування звіра дати час обжитися там іншим лисицям. У період гону в одній трубі, можливо, сидітиме й кілька лисиць, мені доводилося максимум заставати по дві, але Юра розповідає, що в його практиці було до 7 штук - одна лисиця і 6 самців. Це, звичайно, цікавий момент.

 Що ж, чекаємо справжньої зими і сподіваємося саме на такі полювання.