Крок уперед і два назад, або не можна бути трішки вагітною

Сергій Андросюк, «Всеукраїнська мисливська спілка»

Травень, 2020 рік

Нещодавно перед мисливською спільнотою постав виклик – загроза ухвалення антимисливських законопроєктів, які могли підвести галузь до межі знищення. Така ситуація потребувала рішучих дій, тому представники мисливської громадськості об’єдналися на заклик ГС «Всеукраїнська асоціація мисливців та користувачів мисливських угідь» виступити єдиним фронтом у захисті прав мисливців та користувачів мисливських угідь.

Для організації Всеукраїнського маршу за права мисливців та європейський розвиток галузі було створено координаційний центр руху «За права мисливців та європейський розвиток». У зв’язку із ситуацією з пандемією коронавірусу проведення заходу було перенесено на майбутнє.

У процесі діяльності координаційного центру перший віцепрезидент ГС «ВАМКМУ» В. Червоний на неодноразові прохання представників мисливської спільноти нарешті погодився надати текст раніше підготованого ними проєкту закону щодо змін у чинний ЗУ «Про мисливське господарство та полювання» для ознайомлення і надання пропозицій. На зустрічі в тісному колі представників мисливських громадських організацій (ВАМКМУ, УТМР, ФМСУ, АКМтаРГ, ВМС, ТЛУ) було проведене його обговорення у прискореному режимі з обіцянкою розгляду зауважень, поданих у письмовому вигляді. Але більшість пропозицій і зауважень враховані не були і законопроєкт було подано як альтернативний до 3200 депутатом С. Литвиненко. Мало того, розробники проєкту почали його піар-кампанію в соцмережах та звернулися в екокомітет ВРУ від імені 700 тис. мисливців та 12 тис. представників галузі щодо підтримки цього законопроєкту, не маючи на це від них повноважень. Тим самим знову внесли розбрат у лави мисливської громадськості.

Ми завжди наголошували, що спочатку необхідно виписати програму реформування мисливської галузі, а вже під неї розробити нову редакцію ЗУ «Про мисливське господарство та полювання» і внести зміни до пов’язаних із ним законів. Тобто спершу кінь, а потім віз, а не навпаки. Дивує наполегливість Держлісагентства (ДАЛРУ), з якою воно хоче заручитися підтримкою мисливських громадських організацій у своєму прагненні залишити усе, як було, та ще й посилити роль чиновників у мисливстві. Так, за ці роки програм, стратегій і концепцій було писано-переписано величезну кількість разів. Але їх об’єднує одне – відсутність бажання реального реформування галузі. Зокрема, стратегію реформ від 2016 року, розроблену Держлісагентством, Кабмін узагалі «завернув». Постає питання – чому ми готові об’єднуватися, щоб протистояти антимисливським ініціативам зоозахисників, але не готові об’єднуватися, щоб вимагати від центрального органу виконавчої влади мисливської галузі (Держлісагентства) дій, які не лише збережуть галузь, але й розвинуть її? Може, тому, що ми боїмося «покарання» у відповідь, і позаочі обурюємося ситуацією, що склалася у галузі? А тим часом ДАЛРУ келійно створює підконтрольні громадські організації під головуванням колишніх керівників агентства, щоб вдати, що всі їхні дії підтримує мисливська спільнота. Перший проєкт «Всеукраїнська асоціація охорони та відтворення тваринного світу» під Калиниченком залишився на папері, оскільки не захищав інтересів мисливців і користувачів. Те саме чекає і ВАМКМУ, що ми можемо бачити на прикладі лосиної справи, крім участі у спільному мітингу, більше нічим себе не виявило. На жодному засіданні суду ні юристів ДАЛРУ, ні представників ВАМКМУ не було. Та чи може щось зробити відставний «генерал» у громадській діяльності, якщо вони нічого не зробили в ті часи, коли були при владі.

11 лютого 2020 року депутати, йдучи назустріч мисливцям, зареєстрували законопроєкт 3200, де на вимогу мисливської спільноти запропонували посилення матеріальної відповідальності за браконьєрство, децентралізацію процедури затвердження Лімітів та врегулювання питання плати за користування угіддями й мінімального розміру інвестицій в охорону й відтворення диких тварин. Звичайно, цей проєкт не є досконалим і не враховує багато питань. Але замість того, щоб його підтримати і до другого читання внести правки, а паралельно готувати нову редакцію закону, відставні «генерали» від мисливства 17 березня 2020 року поспіхом внесли альтернативний законопроєкт 3200-1, розширивши коло питань, які суттєво не будуть впливати на розвиток галузі. Мало того, він ще й посилює роль органу виконавчої влади.

У підсумку він спровокував суцільний негатив звідусіль. Починаючи від ВРУ, оскільки ініціаторами основного законопроєкту є голови двох профільних комітетів, і закінчуючи «природозахисниками». Останні, звичайно, будуть проти будь-чого промисливського, тому внеси хоч одну зміну, хоч 10 – вони однаково будуть проти. Це означає, що вимагати треба по-максимуму. Зараз необхідно розробити новий закон з урахуванням європейського досвіду та лобіювати його ухвалення. А щоб нас не звинуватили в необ’єктивності, проаналізуємо кілька моментів законопроєкту 3200-1.

Було запропоновано ввести термін «браконьєрство» та розподілити порушення правил полювання на категорії за тяжкістю проступку й різними ступенями покарання. Але це не ввійшло у проєкт закону, бо насамперед «зачепило» б можновладців та співробітників системи ДАЛРУ, які є найпершими «беззаконниками».

Була пропозиція запровадити не лише поняття «мисливський вольєр», а й поняття «вольєрне мисливське господарство (ферма)», що є загальноєвропейською практикою. І якщо з вольєру у природу будуть випущені марковані тварини, то під час їх добування вони не повинні входити до ліміту і плати за ліцензію ДАЛРУ не має бути. Якщо ми вже говоримо про те, що власник вольєру має право використовувати тварин, яких у ньому утримують і належать йому за правом власності, то навіщо закріплювати, що механізм утримання, розведення та використання цих тварин користувачу диктуватиме порядок, затверджений центральними органами влади.

Відповідно до європейського досвіду, пропонувалося замість лімітів ввести плани добування за наявності оптимальної чисельності тварин. Але ДАРЛУ не погоджується випускати зі своїх рук важелі тиску на користувачів мисливських угідь. Тому процедуру затвердження Лімітів перевели із центру в область – хрін за редьку не солодший.

Більшість користувачів турбує питання продовження права користування мисливськими угіддями, оскільки вони інвестували значні кошти в господарство. Але в законопроєкті використано поняття «надання» (хоча строк могли б продовжувати автоматично), що стосується і дійсних користувачів. Першочергове право також залишається за землевласниками та постійними користувачами. Тобто ДАЛРУ як постійний користувач може скористатися своїм правом і «віджати» проінвестовані угіддя. Також не врахували пропозицій щодо можливості поділу угідь за рішенням користувача.

Була пропозиція з метою уникнення рейдерства передбачити, що, окрім випадку закінчення строку користування, мисливські угіддя можна забрати суто за рішенням суду. Але залишили стару редакцію, де за поданням ДАЛРУ облрада має право скасувати своє рішення.

Щодо плати – у градаційній шкалі плати за користування мисливськими угіддями на другому місці мають стояти водно-болотні, а не польові угіддя, оскільки вони є дохіднішими.

Запропоноване створення спеціального фонду, в який акумулюватимуться кошти, виручені із продажу карток добування (замінюють ліцензії) та видавання посвідчень мисливця, які мають бути спрямовані на охорону й відтворення мисливських тварин, було проігнороване. Ця норма залишилася у старій редакції, де гроші на папері є, тож на цю суму зменшуються видатки з державного бюджету ДАЛРУ. Але фактично цих грошей немає – вони просто обліковуються на рахунках ДАЛРУ і не використовуються.

Запропоновані законопроєктом зміни до ст. 29 щодо кваліфікаційних вимог до мисливствознавців та єгерів є прямим втручанням ДАЛРУ в діяльність суб’єктів господарювання. Оскільки ухвалювати рішення –наймати на роботу працівника з відповідністю чи не відповідністю певним кваліфікаційним вимогам, визначати категорії працівників, які потребують проходження атестації, – прерогатива роботодавця, закріплена в чинному законодавстві. Відтак пропозиція єгерям складати іспити кожні 5 років у центральному органі влади може стосуватися лише працівників цього органу влади.

Окрім того, в законопроєкт було внесено низку «косметичних» змін – у ст. 2, 3, 11, 12, 15. Як наслідок – законопроект змінює більш ніж половину статей чинного закону, отже, вже потребує нової редакції.

Підбиваючи підсумки, можна сказати: гора народила мишу. Замість докорінного реформування безмежні права центрального органу залишаються та навіть посилюються. І про жоден європейський розвиток галузі не йдеться.

Як говорять у народі: не можна бути трошки вагітною, ти або вагітна або ні. Тому постає питання до першого віцепрезидента ВАМКМУ В. Червоного та його команди – ви на боці ДАЛРУ і є його маріонетками, чи ви готові з ним воювати на захист інтересів своїх членів і мисливської спільноти та йти шляхом європейського розвитку галузі на ділі, а не на словах?