Дві блешні

Павло Старий

Липень, 2020 рік

Щоб цілеспрямовано ловити жереха, потрібно багато чого: спінінг під умови, тоненький і гладенький шнур, краще восьмижилковий для гарного вильоту, ну і, звичайно, відповідні блешні чи воблери, заточені саме під цього «річкового коника». Усе це зрозуміє кожен рибалка, прочитавши розповідь блогера, який ловить цю рибу, чи подивившись відео про полювання на «шереспера». Але є й інший складник, який, звісно, на мою думку, найважливіший – це точка, де саме сьогодні й саме в цей час полює жерех…

Сьогодні все було нестандартно. Приїхали половити звичного судака, але він виявився на диво вередливим. То влупить у вантаж, то стягне приманку, то відірве хвоста і знову пошиє нас в дурні. А ті, кого вдавалося підсікти, не дотягували до дозволеного розміру і звичайно ж топилися на місці. Двійник для надійної реалізації не поставиш, ловимо в корчах, і тому тільки офсет. Тож отримавши півтора десятки клювань на трьох і відірвавши з десяток приманок та втопивши по кілька «неформатів», вирішили приєднатися до товариша, який, стоячи на дикій течії під кручею, час від часу ловив на воблер жерехів. У нас воблерів не було, і ми, брутально розірвавши «соціальну дистанцію», віджали чотири штучки із коробки власника. Ні, ну а що робити? Але це принесло лише трьох пуцьвірінків – жерешків колезі по човну грамів на 150-200, яких обережно відпустили. Я ж зміг зловити лише два корчі під берегом. Тому повернули воблерки власнику й ухвалили стратегічне рішення переміститися з дикої течії, де «висіло» і 45 грамів, на косу завглибшки метр.

Просто перед нами приблизно на п'ятдесят метрів тяглася коса з метровою глибиною, далі брівка з перекатом та перепадом майже на метр і далі звал у яму на 5-6 метрів із дикою течією. Саме за перекатом і відбувалися час від часу виходи жереха на поверхню. Не те щоб справжній бій, але присутність свою він демонстрував. Підійти ближче не було можливості – сплески зникали. Тож потрібно було щось таке, чим можна діставати його десь із 70 метрів, але на джиг жерех не реагував. І тут згадалося, що рік чи більше тому я придбав пару свинцевих відлитих фарбованих блешень, навіть не знаю їх назви та виробника. Вагою приблизно 20-25 грамів кожна. Одна із зеленуватою спинкою, інша з біло-жовтою і червоним низом. Саме їх і вдалося докидати до точки, де періодично виявляв себе жерех за допомогою джигового спінінга до 35 грамів, котушки 5000 та чотирижилкового шнура в розмірі 1.2. Колега використовував спінінг до 30 грамів та 4000 котушку й шнур також у розмірі 1.2. У нього дальність у закиданні була на десяток метрів меншою, але достатньою.

А далі все за класикою. Закидання в точку, швидке підмотування - удар, виття фрикціону і після виважування - фото із жерехом. Після кількох клювань жерех починав вередувати й не хотів хапати блешню. Доводилося під час підмотування робити коротенькі паузи, а потім підсмикувати спінінгом, щоб розігнати блешню, і жерех знову спокушався, не встоюючи перед бажанням спіймати втікаючу рибку. Ловився жерех приблизно що 10-15 хвилин по черзі в кожного з нас протягом трьох годин. Навиважувалися ми вдосталь. Після удару – коротке підсікання, і приємні моменти ривків сильної риби під тріск фрикціону. Це не судак, і тому фрикціон не затискаємо наглухо, даючи можливість спрацьовувати під час удару та ривків швидкої риби. Трофейних у нашому розумінні не було, але красивих і мірних більш ніж три десятки. Звичайно, більшість попливла підростати до трофейного розміру. Тож пара блешень, джигові снасті та точка, де «саме сьогодні і саме зараз» був річковий коник, подарували чудову риболовлю трьом захопленим нею рибалкам.

Вечірнього виходу чекати не стали. Сонце в зеніті і смалило нещадно. Сьогодні не джиг, але ще поджигуємо.

Всім добра!