Короткий чи довгий імпульс поршня?

Вальтер Вольф

Серпень, 2020 рік

 

Дуже часто, купуючи собі рушницю (ні, вже не першу), мисливець не знає, що сховано за її красивими формами й рекламними назвами, і як працюють її механізми та системи. У підсумку він отримує не те, що йому потрібно. Саме тому дуже важливо розуміти будову зброї, її принципи роботи.

У стрілецькій зброї, автоматичній або н/а, автоматика якої базується на принципі відведення порохових газів із каналу ствола, найпоширенішими є два види систем, що працюють на довгому й короткому імпульсі (ході) газового поршня. Ці два принципи однаково застосовуються не тільки в нарізній, але і гладкоствольній зброї.

Зразки зброї з довгим ходом поршня - це насамперед німецький Штурмгевер МР-44, на основі якого в СРСР зробили автомат Калашникова й усі подальші його модернізації: АКМ, АК-74, Сайги, Вепри... у яких газовий поршень невіддільний від затворної рами і рухається разом із нею на всю довжину ходу затвора.

Другий принцип роботи автоматики - з коротким ходом поршня – набув більшого поширення у гвинтівках та карабінах: СКС, СВТ, СВД... Він суттєво відрізняється від першого принципу. Наприклад, газовий поршень СВД, або її мисливської версії Тигра, відділений від затворної рами, дуже малий і короткий. Вставлений у газову камеру, другим кінцем він упирається у пружний стрижень-штовхач. У момент пострілу, коли на нього тиснуть порохові гази, поршень зміщується назад, штовхаючи стрижень, який робить незначний поштовх у торець масивної затворної рами, яка, зміщуючись, відкриває затвор і перезаряджає зброю.

У нарізній зброї тиск порохових газів дуже високий і його з лишком вистачає для функціонування автоматики, водночас віддача буде сильною. Тому в тих же СВТ і СВД передбачалися газові регулятори, до того ж для її зменшення на автоматичних гвинтівках передбачається дулове гальмо-компенсатор, а заодно і гарний демпфер затворної рами.

Якщо говорити про гладкоствольні моделі, то й тут усе так само, але... Тиск порохових газів тут набагато менший. Довгий хід поршня - це переважно переробки з військової зброї – Сайги і Вепри. Сайга 410 калібру – хоч довга, хоч коротка – одна з найбільш вдалих переробок. Щоправда, поки їх не стали вдосконалювати. Пам'ятаю, в 90-х принесли мені на ремонт довгу 410 Сайгу, яка не перезаряджалася. Ну, як їй перезаряджатися, коли в неї газовий поршень на 6 мм коротший, ніж треба, та й ролик штовхача в газовій камері був не за розміром. Довелося мені тоді подовжувати поршень і переточувати ролик, благо в ті часи ще працювали всі наші заводи, і знайти гарного токаря було без проблем. Віддача у 410 Сайги невелика, не те, що у короткої Сайги 12 калібру. Адже в неї короткий ствол і газова камера дуже близько до патронника. Газову камеру на 12 Сайзі треба б перенести взагалі на гальмо-компенсатор. Це, до речі, стосується і короткого Вепра. Одного разу мені принесли на ремонт довгу Сайгу 12 калібру, у якій затворна рама зрубала заклепки із заднього боку коробки. Ось вам і відсутність демпфера!

Ну, серед не перероблених із військових зразків купа рушниць системи з довгим ходом прекрасно працюють. Це і Хатсан Ескорт, і МР-153, і Люгер 2005 і... дуже багато гарних рушниць. У Люгері газовий поршень з'єднаний із рухомими частинами затвора за допомогою пластмасової труби. Я пробував прибирати цю муфту і на її місце ставив пружину, таку саму, як у МЦ21, але з дротом не менш як 3 мм, і тоді віддача ставала ще м'якшою. У МР-155 газовий поршень можна перевертати навпаки, цим збільшивши відстань від газових отворів до головки поршня. Це робиться під час використання сильних зарядів – що довша відстань, то сильніші заряди можна використовувати.

Систем гладкоствольної зброї з коротким імпульсом (ходом) газового поршня теж багато. Це Беретта, Браунінг Голд, ТОЗ-87, Бекас Авто... Давайте розглянемо ТОЗ-87, оскільки в ньому найбільш чітко можна простежити за роботою частин і механізмів газового двигуна. Газовий поршень – підпружинена алюмінієва трубка, у якій до казенної частини є виступ. У останніх моделей виступ зробили не алюмінієвим, а сталевим. Цей виступ підходить до відмикаючої планки замка, яка розташована під дзеркалом затвора. У момент пострілу газовий поршень-трубка зміщується по телескопічному трубчастому магазину назад і своїм виступом утоплює відмикаючу планку замка, яка звільняє бойовий упор, розщіплюючись із хвостовиком ствола. У цей момент є ще досить сильний тиск, який відкидає його в заднє положення.

У деяких моделях, наприклад, у Браунінг Голд, принцип роботи автоматики дещо інший. Відмикаючий стрижень у ньому розташований на трубці, надітій на трубчастий магазин. Цей стрижень ударяє в торець рукоятки заряджання, яка, рухаючись назад, опускає бойовий упор. Далі під дією залишкової віддачі рухомі частини затвора будуть відкинуті назад, зброя перезарядиться.

У Бекаса Авто, який також є представником цієї системи, невдалим виявилося все – конструкція газового двигуна, конструкція затвора і навіть розташування газових отворів у газовій камері. Принцип роботи автоматики в Бекаса такий. Трубчастий підствольний магазин вкорочений і закінчується стрижнем із різьбленням. На цей стрижень надівається газовий поршень, який радше схожий на звичайну шайбу з отворами, ніж на поршень. Його центральний отвір величезний, і для його центрування надіто величезну кількість муфт і шайбочок. Цей поршень вставляється в газовий циліндр, надітий на трубчастий магазин. У газовій камері просвердлено два отвори, але не в торці поршня, а збоку. Затвор рушниці складається з нижньої платформи із двома виступами, як у СКС, які піднімають бойовий упор, розташований угорі. Тож відпирання затвора відбувається із запізненням і, якби тут був довгий імпульс поршня, воно було б ще нічого, а з коротким імпульсом і уповільненим відпиранням затвора та втратою тиску в газовій камері через недосконалість конструкції затвор може не доходити назад до кінця. Також у Бекаса газова камера від ударів, буває, з'їжджає вперед, перекриваючи при цьому газові отвори ствола.

Деякі «знавці» зброї вважають, що в газовідвідній зброї під час пострілу дуже багато тиску набою витрачається на роботу газового двигуна. Але це далеко не так, максимум використовується відсотків 10, не більше. Судіть самі, якби через газові отвори витрачалося багато енергії, то не траплялося б закупорки цих отворів пластиком від клейтух-контейнерів, пластмасу просто видувало б звідти, а так закупорка трапляється досить часто.

Ще одна проблема Бекаса полягає в тому, що його магазин може з часом мимоволі відкручуватися. У разі його надмірного затягування рукоятка заряджання ще більше буде відходити назад, відкриваючи затвор. Та там і сильно затягувати небезпечно – коробка алюмінієва, а магазин сталевий, із дуже дрібною різьбою. І на клей його не посадиш, щоб не відкручувався...