Карабіни «Ведмідь» і «Ведмідь-2»

В*ячеслав Артеменко

Вересень, 2020 рік

Конкурс на самозарядну снайперську гвинтівку було оголошено ГАУ в 1958 р. Від заводу №74 («Іжмех») було представлено гвинтівку Драгунова - ССВ-58. Конструкція Драгунова багато в чому відповідала вимогам замовника. Зокрема - можливістю дозаряджати магазин з обойм гвинтівки зр. 1891/30 р. Тому кришку ствольної коробки зробили короткою - з відкритим зверху затвором. Автоматику використали з роздільним поршнем короткого ходу, як у СКС, рух газового поршня на затворну раму передавав окремий штовхач, розміщений відкрито і прикритий ців’ям. Затвор мав останов, що давав змогу заряджати обоймами зверху. Запирання було зроблено на три бойові упори.

Паралельно на «Іжмеху» тривали роботи над самозарядним мисливським карабіном під набій 9х53 R. Такий самий - МЦ 26-09 - розробляли і на ЦКІБ. Спочатку розробка «Іжмеха» не була успішною. Начальник конструкторського бюро Сємьонових І.Є. запросив Каменєва Е.М., який працював до цього конструктором на «станкобуді». Той вибрав круговий магазин - це була поздовжня вісь, на якій обертався підпружинений подавач, і розташована навколо «кругова» оболонка. Ідею запозичили у гвинтівки Джонсона. У теорії це давало магазин, що не виступав униз за габарити зброї, але домогтися надійного подавання сильно конічних гільз із закраїною, що виступала, не вдалося.

Після невдалих випробувань карабіна з круговим магазином у листопаді-грудні 1961 р., щоб урятувати тему, до роботи залучили Бориса Михайловича Зоріна, випускника Іжевського механічного інституту (ІМІ) 1959 р., інженера-конструктора 3-ї категорії. Завдання поставили звичайне для СРСР - встигнути до кінця року.

За основу мисливського карабіна взяли ССВ-58. Оскільки набій 9х53 R через кулю був коротшим за армійський 7,62х54 R, то затвор, затворну раму, ствольну коробку, магазин укоротили. Зорін використав магазин від СКС і зробив його незнімним, на шарнірі. Затворну раму також зробили вужчою. За словами самого Зоріна, за порадою «зброєзнавця» Штейнгольда. Той бачив (на картинках?) іноземні напівавтомати й порадив «прикрити метал деревом». Оскільки приклад теж змінили зі спортивного на мисливський, довелося змінити його кріплення - гвинтом через пістолетну рукоять, також через вузол УСМ. Спускову скобу зробили підпружиненою, щоб служила для розбирання зброї, як у гвинтівці Гаранда. Прибрали також автоспуск, який звільняв бойове зведення курка із закритим затвором, той «знижував безпеку під час поводження зі зброєю». Запобіжник, що запирав шептало, поєднали з фіксатором ствольної коробки. На практиці запобіжник міг зсовуватися в бойове положення.

Ударник «Ведмедя» залишався непідпружиненим - із розрахунком на тугі капсулі радянських набоїв, які не спрацьовують у разі слабкого інерційного наколювання. Тільки у «Ведмеді-3» ударник був забезпечений «крильцями», входящмі в паз (стебла) затвора. Одножильна бойова пружина також залишилася слабким місцем карабіна «Ведмідь».

Ствол калібру завдовжки 55 см мав 6 нарізів, крок 320 мм, було встановлено дулове гальмо, т.зв. «акулячі зябра». Ствол був досить тонким: діаметр між мушкою і газовою каморою - приблизно 15,5 мм, за газовою каморою до потовщення перед колодкою прицілу - 17,0 мм. Компактність ресивера і тонкий ствол сприяли невеликій масі зброї. Передсерійний карабін залежно від типу магазину важив 3070-3130 г. Серійний «Ведмідь» трохи поважчав - 3,39 кг, із них на металеві частини припадало приблизно 2,4 кг, на дерев'яні - 0,9 кг. «Ведмідь-2» з іншим магазином став ще важчим - 3,57 кг.

Автоматику під набій 9х53 R розраховував викладач ІМІ Кулагін В.І., газовий двигун - Александров Ю.К. Він виявився вдалим, після перших п'яти пострілів газовідвідний отвір довелося навіть зменшити на 0,05 мм, хоча передбачали його розгортати ще більше... Хід штовхача під дією порохових газів - 20-25 мм, до удару в торець прицільної колодки. Патронник, канал ствола, газова трубка, поршень, стебло затвора, затворна рама хромовані. Ресурс зброї, переважно за стволом, було визначено на 6000 пострілів.

1 грудня 1961 р. робочі креслення дослідного зразка карабіна здали в цех, 31 грудня 1961 року карабін було зібрано. Затвердження конструкторської документації та початок виробництва відбулися в 1962 р. На карабін дали два авторські свідоцтва на винахід та свідоцтво на промисловий зразок.

Нібито першою виготовили партію зброї «для Кремля». Фактичне виробництво почалося в 1965 р. одночасно із СВД. Усього було виготовлено не більш ніж 100 карабінів «Ведмідь» першої моделі (СОК-9). Потужності «Іжмеха» були завантажені виробництвом гвинтівок СВД.

 Незнімний магазин був слабким місцем карабіна «Ведмідь». Особливо важко було наповнювати його набоями зверху з установленим оптичним прицілом. У прототипі планку для нього завширшки 14 мм розмістили на кришці ствольної коробки (там, де у ССВ-58 було встановлено приціл). Потім використали бічну планку-«ластохвіст».

 Найбільше змін було з магазином. Спочатку магазин зробили дворядним - на чотири набої. Потім - за типом магазину «Лося» - на чотири набої. В обох варіантах п'ятий набій досилають у патронник, благо викидач захоплював закраїну вже із докритим затвором. У серійному «Ведмеді» незнімний магазин з однорядним вкладишем має ємність три набої.

Подавання набоїв залишалося слабким місцем «Ведмедя». Для зручності заряджання губи (закрилки) магазину були пружними. Можливість закрилків розсуватися зменшили. У разі низького положення магазину (вводити магазин слід до клацання) траплялися утикання набою у зріз (пеньок) патронника. М'яка свинцева голівка тупокінцевої кулі сприяла утиканню.

У модифікації «Ведмідь-2» магазин зробили знімним, на три набої. У комплектацію входило три такі магазини. Похиле положення набою щодо осі ствола мало сприяти його надійному досиланню. Але за погано підігнаної передньої стінки магазину в неї також траплялися утикання.

Ще одну проблему створювало викидання порохових газів у ців’я, накладки могли прогорати. Також у процесі тривалої експлуатації виявилося, що агресивний капсульний склад і томпакові оболонки куль спричиняють помітну руйнівну дію на дзеркало затвора, канал ствола і поршень навіть під хромом.

Усього до 1975 року було зроблено приблизно 600 од. «Ведмідь» і «Ведмідь-2». Експериментальний «Ведмідь-3» калібру 9 мм у серію не пішов.