Про африканські сафарі

Олександр Гурон

Жовтень, 2020 рік

Африканське сафарі багатьма мисливцями сприймається як своєрідний пік їхньої кар'єри, як найбільша пригода життя. Так, африканське сафарі - це справжня мисливська мрія. Але якщо ще кілька десятків років тому втілити її в життя могли тільки багаті й дуже багаті люди, то тепер ситуація змінилася, і з'їздити на полювання в Африку хоча б раз у житті може собі дозволити практично будь-який мисливець із середнім достатком.

Про деякі нюанси африканських подорожей розповіли мисливець, який нещодавно повернувся з африканського сафарі, і Джефф Джонстон - кореспондент журналу «Американський мисливець», чиїми порадами ми також скористаємося. Як пише Джеф, він багато годин провів за екраном монітора, роздивляючись кадри африканських полювань, і багато часу віддав читанню звітів із чужих полювань. «Якщо і є щось цікавіше за читання мисливських звітів після поїздки в Африку, то це саме полювання в Африці», - розповідає він.

Інший мисливець, зі свого боку, розповів, що багато хто не наважується на африканське сафарі через не то щоб лінь, а просто боячись майбутніх труднощей. «Насправді, якщо говорити про логістику такого полювання, то з'їздити в ПАР на кілька днів не складніше, а часом і простіше, ніж у той же Таджикистан», - запевняє він. Крім того, розцінки на добування великих африканських копитних приємно здивують мисливця з пострадянського простору, який звик до європейського цінника.

На картах через різні геометричні викривлення Африка здається не дуже великою частиною світу. Насправді вона величезна, і за площею займає друге місце після Євразії. Там живе більш ніж мільярд людей і вмістилося 54 держави. Тому поїхати на полювання просто в Африку проблематично. Для початку потрібно визначитися з країною, і ось тут потрібно бути уважним. По-перше, беріть до уваги не тільки пропозиції аутфітерів, а й соціально-політичну ситуацію в країні. Політична ситуація в багатьох країнах Чорного континенту не просто нестабільна, а відверто небезпечна. Полювати там можна, але якщо це робити під охороною взводу озброєних солдатів, то це трохи не те, до чого ми готувалися. Крім того, у багатьох африканських місцевостях, районах, у зонах впливу окремих племен є різко негативне ставлення як до полювання, так і до мисливців, особливо блідолицих, - із цих країн також надходять пропозиції приїхати туди на сафарі, але чи варта шкурка вичинки - вирішувати тільки вам. Однак є чималий список відверто дружніх для мисливця держав, де на вас чекають з відкритими обіймами. Економіка цих країн багато в чому зав'язана саме на мисливському туризмі й у мисливській галузі тут працює значна частина населення. Переважно дружні нам країни розташувалися в південній частині Чорного континенту, серед них головні: ПАР, Намібія, Ботсвана, Зімбабве, Танзанія, Замбія і Мозамбік.

Африканське полювання не надто дороге, якщо не замахуватися на добування великої африканської п'ятірки. Сафарісту-початківцю аутфітери зазвичай пропонують традиційний набір. Найімовірніше, до нього входитиме куду, імпала, бородавочник, антилопа, зебра і як додаткова, іноді безкоштовна розвага: добування цесарок і водоплавних птахів десь недалеко від табору.

«Перш ніж давати заставу аутфітеру, - розповідає мисливець, - сам визначся, для чого ти їдеш в Африку. Якщо твоя мета - добування старого «золотого» трофейного буйвола, то, найімовірніше, тобі доведеться задовольнятися наметовим табором десь у Мозамбіку зі «зручностями» на вулиці. Але є й зовсім вже полегшений варіант - відпочинок у готелі на природі з елементами полювання. На таке сафарі можна сміливо вирушати всією сім'єю».

Якщо ви їдете в Африку полювати в дикій природі, а не у вольєрі фермера, то будьте готовими до різних несподіванок, як і на будь-якому полюванні. До яких саме? Ну, наприклад, ви не зможете знайти тварин із потрібними трофейними якостями, а іноді й узагалі жодних тварин. Таке трапляється навіть в Африці. Полювання є полювання. Тож, як пише Д. Джонстон, «будь готовий брати те, що дасть тобі буш».

Збираючись купити дуже дешеву путівку на сафарі, ви маєте розуміти, що за роботу гідів і за добуті трофеї однаково доведеться заплатити сповна і, продаючи вам дуже дешевий тур, аутфітер однаково тримає в умі, що ви, коли приїдете на місце, «доберете» цінник завдяки додатковим послугам і додатковим трофеям. Так поводиться на ринку багато африканських туроператорів та їхніх представників на місцях. Не потрібно вважати це обманом, радше це апсейл або своєрідний маркетинг. Тому перш ніж укладати угоду потрібно добре все перевірити, можливостей зараз для цього безліч.

Для африканського сафарі цілком працює умова, яке діє для будь-якої далекої подорожі. Зібравшись у дорогу, речей беріть удвічі менше, ніж планували спочатку, а грошей - удвічі більше. Ось що пише Д. Джонстон: «Хай яка ціна на ваше сафарі, розраховуйте витратити значно більше. Майте на увазі, що у вартість більшості пакетів сафарі не входять авіаквитки (від 1500 до 2500 доларів на людину в обидва кінці), стикувальний транспорт, готелі під час стикувань або чайові (ви маєте враховувати чайові в розмірі 15-20% від вартості поїздки)».

І наостанок порада від професійного африканського мисливця. Джо Куган переїхав до Кенії, коли був підлітком. Він майже 30 років приймав у себе європейських і американських мисливців на великих африканських тварин. Зараз він живе у Флориді, але, як і раніше, займається організацією африканських сафарі. «Перше, що я рекомендую, - радить Куган, - це планувати своє полювання дуже завчасно, за два або навіть за три роки. Зробивши так, ви отримаєте найкращі мисливські угіддя, які є у сторони, що приймає. Схопивши за безцінь «гарячий тур», ви купуєте «кота в мішку». По-друге, коли ви визначилися з вибором, наберіть продавця й особисто поговоріть із ним телефоном».

І, нарешті, Куган закликає робити замовлення через агента, який працює у вашій країні, ну або в сусідній, а не в Кенії або ПАР. Це, як правило, завжди гарний варіант. До того ж уникайте агента, який намагається взяти у вас гроші на місці. У цьому бізнесі влаштовано так, що комісію агентові платить власник угідь або організатор полювання, а не клієнт.

Фото: О.Тройніков