Пошук та лов судака з точки

Павло Старий

Жовтень, 2020 рік

Завжди, коли чую запитання «де шукати судака?», відповідаю – скрізь.

І це насправді так і є. Звичайно, яма з корчами, брівка, перекат, схил – найулюбленіші його місця, але залежно від пори року, рівня води, сили течії – судак буде легко змінювати точки стоянки майже так, як манірна дама рукавички.

Розглянемо приклад на місцині на річці за показниками ехолоту. Рівне дно з фоновою глибиною чотири-п’ять метрів. Навкруги мілкіше на метр з усіма супутніми: літо, спека, вода двадцять п’ять градусів і рівень її зависокий для літа. Течія пре і зносить на своєму шляху все, навіть вимиває старі корчі, що роками лежали на місці. На такій течії 45 грамів висить – аж гай гуде... Пелагічний джиг також має місце, але не в цьому випадку. Коли судак зубами має триматися за ґрунт чи корчі на дні, щоб не знесло, то в товщі води робити йому без «моторчика» нічого... а їх у судака ще немає.

А в цій невеличкій канавці попід берегом усього кілька горбиків на дні. Навіть оку ні за що зачепитися. Але глибше на метр від основного русла й вище за течією є коса, яка приймає на себе удар течії і дає можливість воді в цій непримітній та нецікавій канавці рухатися повільніше, і вже 26–28 грамів тут відстукують «чечітку», ніби танцівник на помості. Падіння півтори секунди - самий смак на певній, правильній саме для цього місця кількості обертів котушки. І саме за тими горбиками і ховається судак. Йому вже вистачає прихистку навіть без корчів, щоб комфортно почуватися і знаходити їжу. Головне, провести приманку так, щоб вона стукнула якраз за горбиком або ще краще прямо по ньому - відразу різке клювання й відчайдушний спротив навіть «кілушника», який живе на течії, а тому досить сильно чинить спротив на виважування, додасть адреналіну кожному рибалці.

Колір у сонячну погоду за класикою: машинне мастило з блискітками в комплекті зі Skyline та Stradic 5000 чудово справляється з рибою від кіла й до п'яти. Більших на цей комплект поки не вдалося висмикнути, але ж осінь ще попереду. А восени судак добренно від'їдається, і, певно, ще буде можливість висмикнути щось достойно-приємно-трофейне.

Але коли немає можливості рухатися через відсутність на певній відстані річки цікавих чи перспективних місць для джигу, доводиться уважно обловлювати одну-дві точки й вивчати рельєф дна. Якір на дно, спінінг у руки, ехолот на застібку, адже він має таку функцію працювати окремо від екрана на відстані до 100 метрів, і у вільне плавання по течії. Перед човном, правіше, лівіше й усього за кілька хвилин чітко бачиш, що там перед тобою із глибинами, рельєфом, корчами, присутністю риби в зоні лову на дистанцію закидання. Можна і далі, але то вже як змістився і по новій дослідив – так зрозуміліше, де ловиш.

Далі  тільки вправність рук, але на розмір трофея це вже не впливає. Адже клює те, що стоїть наразі в локації. Ловимо – відпускаємо... ловимо. Працюють як класичні віброхвости в натуралочці, так і новенькі двокольорові. Останнім часом чимало стало силіконових приманок із різним комбінованим забарвленням. Чи впливає це на клювання риби – потрібно пробувати. Але, думаю, радше впливає на вибір рибалки, ніж риби. Завжди хочеться на точку, де простори, підводні міста, завали корчів, глибини і монстри-судаки, але іноді навіть кілька докілушних та кілограмових судачків з їхніми дзвінкими ударами в приманку дарують задоволення. Неформат топиш, але ж вони колись таки виростуть.

Поджигували цього разу класично: 24–26 грамів на двох обертах котушки без усіляких підкидань, посмикувань, потяжок. Усі удари на падінні. Використовували тільки офсети, адже корчиків на дні досить і відкритий гачок відразу може потрапити у глухий зачеп. Та й на офсеті часто псується сама приманка, впираючись головою в гілочки й розриваючись при цьому.

Як вийти з такої ситуації і водночас зберегти рухливість приманки? Як продовжити їх життя на гачку після клювання і виважування риби або зачепу за корчі? Спочатку надіваю правильно на офсет, потім на бік, потім спаюю запальничкою і на двійник чи на джиг-голівку та на клей-гель, адже приманка уловиста і риба на неї реагує, а розбита та розірвана голова не дає можливості втриматися на гачку.

Потім, підглянувши, як насаджують приманки професіонали, спробував штопори для силікона під час монтування на офсетний гачок і вухастий. Не назву це панацеєю, але якщо відразу вкрутити у приманку штопор до самої основи вушка і не проколювати силікону гачком, а пропускати його через вушко штопора - навіть желеподібний Keitech в мене починає витримувати не одне-два, а до п'яти повноцінних клювань і виважувань судака. А це вже в рази бюджетніше. Тим, хто не рахує коштів на приманки, певно, це й не потрібно, але бачив, як навіть «гіди» та «профі» користуються штопорами та гель-клеєм під час монтування приманок. Тож, певно, має штопор право на життя. Не завжди, не на всіх приманках, але тепер використовую його все частіше. Водночас навіть під час агресивних клювань судака приманка не відразу геть розривається, а частіше просто сповзає по гачку і її можна використовувати й далі.

На звичайний віброхвіст зі штопором спіймав і дістав із води трьох судачків, один зійшов під час виважування, і ще було два клювання. Приманку вже дуже розбили, але на гачку трималася, поки не обірвав на наступному проведенні в корчі. Але ж поджигували довше ніж зазвичай. А це вже результат!

Потроху час на риболовлю вичерпався і на сьогодні завершили. Великих риб не вдалося знайти, але гідні риби були. А найголовніше, що все це дійство відбувалося в тиші, спокої, наодинці з річкою та судаками.