Змагання по кров'яному сліду

Зоя Медвєдєва

Грудень, 2020 рік

Наприкінці вересня – на початку жовтня Київське відділення Федерації мисливського собаківництва України провело змагання по кров'яному сліду. Багато хто подумає, що нічого незвичайного в цьому немає. Можливо, але незвичайним є масштаб цього змагання - 37 собак узяли в ньому участь!

Маю сказати, що організувати просто випробування собак по кров'яному сліду - це досить трудомістка справа. По-перше, потрібно заздалегідь запастися необхідною кількістю крові кабана або козулі (250 грамів на один слід). По-друге, зберегти в сирому вигляді шкуру звіра, кров якого зібрано, щоб зробити щось на зразок муляжу туші (зазвичай шкуру засолюють). По-третє, знайти чималі ділянки високостовбурного лісу, тому що слід прокладається для кожного собаки, а між слідами має бути відстань не менше ніж 100 метрів. По-четверте, витратити багато часу, тому що від прокладання сліду до моменту пуску собаки по цьому сліду має минути не менш ніж 12 годин. І по-п'яте, по кожному сліду на 400 метрів експертна комісія повинна пройти чотири рази - прокласти слід і повернутися, потім пройти його із собакою і знову повернутися, не беручи до уваги перетягування шкури від сліду до сліду. Крім того, має пощастити з погодою, щоб дощ не розмив сліду, а за 12 годин погода може помінятися не один раз...

І, треба сказати, що головний організатор і натхненник цих змагань київський кінолог, експерт I категорії Оксана Миколаївна Середюк пройшла, вірніше, здолала всі ці труднощі. А все тому, що їй уже давно хотілося провести такі змагання, і тому, що їй дуже подобається цей вид випробувань - вона давно мені в цьому зізналася. Її завзятості не було меж. Вона збиралася провести їх ще влітку, але літня спека і сухість зробили б перебування собак і людей у сосновому лісі нестерпним.

Місце проведення було обрано давно. Свої угіддя надало мисливське господарство «Лісовий Філін» Вишгородського району Київської області, за що щира подяка керівництву цього господарства. До речі, лайки цього господарства переважно і брали участь у змаганнях. Ліс там надзвичайно красивий і дуже зручний для проведення таких заходів.

І ось після попереднього запису охочих захід відбувся. В Україні ще жодного разу не проводили такого масштабного змагання по кров'яному сліду, як я вже згадувала, виступило 37 собак різних груп порід. І тут Оксана Миколаївна продемонструвала себе чудовим організатором. Усіх собак розбили на групи від чотирьох до восьми голів, кожна група випробовувалася в заздалегідь домовлений день, тому що за один або навіть два дні таку кількість попустити просто неможливо. Отже, весь захід тривав із 24 вересня до 8 жовтня. Потім 10 жовтня відбулося урочисте підбиття підсумків та нагородження учасників.

Усі труднощі лягли на плечі експертної комісії у складі: Середюк О.М. - I категорія, Кравченко Є.В. - II категорія, Борисюк Є.А. - II категорія.

Тепер про собак. Змагалися собаки п'яти груп порід. Підсумки підбивали в кожній групі окремо, якщо в цій групі було не менше ніж шість собак і, відповідно, надавали звання «Польовий Чемпіон».

1. Гончі - 9 собак (1 словацький копов, 9 баварських гончих по кров'яному сліду).

2. Норові - 7 собак (5 ягдтер’єрів, 2 ж/ш такси).

3. Лягаві - 11 собак (4 дратгаари, 4 курцгаари, 3 угорські вижли).

4. Підрушничні - 4 собаки (3 лабрадори, 1 спанієль).

5. Лайки - 6 західносибірських лайок.

І що дивно, усі собаки спрацювали на диплом: I ступеня - 24; II ступеня - 8; III ступеня - 5. Найкращими собаками у групах порід стали:

- баварський гончак Eva Stora Nemroda, власник Єрмаков Є., 104 бали. Диплом I ступеня. «Польовий Чемпіон»;

- ягдтер’єр Schantal Klein Jager, власник Дубина О., 95 балів. Диплом I ступеня. «Польовий Чемпіон»;

- дратгаар А-Юта, власник Сопіт А., 97 балів. Диплом I ступеня. «Польовий чемпіон»;

- лабрадор ретривер Majestic Melisenta Scientist Dog, власник Белендик І., 99 балів. Диплом I ступеня. 1-ше місце;

- ЗСЛ Найда, власник Пилипчук Ю., 90 балів. Диплом I ступеня. «Польовий Чемпіон».

Вітаю власників найкращих собак! Але не менш тепло вітаю всіх учасників цих змагань! Вони не побоялися, вони спробували і в них вийшло!

Правила, за якими проводили змагання, це практично німецькі правила, які переклали на оцінювання за 100 балами. Це дає змогу чіткіше розцінювати собак на змаганнях і, чесно кажучи, звичніше і зрозуміліше нам. Ста балами оцінюється бездоганна робота собаки на повідці на 400 метрах сліду. Але собака може здобути ще 20 балів, тобто максимально 120 балів, якщо після проходження обов'язкових 400 метрів він пройде ще 200 метрів без повідця, без власника і, знайшовши трофей, зробить анонс, тобто «доклад». «Доклад» означає, що, виявивши трофей, собака має в будь-який спосіб доповісти власникові про це. Собака може, перебуваючи біля трофея, голосно гавкати, або, повернувшись до власника, дати зрозуміти своєю поведінкою, щоб він ішов за ним, і привести до трофея. І ось на цих змаганнях баварська гонча Eva Єрмакова Євгена зробила роботу з анонсом. Оскільки вона виконала всю роботу не без певних помилок, то максимального балу вона не заробила, але 104 бали - це на моїй пам'яті сталося вперше. Від щирого серця вітаю власника і сподіваюся, що таке буде траплятися на наших випробуваннях і змаганнях все частіше.

Найбільше мене вразила успішна робота лайок. Із 1986 року, коли я почала регулярно проводити випробування мисливських собак по кров'яному сліду, дипломи на них змогли одержати не більше ніж три лайки. Спроби виставити лайок по цьому виду випробувань були, але собаки ніяк не могли зосередитися на цій копіткій роботі. І тут раптом усі шість лайок спрацювали на диплом! А пояснюється все просто. Женя Кравченко, заводчик і великий любитель лайок, витратив певний час на підготовку цих собак. І ось вам результат!

Також не можу не поділитися двома цікавими моментами, які трапилися на цих змаганнях. Коли працював коричневий лабрадор Majestic Melisenta Інни Белендик, кров'яний слід перед очима комісії, але на віддалі від собаки перетнула козуля. Це - «форс-мажор» для собаки, але він, підійшовши до слідів козулі, обстежив їх, пройшов по них метрів 5 і повернувся до своєї роботи. Це просто неймовірно! І ще, в один із днів пішов досить сильний дощ. У принципі, змагань у таких умовах не проводять, але власники собак вирішили, що мисливські собаки можуть усе, і пустили своїх собак. І собаки ніби нічого й не сталося правильно відпрацювали слід.

Мені здається, київські мисливці продемонстрували гідний приклад наполегливості і завзятості. І я впевнена, що мисливські собаки можуть УСЕ!