Мисливців знову обікрали

Редакція

Січень, 2021 рік

Поки українські мисливці насолоджувалися поточним мисливським сезоном, Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України підклало їм конкретну свиню. А як інакше можна назвати наказ №209 «Про затвердження Строків проведення користувачами мисливських угідь натаскування, наганяння, вимуштрування, польових випробувань і змагань мисливських собак» від 22.10.2020?

Його суть зводиться до того, що всі ці заходи тепер жорстко прив'язані до термінів полювання на ті види, до полювання на яких ведеться підготовка собак, їх випробування і змагання. Для людини, далекої від полювання із собаками, це може здатися цілком логічним, але якщо захотіти розібратися в питанні, то ситуація заграє зовсім іншими барвами.

Річ у тому, що всі ці заходи відбуваються без факту добування мисливських тварин та відкидають жорстоке поводження з ними (змагання і випробування з відстрілом і так проводилися лише в мисливський сезон та з дотриманням усіх інших правил полювання).

А тепер виходить, що вийти на відкриття полювання з підготовленим чотириногим помічником офіційно заборонено! І йдеться не тільки про молодого собаку. Тому що після тривалого періоду міжсезоння (наприклад, «по перу» воно становить аж 8 місяців!) освіжити необхідні навички необхідно і досить досвідченому чотириногому помічникові мисливця.

Мисливців поставили перед фактом полювання із собакою, до нього не готовим. Як результат - недібрані підранки й не знайдені трофеї. Отже, Міністерство захисту довкілля прямо виступає проти раціонального використання відновлюваного  природного ресурсу, яким є наші мисливські птахи і звірі.

І це вже не кажучи про нищівну шкоду такому пласту нашої культури і традицій, як організоване мисливське собаківництво. Адже, наприклад, для лягавих собак основні племінні заходи - це якраз змагання та випробування по сірій куріпці, що розбилася ранньою весною на пари (перед періодом розмноження). Відповідно, наказ Міністерства захисту довкілля і природних ресурсів України №209 ставить на цьому хрест. Хочеться навести для панів чиновників приклад Сербії, де полювання на куріпку заборонене (працює державна програма зі збереження сірої куріпки), але водночас цей факт не заважає цій країні бути «столицею» Європи з кінологічних заходів, які цілий рік проводять по цьому птаху. Невже не зрозуміло, що у випадку, якби присутність керованих мисливських собак в угіддях завдавала шкоди птахам, на це не звернули б увагу у країні, яка, на відміну від нашої, має дієві державні програми зі збереження своєї фауни?

Також зрозуміло, що в авторів та ініціаторів вищезгаданого наказу і в думках не було обговорити наслідки свого творіння із фахівцями-мисливствознавцями та зацікавленими кінологічними структурами й об'єднаннями громадян.

І це сталося в той час, коли в європейських країнах, на які ми нібито намагаємося рівнятися, розвиток полювання з мисливськими собаками всіляко заохочується, як нерозривна частина культури  полювання і раціонального ставлення до дичини. Наприклад, наявність собак, навчених пошуку і добору підранків, є обов'язковою під час полювання на копитних у Швеції, Норвегії, Німеччині, Словаччині, Австрії, а також Польщі, Угорщині, Словенії та Італії.

Хоча... Найімовірніше, ситуація набагато простіша - після невдачі із законопроєктом №2232 (про заборону притравлювання мисливських собак та відстрілювання й відловлювання бродячих тварин у мисливських угіддях) вороги українського мисливства просто знайшли іншу лазівку для знищення такої значущої її частини, як мисливське собаківництво. Вочевидь, із такими діями влади залишається не довго чекати на той день, коли ми станемо і першою країною Європи, де заборонено полювання. Тільки хто від цього виграє? Українська природа? Ну вже точно не вона.

«НАС»