Розвінчуємо міф про цінність ІЖ-12

Вальтер Вольф

Лютий, 2021 рік

Серед наших мисливців усе ще поширене повір'я про надзвичайну цінність моделі ІЖ-12, особливо в 16 калібрі. Часто мені на ремонт приносять настільки «убиті» рушниці цієї моделі, що там просто в руки нічого взяти, але власник слізно просить відновити її за «будь-які гроші», щоб вона працювала. «Адже це - ІЖ-12!» - вигукує він. Часто на цю параною страждають і абсолютно нормальні люди, просто вони від дуже багатьох мисливців чули про унікальні характеристики цієї моделі.

Що ж, давайте розберемося, чи дійсно це така цінна рушниця, чи це черговий герой радянсько-російської пропаганди про «найкращі рушниці у світі та їхніх геніальних творців».

Історія виникнення ІЖ-12 така: в 1962 році Іжевський завод випустив вертикалку 12 калібру ІЖ-59 «Супутник». Особливістю цієї моделі було те, що її ствольні трубки були спаяні, як це традиційно роблять у мисливській зброї, а її стволи були запресовані у дві муфти: казенну і дулову. Посередині ж стволів ставився розрізний хомутик, який було стягнуто 3-міліметровим гвинтом. Із довжиною стволів 750 мм і за відсутності надійного їх кріплення між собою, стволи цієї рушниці сильно вібрували під час пострілу, що негативно позначалося на якості пострілу.

Простіше кажучи, зганьбившись із цією моделлю, на заводі було ухвалено рішення терміново виправляти ситуацію, і в тому ж 1962 році була випущена нова модель бокфлінт під індексом ІЖ-12. Ствольні трубки в цій рушниці вже були спаяні, також була змінена й колодка. Однак треба зазначити, змінена не на краще. Наприклад, ствольна коробка ІЖ-59 була досить простою, посиленою двома симетричними припливами. І якби в цих припливах зробити вирізи, як це було зроблено в ТОЗ-55 «Зубр», а в казенній муфті передбачити «ікла» - виступи, які заходили б у ці вирізи, то модель скріплення вийшла б дуже міцною. Але ніхто з «геніальних» конструкторів заводу до цього так і не додумався, вони, навпаки, вирішили все послабити. Отже, колодка ІЖ-12 стала легшою і зі зміненою конфігурацією. Причому недоопрацювання моделі ІЖ-59 не виправили, а перенесли автоматично в ІЖ-12. Наприклад: казенна муфта ІЖ-59 мала неправильне розташування отвору для осьового болта. Його сильно підняли вгору, та так, що осьовий болт підпирав ствольну трубку в місці пресування в казенну муфту, тобто збільшити осьовий болт було вже неможливо. Це недоопрацювання було перенесено і в ІЖ-12, і потім в ІЖ-27, ІЖ-94 та інші моделі.

І це була не єдина дурість, також непродуманим було кріплення «язичків» звідників. Вони кріпилися на «гвинт-контргвинт» і капелюшки гвинтів настільки близько розміщувалися до осьового болта, що це не давало можливості його збільшити. Щоправда, незабаром виправили цю непродуманість - перейшли на кріплення шпильками, як у сучасних ІЖ-27, але на перших рушницях ІЖ-12 були саме гвинтові кріплення язичків.

Вадою перших моделей ІЖ-12 є і посадка блоку стволів у ствольну колодку. Казенна муфта нижніми гаками має заходити у вирізи (виступи) затворної коробки. Іноді наскрізь, іноді у глухі отвори - буває по-різному. У перших же моделях ІЖ-12 гаки казенної муфти взагалі ні з чим не скріплювалися. Передній гак своєю півсферою упирався в осьовий болт, задній проріз упирався в нижню частину щитка колодки. У підсумку вісь швидко слабшала в місці пресування, і дуже швидко в рушниці виникав шат стволів. Ця непродуманість також «перекочувала» в ІЖ-12 (перші моделі) з ІЖ-59.

Дехто щодо цього може сказати, мовляв, ну і що, адже у ІЖ-17, ІЖ-К теж таке саме розташування, і нічого, працює і тримається, жодного шату немає. Так, тримається, але ж в одностволці осьовий болт має досить місця для запресовування (майже 10 мм). Та й колодка в одностволці - не рівня ІЖ-12, у якої вісь з обох боків запресована всього по 4-4,5 мм - це дуже мало, і про якусь довговічність використання моделі мови бути не може.

Наступне недоопрацювання - виріз у казенній муфті для запірної планки вийшов дуже тонким, і в процесі стрілянини нижню частину відтягує вниз. Це добре простежується на наведених тут фото. Також, для порівняння, подано фото турецьких рушниць, де показано закладений у них запас міцності. І ще, в ІЖ-12 запірна планка не має бічних пазів і рухається вгору-вниз, що призводить до швидкого її розхитування. Це не доопрацювання також перекочувало з попередньої моделі.

Треба віддати належне, приклад ІЖ-12 і його ців’я були гарної форми, але знову ж таки, чому цю вдалу форму не перенести в наступну модель - ІЖ-27, у якій і приклад, і ців’я схожі на дві погано обтесані сокирою палиці. Але врізання металу в дерево, особливо внизу шийки, хоч в одній моделі, хоч у наступній дуже дрібне, через що під час всихання дерева в нижній частині дерево іноді вискакує назовні, виходить щепа і тоді, щоб вправити приклад на місце, потрібно затискати його у струбцину. Загалом, приклади в обох моделях довго не живуть.

Стволи ІЖ-12 навіть у разі добротного паяння і з гарною вагою ніколи не давали якісного бою. Діаметри каналів стволів 18,2, а товщина ствольних трубок невелика. Я відстрілював багато ІЖ-12. І перших моделей, і наступних. «Рідкуватий» і неоднорідний у них бій. Будь-які стволи ТОЗ-34 і навіть ТОЗ-120 (я тут не говорю про рушниці, тільки про стволи) перестріляють будь-яку ІЖ-12. При цьому стріляв я і повстяними клейтухами, і дереволокнистими, і заводськими набоями - у всіх слабенький бій. До речі, хто думає, що стволи моделі можна поліпшити, разшліфувавши їх до більшого діаметру, - помиляється, зробити це неможливо. На заводі це було «передбачено» - конусний кульовий вхід там дуже короткий. Це у стволах ТОЗ-34 будь-якого випуску є запас на шліфування стволів. Але куди там шліфувати, там і так канали стволів 18,5 мм...

Мушу зазначити, що ІЖ-27 перших випусків і ІЖ-12 абсолютно ідентичні за боєм стволів. Тож і тут марно цінують ІЖ-12 більше за інших його побратимів, практично все в них схоже. Щоправда, тільки схоже, але не взаємозамінне. Тож іще раз повторю - дарма наші мисливці ганяються за цією моделлю, немає в ній нічого екстраординарного, так, недорога модель середнього розбору. Далеко їй до МЦ6, МЦ7 або МЦ8, і навіть до сучасних турецьких моделей, у яких посилено і затворні коробки, і скріплення не допустить сильного розхитування стволів. Звичайно, сьогодні знайти ІЖ-12 у нормальному стані нескладно, а причина цього банальна - ними переважно мало користувалися через те, що потрапляла ця модель або до військових, або до людей, які нею просто мало користувалися. Так вони і збереглися до сьогодні в гарному стані.

Також скажу про колодки ІЖ-12 перших випусків, які всі були цементованими. Через це під час воронування лужним розчином вони практично не оксидуються, а під час перепресування осі дуже легко зробити тріщину в колодці. Загалом, часто міняти вісь в ІЖ-12, як і в ІЖ-27 не виходить, під час припасування нової осі легко протерти і нижній патронник. Мені траплялися і такі рушниці, у яких і казенна муфта була протертою, а вісь вже витискала ствольну трубку.

Цікаво, що за конфігурацією врізання в дерево ІЖ-59 схоже на врізання в МЦ6. Саме останню можна було поставити в серійне виробництво, як це зробили з МЦ21-12, і не потрібно було б при цьому «городити» жодних ІЖ-12.

Тож не слухайте «фахівців», які будуть запевняти вас в особливих якостях ІЖ-12 - це неправда. І відновлювати, якщо попадеться убита ця модель, її теж не варто, розумніше вкласти гроші в інші гідні моделі. Навіщо вам ця серійна «одноразова запальничка», яку потім перетворили на ІЖ-27, яка взагалі і ламаного гроша не варта з її нікудишнім боєм, постійними осічками нижнього ствола, тріснутою шийкою ложі... Я спеціально додаю кілька фотографій типових слабких місць цієї модельної лінійки. Для людей інженерного складу розуму мої доводи будуть зрозумілими і красномовними. А для телевізійної аудиторії російських телеканалів марно щось доводити, адже пропаганда - це страшний наркотик, відмовитися від якого більшість взагалі нездатна. На них розумні, логічні аргументи не діють.

Пояснення до фото:

Фото 1. Колодка ІЖ-12 перших випусків.

Фото 2. Казенна муфта ІЖ-12. Стрілка 1 вказує на відсутність виступу на гаку, за допомогою якого відбувалася б щільна посадка стволів у колодку. Стрілка 2 вказує на неправильно розташовані півсфери (занадто високо) для осьового болта на гаку. Стрілка 3 - відмітний виріз на муфті, властивий тільки ІЖ-12. Стволи від ІЖ-27 у цю колодку вже не підженеш.

Фото 3. Казенна муфта ІЖ-27, у якій уже є виступ на гаку для посадки в колодці - стрілка 1. Стрілка 2 - виріз для осі піднятий так само, як і в ІЖ-12. Стрілка 3 - основна відмінність казенної муфти ІЖ-27 від ІЖ-12. Стрілка 4 - виріз у гаку під запірну планку вже розігнутий, це видно неозброєним оком. Причина цього - недостатня його товщина.

Фото 4. Фрагмент казенної муфти турецької рушниці. Стрілка 1 - ось такими масивними мають бути і гак, і виріз, щоб рушниця надійно і довго служила.

Схема. Ось так гаки стволів мають входити у зчеплення з колодкою; так має роміщуватися вісь рушниці, а не так, як це зроблено в ІЖ-12.