Де взяти Кузьмича?

Сергій Андросюк, Всеукраїнська мисливська спілка

Червень, 2021 рік

Уявіть конструкторське бюро без головного конструктора, будівництво без виконроба чи навіть ресторан без шеф-повара. Складно? А у мисливському господарстві України цілком можливо.

За даними ДАЛРУ, в Україні приблизно 1200 користувачів мисливських угідь і 40 млн га мисливських угідь, наданих їм у користування. У 2020 році було 4840 штатних єгерів і 480 мисливствознавців. Зазвичай, коли йдеться про ці цифри, ми чуємо про занадто велике навантаження на одного єгеря (в середньому – 8,3 тис. га), яке призводить до невтішного стану охорони угідь від браконьєрства. ДАЛРУ щороку називає це одним із найголовніших факторів, що стримують розвиток вітчизняного мисливського господарства. Однак розвиток – це не тільки про боротьбу з браконьєрством, це і про відтворення чисельності дичини й загалом про ефективне управління популяціями диких тварин і середовищем їх перебування.

Зазвичай це завдання головного менеджера в мисливських угіддях – мисливствознавця. Це вони планують усю діяльність господарства, керують біотехнічними заходами, ставлять завдання перед єгерською службою і контролюють їх виконання, де необхідно – діляться своїми знаннями. Іншими словами – це та вісь, на якій тримається увесь механізм мисливської галузі. Звичайно, кожен мисливець може поповнити годівниці або ж випустити в дику природу закуплених тварин, але лише спеціаліст знає, як зробити так, щоб ці заходи не минули даремно, а принесли відчутний результат.

Статистика свідчить, що приблизно 700 господарств в Україні не мають у штаті посади мисливствознавця. Якщо порівнювати з 2010 роком, то навантаження на одного єгеря суттєво не змінилося (зменшилося з 8,8 тис. до 8,3 тис. га), а от кількість господарств без мисливствознавця зросла майже в 2,5 раза.

Нещодавно Європейська асоціація землевласників звернула увагу на критично важливу для збереження диких тварин роль кваліфікованих спеціалістів у галузі ведення мисливського господарства і закликала підвищувати їхній імідж та просувати ці професії в навчальних закладах. Варто зазначити, що єдиної професійної назви в Європі такі спеціалісти не мають, десь їх називають єгерями, десь професійними мисливцями.

Так от, у Великобританії ще у 1997 році група єгерів, відчуваючи, що сучасне суспільство все менше розуміє необхідність такої професії, заснувала Національну організацію єгерів, така ж є й у Шотландії. Щоб стати єгерем, необхідно пройти курс навчання у коледжі тривалістю від одного року. Їх навчають не лише організації біотехнічних заходів, а й проведенню полювань – плануванню витрат, рекламі й регламенту всього дня полювання. Наразі у Великобританії працює приблизно 6000 єгерів, котрі керують 7,3 млн га мисливських угідь. Тобто навантаження на одного єгеря становить 1,2 тис. га, але англійці однаково стурбовані тим, що професія втрачає свою популярність.

У Німеччині також є Федеральна асоціація професійних мисливців. Їх функції тотожні з роботою українських мисливствознавців, вони також можуть обіймати посади місцевого і районного рівня. Щоб здобути таку професію, необхідно пройти трирічне навчання. Далі після мінімум 2 років професійного стажу є можливість здобути ступінь магістра. Зараз у Німеччині працює приблизно 1000 професійних мисливців, а її площа майже вдвічі менша, ніж площа України.

В Угорщині кожне мисливське господарство зобов’язане працевлаштувати професійного мисливця на повну ставку на кожні 3000 га угідь. Мисливствознавча освіта тут має кілька рівнів – професійний мисливець, технік і технолог мисливського господарства. Оскільки професійні мисливці в цій країні зараз майже прирівнюються до поліцейських, однієї освіти недостатньо. Необхідно також скласти спеціальний іспит, а отримавши посвідчення й службовий жетон, зареєструватися у спеціальному реєстрі. Та їхня робота не зводиться лише до охорони угідь, вони так само проводять біотехнічні заходи, зокрема і з регулювання чисельності хижаків та селекції. На цьому освіта угорських «єгерів» не зупиняється – щороку тут проводять курси підвищення кваліфікації для них.

Що з мисливською освітою в Україні? Професійну підготовку єгерів здійснюють коледжі. Та на практиці цю посаду в мисливських господарствах дуже часто обіймають люди без фахової освіти, нерідко працевлаштовують єгерів на пів ставки, щоб дотримуватися законодавчо визначеного нормативу. А от спеціальність «мисливське господарство» в нашій країні скасована. Нам відомі три виші, які дають змогу при підготовці за спеціалізацією «лісове господарство» обрати освітню програму «мисливське господарство».

Наслідком цього стала така ситуація. Знайти сьогодні мисливствознавця з профільною освітою досить складно. Та навіть знайшовши його, не треба поспішати радіти. Багато спеціалістів хочуть отримувати зарплату, непід’ємну для середньостатистичного господарства – приблизно $1000. Але і працювати засукавши рукави не поспішають. Ось свіжий приклад із життя: один мисливствознавець заявив, що мисливських господарств в Україні стільки, що йому і всього життя не вистачить по одному року попрацювати в кожному…

Отже, ми перебуваємо у своєрідному замкнутому колі. Вітчизняну мисливську галузь необхідно розвивати, але кваліфікованих кадрів, без яких зробити це неможливо, стає все менше. А щоб зробити мисливствознавчу професію привабливою і престижною в очах майбутніх студентів, немає навіть можливості пропагувати їм мисливство в навчальних закладах.