Покровителі полювання та мисливців в Україні

Валерій Федько

Червень, 2021 рік

Питання християнських святих покровителів полювання та мисливців в Україні з деяких пір почало хвилювати багатьох у мисливському середовищі. Наші західні сусіди в цьому питанні визначилися давно, і навіть закляті менші брати віднедавна знайшли собі покровителя полювання, якого за своїм звичаєм нав'язують усім підряд. Але ж наша історія і християнські традиції незрівнянно старші за московські, проблема в тому, що ми маємо справу з перерваною через поребрик традицією. І почалося це стирання народної пам'яті задовго до жовтневого перевороту 1917 року зі знищенням десятків тисяч храмів і розстрілів священників.

На наше щастя, не всі давні українські храми були зруйновані, як не старалися шанувальники п'ятикутної зірки, не все вони змогли спалити і переінакшити. Один із таких храмів - собор Софії Київської, один із найстаріших не тільки в Україні, але й у Східній Європі, зведений в ХІ столітті при київському князі Ярославі Мудрому, свого часу він був центром просвітницької думки і взірцем високої культури. При храмі була багата бібліотека, школа, тут вівся літопис. Сьогодні у храмі збереглися 260 м2 мозаїк і 3000 м2 фресок XI століття. У кожної мозаїчної композиції є написи грецькою мовою, що пояснюють сюжет. Особливу цінність становлять мозаїки XI ст., які прикрашають головні частини храму. Там зображені основні персонажі християнського віровчення, які розташовані в строгому порядку згідно з небесною ієрархією.

У сходових вежах, що ведуть на княжі хори, зберігся унікальний палацовий цикл світських фресок. Тут показані сцени візантійського придворного життя, змагання на іподромі, музиканти, акробати і, що нам особливо цікаво, - мисливські сюжети (про які ми вже не раз розповідали на сторінках «ПтР»), а також барельєфні зображення риб - іхтіофауни Київської Русі. Ну, а якщо вже в храмі зображувалися сцени мисливського життя, то, звичайно, є там і зображення святих покровителів полювання.

Перш ніж перейти безпосередньо до теми покровителів полювання, хочу нагадати, що в християнстві, зокрема, є два постулати - культ і шанування. Культ вимагає беззаперечного і бездумного підпорядкування і виконання. Шанування закликає насамперед до усвідомленого, шанобливого, людського позитивного богоугодного діяння. І будь-який християнський святий є покровителем будь-якого християнина в його благих, богоугодних діяннях. Між християнськими святими немає конкуренції й антагонізму. Так, наприклад, берегиню всього сущого, зокрема і полювання, прийняла на себе заступниця всього людства, Богородиця, пресвята діва Марія, мати Ісуса Христа. У храмі Софії Київської головне мозаїчне зображення виконано в образі Оранти. А якщо згадати, що всі відомі нам древні покровителі полювання - у скіфів, стародавніх греків, римлян, індо-європейських народів - були жіночого роду, то можна припустити, що Богородиця також виконувала таку функцію й у Київській Русі.

У пантеоні древніх слов'ян покровителем і захисником худоби був Велес, але він був дуже багатогранним. У Київській Русі Велесу поклонялися повсюдно, а головними ворогами скотарів були вовки й ведмеді. Водночас його шанували і мисливці на ведмедя. Із приходом до Київської Русі християнства деякі функції вшанування Велеса взяв на себе святий Власій, який виступає в християнстві як покровитель домашньої худоби і мисливців на ведмедів. У народі цього святого особливо шанували з приходом весни. У храмі Софії Київської збереглася фреска святого Власія, відновлена ​​в XVIII столітті.

Значну роль у пантеоні святих відігравав святий пророк Ілля. З ним пов'язано безліч традицій і звичаїв нашої батьківщини. Що стосується полювання, то саме 2 серпня, в день цього святого, починалося полювання на вовків, саме пророка Іллю шанували наші предки - мисливці на вовків. На жаль, його фреска не збереглася в храмі Софії Київської, але хіба вона одна...

У 1909 році в Десні, а в 1975 році в Дніпрі поблизу Києва були зроблені значні археологічні знахідки - з води витягнули священні дуби Перуна, у стовбурах яких були вмонтовані щелепи дикого кабана. Перун у наших предків слов'ян, зокрема, був і покровителем тваринництва. Із прийняттям християнства покровителем мисливців на кабана, а також покровителем тваринництва став святий Василій, мозаїчна фреска із зображенням якого збереглася в Софії Київській. Також там є цікава мисливцям фреска, яку називають «Коляда». На ній зображена процесія підношення. Цю процесію замикає людина, що несе свинячу голову й окіст, а одним з учасників цієї процесії є ловчий. Дослідники пов'язують фреску «Коляда» зі святом на честь святого Василія. Також у Софії Київській є інші фрески, де зображені полювання на кабана. Але саме святого Василія шанували наші давні предки - мисливці на кабанів.

Що стосується такого шанованого святого, як Петро, ​​в день якого, 12 липня, деякий час відкривалося полювання на пернату дичину, то кілька його зображень є у храмі Софії Київської й деякі вважають його покровителем полювання на пернату дичину. Але є тут деякі нюанси... Річ у тому, що цей день полювання було встановлено набагато пізніше - в 1763 році указом імператриці Катерини ІІ. Дуже може бути, що день цей вибрали не випадково і саме святий Петро був покровителем мисливців на пернату дичину.

Але був у наших предків святий, який був покровителем не одного виду полювання, а всіх полювань і мисливців. Це святий Євстафій. Фрески з його зображенням збереглися у храмі Софії Київської. Причому збереглися фрески і XI, і XVIII століть, що свідчить про його значущість у пантеоні святих. Дуже важливий штрих - святий Євстафій шанувався християнами як східного, так і західного обряду, він є покровителем полювання в багатьох країнах, наприклад, у Сербії, Чорногорії, Північній Македонії, Італії... У Римі є древній, IX століття, храм, споруджений на честь святого Євстафія, багато розписаний стародавніми художниками. Треба сказати, що є багато схожого у святого Євстафія і святого Губерта, зокрема і в подіях, які відбувалися із цими святими. До речі, мисливці Польщі, які шанують святого Губерта як покровителя польських мисливців, також шанують і святого Євстафія.

Є ще одна тема, пов'язана зі святим Євстафієм, покровителем мисливців. Похідним ім'ям від Євстафій у нас в Україні буде Остап. Що цікаво, про це раніше ніхто не писав, але саме це ім'я взяв собі як псевдонім наш великий письменник-мисливець Павло Михайлович Губенко - Остап Вишня. Павло Михайлович був людиною ерудованою і високоосвіченою. Тим більше в ті часи, коли він починав писати, ще не було такого глибокого традиційного розриву, люди багато ще пам'ятали зі старих часів і передавали знання іншим поколінням.

Що стосується покровителів рибалок, то в храмі Софії Київської є дві фрески XI століття із зображенням святих покровителів рибалок і моряків - святого Фоки і святого Миколая.

Що стосується фігури святого Євстафія, то він був видатним полководцем при імператорах Титі і Траяні. За переказами, Євстафій прийняв християнство після того, як на полюванні серед рогів переслідуваного ним оленя з'явився перед ним образ розп'ятого Спасителя, який сказав йому: «Плацида, навіщо ти переслідуєш Мене, який бажає спасіння Твого?» Повернувшись додому, він охрестився разом зі своєю дружиною Феопістією і двома синами. Євстафій переніс випробування, схожі до випробувань старозавітного Йова - слуги його померли, худоба здохла, а сам він під час подорожі кораблем до Єгипту був розлучений зі своєю дружиною, а потім і з дітьми. Витримавши без нарікань ці випробування, святий Євстафій знайшов своїх рідних і як прославлений воєначальник був покликаний імператором Траяном для ведення війни.

Після закінчення бойових дії святий Євстафій із почестями повернувся в Рим. Під час святкування імператором Адріаном, який змінив на той час на престолі Траяна, здобутої перемоги над варварами запрошений зі своєю сім'єю Євстафій відмовився принести жертву язичницьким богам і відкрито визнав себе християнином. Святий Євстафій, засуджений із сім'єю до розтерзання дикими звірами, не був ними поранений. Після цього імператор наказав кинути їх живими в розпеченого мідного бика, де святі і прийняли свою мученицьку смерть (католицька церква відкидає цю частину про таку смерть святих як «абсолютно необґрунтовану»). Тіла їх залишилися неушкодженими і були поховані християнами.

У деяких читачів може виникнути запитання щодо нав'язуваного нам через поребрик покровителя мисливців святого Трифона. У цьому питанні ми разом з науковими співробітниками історико-архітектурного заповідника святої Софії Київської дуже ретельно переглянули всі дані про музичні, фрескові і барельєфні зображення й констатуємо, що у храмі Софії Київської зображення святого Трифона виявлено не було. Не було його зображення і ще в одному древньому храмі часів Київської Русі - Кирилівській церкві.

Автор висловлює вдячність співробітникам історико-архітектурного заповідника святої Софії Київської за співпрацю і консультації.