«Итоги подведем...»

Тетяна Теличко, Всеукраїнська мисливська спілка

Червень, 2021 рік

Держлісагентство і Держстат оприлюднили статистичні дані щодо стану ведення мисливського господарства в Україні в 2020 році. Варто зауважити, що ця інформація є вкрай важливою для того, аби оцінити – куди рухається галузь, в чому вона досягає успіху, а в чому варто докласти більше зусиль. Незважаючи на це, починаючи з 2018 року відкритих даних стає все менше.

Відповідно до публічного звіту ДАЛРУ, в Україні приблизно 1200 користувачів із площею наданих мисливських угідь 40 млн га (66% від загальної площі держави). За останні 5 років збільшилась частка угідь, наданих користувачам категорії «інші» – з 25,2% до 30%, відповідно, Держлісагентство і УТМР свої площі за цей період зменшили. Зростає кількість мисливців, зокрема в 2020 році 13,6 тис. осіб отримали посвідчення мисливця, а 262,5 тис. осіб здійснили обмін контрольної картки, тобто вийшли на полювання.

Держлісагентство продовжує називати стан охорони мисливських угідь одним з головних стримувальних факторів розвитку мисливського господарства в Україні. Так, за минулий рік було складено 3275 протоколів на порушників правил полювання, сума стягнутих штрафів і відшкодованих збитків майже 1,2 млн грн. Варто звернути увагу, що порушники відшкодували лише половину із суми озвучених збитків. Найбільше (65%) протоколів було складено працівниками підприємств ДАЛРУ; працівниками Держекоінспекції – лише 16%, усе інше – працівниками мисливських господарств.

Вважається, що наявність дичини в угіддях і об’єми її добування є найважливішими показниками стану ведення мисливського господарства. Так і Держстат відтепер публікує виключно цю інформацію, а останніми роками ще й округлюючи показники до тисяч. Отже, неможливо простежити динаміку окремих рідкісних видів – рисі, ведмедя бурого. Ми проаналізували усі доступні цифри і пропонуємо вам ознайомитися з найважливішими з них, до того ж простежити динаміку – як змінилась галузь за 5 років (див. графіки).

Різке скорочення чисельності копитних уже традиційно пов’язують із депопуляцію кабанів у зв’язку з АЧС, яку масово розпочали проводити в Україні саме у 2015 році. Однак попри значне скорочення об’ємів добування копитних (у 2020 році це лише 6% від кількості облікованих тварин) їх чисельність суттєво не зростає. Наймасовішим мешканцем угідь залишається козуля (167,7 тис.), на другому місці кабан (28,5 тис.), на третьому – олень благородний (13,7 тис. особин).

Лідером у групі хутрових, звичайно, залишається заєць-русак, його облікована чисельність 1,2 млн особин, з яких добуто 155 тис. У цю ж категорію входять так звані «хижі та шкідливі» тварини. Статистика свідчить, що чисельність вовків як порівняти 2015 і 2020 роки стабільна – на рівні 2000 особин. Чисельність лисиці знизилася до 48,5 тис. ос., тому набагато менше представників цього виду стали добувати мисливці. Водночас за цей період у 5 разів зросла чисельність шакалів і трохи зросла чисельність єнотоподібного собаки. Отже, констатуємо, що жодних підстав кидати усі сили на захист «шкідників» наразі немає – в Україні вони почуваються комфортно.

Серед мешканців мисливських угідь у категорії «пернаті» лідирують качки і голуби, котрих більше ніж 2 млн, лиска – понад 1,5 млн та перепілка – майже 1,4 млн особин.

Особливої уваги заслуговує ситуація з червонокнижними видами, тому ми винесли їх в окрему категорію (див. Таб. 1). Нагадаємо, внесення виду в Червону книгу веде до заборони на його господарське використання, зокрема і шляхом добування. За логікою певних «захисників природи» це автоматично (і фантастично) має призвести до зростання чисельності виду.

Ми включили в таблицю бабака (хоча він тільки-но став заручником «захисту на папері») недаремно. Зауважимо, в 2020 році мисливці добули лише 200 особин цього виду (0,4% від чисельності). А от види, що нібито «охороняються» державою, стали просто нікому не цікавими. Виняток – зубр, його відтворенням у напіввільних умовах дуже активно займаються лісомисливські господарства.

Держстат також публікує статистичні дані щодо дичинорозведення. Зокрема відомо, що в 2020 році в розплідниках мисливських господарств утримувалось більш ніж 4000 копитних, 12 000 пернатої дичини і менше ніж 100 особин хутрових.

Підсумовуючи ці цифри, хотілося б зробити кілька висновків. В українських громадян є бажання приєднуватися до когорти мисливців, хоча активних полювальників – лише третина із числа зареєстрованих. Чисельність основних видів мисливських тварин у нашій державі не лише суттєво не змінюється роками, а й надалі в рази менша, ніж у країнах Європи. Попри це мисливські господарства в Україні залишаються безальтернативним місцем відтворення мисливських видів, на що вказує динаміка популяцій червонокнижних тварин. Загальновідомо, що мисливські види мають не лише екологічну, а й економічну цінність, що стимулює мисливців їх охороняти й відтворювати. Позбавляючи мисливців таких стимулів, держава одночасно прирікає види тварин на забуття. Ці постулати вже давно закріплені в практиці ведення мисливського господарства в розвинених країнах Європи. Сподіваємося, колись ця практика буде усвідомлена й українськими чиновниками.

Тетяна Теличко, Всеукраїнська мисливська спілка

 

Таб. 1

 

Бабак, тис.ос

Лось, тис.ос

Зубр, тис.ос

Рись, тис.ос

Ведмідь, тис.ос

Тетерук, тис.ос

Глухар, тис.ос

Рябчик, тис.ос

2015 рік

48

6,4

0,25

0,4

0,3

13,7

3,4

20,9

2020 рік

55

6,2

0,3

0,4

0,3

11,2

3,1

19,1

Динаміка

+15%

-3%

+20%

0

0

-18%

-9%

-8%