«Итоги подведем...»
Тетяна Теличко, Всеукраїнська мисливська спілка
Червень, 2021 рік
Держлісагентство і Держстат оприлюднили статистичні дані щодо стану ведення мисливського господарства в Україні в 2020 році. Варто зауважити, що ця інформація є вкрай важливою для того, аби оцінити – куди рухається галузь, в чому вона досягає успіху, а в чому варто докласти більше зусиль. Незважаючи на це, починаючи з 2018 року відкритих даних стає все менше.
Відповідно до публічного звіту ДАЛРУ, в Україні приблизно 1200 користувачів із площею наданих мисливських угідь 40 млн га (66% від загальної площі держави). За останні 5 років збільшилась частка угідь, наданих користувачам категорії «інші» – з 25,2% до 30%, відповідно, Держлісагентство і УТМР свої площі за цей період зменшили. Зростає кількість мисливців, зокрема в 2020 році 13,6 тис. осіб отримали посвідчення мисливця, а 262,5 тис. осіб здійснили обмін контрольної картки, тобто вийшли на полювання.
Держлісагентство продовжує називати стан охорони мисливських угідь одним з головних стримувальних факторів розвитку мисливського господарства в Україні. Так, за минулий рік було складено 3275 протоколів на порушників правил полювання, сума стягнутих штрафів і відшкодованих збитків майже 1,2 млн грн. Варто звернути увагу, що порушники відшкодували лише половину із суми озвучених збитків. Найбільше (65%) протоколів було складено працівниками підприємств ДАЛРУ; працівниками Держекоінспекції – лише 16%, усе інше – працівниками мисливських господарств.
Вважається, що наявність дичини в угіддях і об’єми її добування є найважливішими показниками стану ведення мисливського господарства. Так і Держстат відтепер публікує виключно цю інформацію, а останніми роками ще й округлюючи показники до тисяч. Отже, неможливо простежити динаміку окремих рідкісних видів – рисі, ведмедя бурого. Ми проаналізували усі доступні цифри і пропонуємо вам ознайомитися з найважливішими з них, до того ж простежити динаміку – як змінилась галузь за 5 років (див. графіки).
Різке скорочення чисельності копитних уже традиційно пов’язують із депопуляцію кабанів у зв’язку з АЧС, яку масово розпочали проводити в Україні саме у 2015 році. Однак попри значне скорочення об’ємів добування копитних (у 2020 році це лише 6% від кількості облікованих тварин) їх чисельність суттєво не зростає. Наймасовішим мешканцем угідь залишається козуля (167,7 тис.), на другому місці кабан (28,5 тис.), на третьому – олень благородний (13,7 тис. особин).
Лідером у групі хутрових, звичайно, залишається заєць-русак, його облікована чисельність 1,2 млн особин, з яких добуто 155 тис. У цю ж категорію входять так звані «хижі та шкідливі» тварини. Статистика свідчить, що чисельність вовків як порівняти 2015 і 2020 роки стабільна – на рівні 2000 особин. Чисельність лисиці знизилася до 48,5 тис. ос., тому набагато менше представників цього виду стали добувати мисливці. Водночас за цей період у 5 разів зросла чисельність шакалів і трохи зросла чисельність єнотоподібного собаки. Отже, констатуємо, що жодних підстав кидати усі сили на захист «шкідників» наразі немає – в Україні вони почуваються комфортно.
Серед мешканців мисливських угідь у категорії «пернаті» лідирують качки і голуби, котрих більше ніж 2 млн, лиска – понад 1,5 млн та перепілка – майже 1,4 млн особин.
Особливої уваги заслуговує ситуація з червонокнижними видами, тому ми винесли їх в окрему категорію (див. Таб. 1). Нагадаємо, внесення виду в Червону книгу веде до заборони на його господарське використання, зокрема і шляхом добування. За логікою певних «захисників природи» це автоматично (і фантастично) має призвести до зростання чисельності виду.
Ми включили в таблицю бабака (хоча він тільки-но став заручником «захисту на папері») недаремно. Зауважимо, в 2020 році мисливці добули лише 200 особин цього виду (0,4% від чисельності). А от види, що нібито «охороняються» державою, стали просто нікому не цікавими. Виняток – зубр, його відтворенням у напіввільних умовах дуже активно займаються лісомисливські господарства.
Держстат також публікує статистичні дані щодо дичинорозведення. Зокрема відомо, що в 2020 році в розплідниках мисливських господарств утримувалось більш ніж 4000 копитних, 12 000 пернатої дичини і менше ніж 100 особин хутрових.
Підсумовуючи ці цифри, хотілося б зробити кілька висновків. В українських громадян є бажання приєднуватися до когорти мисливців, хоча активних полювальників – лише третина із числа зареєстрованих. Чисельність основних видів мисливських тварин у нашій державі не лише суттєво не змінюється роками, а й надалі в рази менша, ніж у країнах Європи. Попри це мисливські господарства в Україні залишаються безальтернативним місцем відтворення мисливських видів, на що вказує динаміка популяцій червонокнижних тварин. Загальновідомо, що мисливські види мають не лише екологічну, а й економічну цінність, що стимулює мисливців їх охороняти й відтворювати. Позбавляючи мисливців таких стимулів, держава одночасно прирікає види тварин на забуття. Ці постулати вже давно закріплені в практиці ведення мисливського господарства в розвинених країнах Європи. Сподіваємося, колись ця практика буде усвідомлена й українськими чиновниками.
Тетяна Теличко, Всеукраїнська мисливська спілка
Таб. 1
|
Бабак, тис.ос |
Лось, тис.ос |
Зубр, тис.ос |
Рись, тис.ос |
Ведмідь, тис.ос |
Тетерук, тис.ос |
Глухар, тис.ос |
Рябчик, тис.ос |
2015 рік |
48 |
6,4 |
0,25 |
0,4 |
0,3 |
13,7 |
3,4 |
20,9 |
2020 рік |
55 |
6,2 |
0,3 |
0,4 |
0,3 |
11,2 |
3,1 |
19,1 |
Динаміка |
+15% |
-3% |
+20% |
0 |
0 |
-18% |
-9% |
-8% |