Відвідний рулить

Павло Старий

Червень, 2021 рік

Із кожним роком усе більше з'являється невирішених справ і все менше часу на щось вартісне, високе, захопливе, але швидкоплинне. Наприклад, на риболовлю. Але намагаємося знаходити.

Так і цього разу, на риболовлю хочеться, але об одинадцятій годині потрібно повернутись додому в Чернігів, тож будильник не на четверту, а на третю годину ранку, адже вихідний і можна не потрапити на «точку» – усе буде зайнято.

Volkswagen приємно замуркотів дизельним двигуном і повіз на зустріч із Дніпром. Година часу по трасі, й ми вже на березі річки. Дніпро за останній тиждень підняв свої води десь на пів метра, що не може не тішити – розлив потрібен, рибі треба нереститися.

На березі всього два автомобілі замість звичного десятка-півтора, але бліцкриг, ввесь берег втиканий закинутими донками типу «крокодил», стати просто ніде… Власники вудлищ в авто та наметах смачно хропуть, але на всіх палках «бубєнчики» - обложили намертво. З такими не домовитися, перевірено, а як прокинуться – на березі буде суцільний циганський табір, тож переїжджаємо, потім короткий 15-хвилинний марш-кидок по піщаному та каменистому берегу й тільки двоє рибалок стоять на цій точці, але це саме там, де потрібно. Ну, вже як є, стаємо неподалік.

Ранок свіжий, прохолодний, із вітерцем, але дме зі спини - так трішки легше і закидати, і робити проведення приманки. Заряджаємо спінінги вантажем 16-18 грамів і приманками від 3 дюймів. У мене, як завжди, мій улюблений спінінг – закид, проведення, сенсорика, в'язання риби від кіла – на гідному рівні.

Перші три години з перебиранням приманок і вантажів від 16 до 28 грамів приносять аж… жодного клювання. У товариша аналогічно. Водночас сусід по точці на відвідний повідець підняв трьох судачків вагою кіло плюс на 3-дюймовий ріперок зеленого кольору. Ми ж працюємо джигом, хоча десь у глибині свідомості розуміємо, потрібно переходити на відвідний, якщо в сусіда клює, але ж нам більше подобається джиг, тому впираємось. Щоправда, в нього є й перевага, стоїть у правильному місці, кидає за вітром якраз на «пупок» і під правильним кутом стягує в канаву. Ми ж стоїм за кілька метрів, але повторити проведення по точці у нас не виходить. Вітер видуває дугу у шнурі, і приманка проходить стороною. Але, хто перший встав, того і капці, тому й далі працюємо джигом у міру можливостей. Певно, тому й не люблю берегову риболовлю - маневру практично немає.

Залишається лише експериментувати, сподіваючись на вихід судака. Вантаж 18 грамів, рожевий, приманка чотири з половиною дюйми Keitech Easy Shiner колір Electric June Bug і… на максимальному викиді жорстке щуче клювання! Що не судак, зрозумів відразу – манери не ті на виважуванні. Пручалася до останнього – приємна, темненька й уже порожня – віднерестилася. Флюорокарбон Sun Line V-hard без проблем витримав щучі зуби, не довелося навіть перев'язувати. Ну, вже хоч щось влетіло, не даремно старався. Та й щука боєць ще той, а якщо розміром від 3 кг, то тільки тримайся, може дати справжній бій.

У товариша майже відразу після моєї щуки клює судачок на відвідний повідець – таки здався, перев'язав джиг, адже в холосту, без клювання дуже тяжко закидати та витягувати приманки, коли поруч хтось ловить. А в сусіда ще пара судачків! Далі у нас знову кілька годин тиші із клюванням і масою експериментів зі зміною кольорів приманок, ваги вантажу, проведень – без результату.

Вирішуємо переміститися трішки вбік, де вже зовсім немає течії, і ще пів години пошукати рибу на стоячій водоймі. Тут уже переходжу на офсет, адже на дні частенько трапляються корчі, і двійник може запросто засіти в гілках, доведеться обривати приманку. Ставлю все той же ріпер від Keitech, 16 грамів вантаж і, максимально вклавшись у закидання, скеровую оснастку на глибину. Майже 10 секунд доводиться чекати відбою – глибина пристойна, місцями сягає більш ніж 10 метрів. Нарешті приманка відбила дно. Починаю плавними підмотуваннями котушки проводити приманку сходинкою: два плавні оберти – пауза, два оберти – пауза. Кінчик спінінга піднімаю максимально вгору, щоб під час контакту з гілками дати можливість приманці перестрибнути перепону, а не провалитися під неї, тоді вже буде проблематично й на офсетному гачку дістати, адже може намотатися на гілочку, тоді пиши пропало.

Під час чергової паузи відчуваю легенький підвис – приманка не падає, так, наче повисла на гілці. Але внутрішній голос ніби підштовхнув мене до підсікання, різко підсікаю і відчуваю приємну вагу на тому кінці шнура. Є! Риба заборсалася, почала душити у глибину, потім повела вбік, струшуючи головою. Знову щука, це саме її манера поведінки після підсікання. Тримаю шнур натягнутим, щоб не дати можливості перерізати шнур, повідець стоїть надійний, із флюорокарбону, має витримати. Риба пручається щосили, веде вбік і навіть не збирається виходити на поверхню. Тим більше, що взяла тихенько й дуже далеко, майже на максимальному вильоті приманки. Можливо, неякісно просік, але повторно вже не підсікаю, гачок офсетний із тонкого дроту, може розігнутися на критичних навантаженнях, а риба за відчуттями дуже пристойна.

Не форсую часу, виважую потихеньку. Фрикціон співає свою пісню під час ривків риби і віддає за раз по кілька метрів шнура. Нічого, скоро ти стомишся й можна буде підняти на поверхню. Поступово риба таки здається і ось уже жовтувато-зеленкуватий щучий бік виринув серед бурунів за 10 метрів від берега. Пристойна, на вигляд кілограмів на чотири плюс. Підтягую ближче, але щука мене перехитрила. Вийшовши на поверхню, вона різко стартує до берега і, коли вже лишається всього кілька метрів, виплигує і щосили трусить головою з боку вбік. Під час виважування гачок розхитався в щучій щелепі й катапультою вилетів із пащі разом із приманкою в мій бік, а щука падає поруч у воду й зникає під буруном у глибині. Гарна була! Навіть не шкода, що зійшла. Адже такі розумні екземпляри мають жити. Посміялися з товаришем і почали збиратися – час риболовлі вийшов.

О десятій ранку поїхали додому, часу на риболовлю в нас більше, на жаль, не було. Але однаково подихали чистим річковим повітрям, кілька рибин спіймали, день минув не марно.

Усім добра!