Корчесховище

Павло Старий

Листопад, 2021 рік

 

Завжди розумів, що спіймати рибу, та ще й пристойного розміру, не побоюсь цього слова, ЗАВЖДИ можна лише там, де вона є.

Якщо при цьому в тебе ще є гарний зручний човен із потужним двигуном, якісний ехолот та розуміння процесу лову – риба вже фактично спіймана, але вона про це ще не знає. Решту факторів можна сміливо спустити в унітаз – адже погода, вітер, дощ, сніг, спека, місяць-молодик тощо врешті-решт або зміняться, або стануть спільниками в риболовлі. Неодноразово доводилося під час практично екстремальних погодних умов ловити гідну рибу і в достатній кількості.

Щодо спінінгів, котушок, приманок, шнурів, гачків – це суто допоміжні опції, які виконують роль естетичного складника риболовлі і, звісно, дають можливість кайфонути від роботи дорогими, якісними та сенсорними інструментами. А кайф останнім часом, здається, стає головним фактором для багатьох сучасних рибалок.

Кайфонути хотілось... Останнім часом рибка покльовувала, але не та і не там, де ми її ловили. Цього разу полізли у справжнє «корчесховище». Завал із колод, кущів і гілок на одній із ям акваторії Дніпра. Ловити там завжди було досить тяжко: багато зачепів, відривів, риба на дні, під корчами, до неї не достукатись просто так, а якщо і опустив приманку до дна, то ще не факт, що заробиш клювання, і не факт, що зможеш підняти підсічену рибу. І ще багато різних «не факт», але що більше труднощів, то дужче хочеться, а хочеться, як кажуть – сильніше ніж болить.

Триметровий надувний човен із шестисильним двигуном привіз нас на точку, коли вже всі козирні місця були зайняті потужнішими човнами. Не встигли на старт, шукайте, де вільно. Потихеньку рухалися вздовж ями і роздивлялися на екрані ехолота, що там у нас є цікавого. Deeper не може так якісно показати риб, як це роблять потужніші ехолоти, але картинку дна з корчиками він малює добре. Зрештою вибрали точку, де, на нашу думку, просто не могло не бути судака – справжній завал. Але течія стала повільнішою, спокійнішою, вистачало тягарця на 24 грами, щоб якісно простукати дно там, де раніше ставили 36 – саме тому вирішив вигуляти спінінг в тесті 10-30 грамів, на вагах від 20 до 28 грамів він мені особисто здається навіть трішки сенсорнішим і строгішим, за це й подобається.

Заряджаю стандартно для таких місць fetfish у 202-му кольорі на офсеті – на глибині потрібно трішки яскравості та й вартість як для розвідника підходить. Перше проведення показало, що ніяких обертів котушкою і пауз - опустилася приманка, підвисла на гілочці, підтягнув на пів метра вгору і опустив, підтягнув - опустив, тричі качнув і нічого, перетягуємо гілку до моменту, коли спротив різко скінчився, і відразу подаємо спінінг униз до води, нехай падає поміж корчів, нехай провалюється до дна, адже саме там, під корчами, і буде судак, він не стоятиме над ними, і йому потрібно подати сніданок під ніс.

Лише слабину шнура вибираємо котушкою і то без фанатизму. А щоб не перетерся шнур об корчики з черепашками, ставимо 1,5-2 м флюорокарбону завтовшки 0,4-0,5 мм, він витримає різноманітних черепашок і випадкові щучі зуби, хоча в таких місцях зубата радше виняток.

Третє проведення і зачеп, глухий. Тому рву різко, без розгойдувань. Приманку вже не врятувати, а от рибу розігнати – запросто. Змінюю колір приманки на натуральний, три проведення – два півкілушні в човні. Нещадно топлю. Клюнули вони з корчів, невже вся дрібнота тут зібралася? Ні, це нам не потрібно, але й у товариша також один незаліковий і один схід...

Зміщуємося на десяток метрів. Ехолот показує, що дно встелене корчами, поміж ними риба. Ставлю 28 грамів і збільшую приманку з 3,8 до 4,5 дюйма, Keitech зеленкуватий із червоними лелітками на офсеті Magnum 6/0 – потужний гачок для хорошої риби. Але перше ж проведення, коротке підкидання над гілкою, трохи зарізке, і зачеп, відрив, перев'язуюсь. Ставлю те саме. Товариш тим часом ловить, але все неформат, та надія є й на трофей. Бо де ж йому стояти, як не в такому потаємному місці, де сповільнюється течія і є природні укриття.

Закидаю, відбивання дна, протягую з пів метра і впираюся в корч, тягну повільно вгору, ще вгору, ще... Перевалив верхню гілку, два плавні оберти котушкою, вибираючи шнур з опусканням спінінга до води, і натяжка шнура на опусканні… Тук по гілочці, тук по іншій – ГУП! Різке підсікання, спінінг зігнувся, риба тисне, фрикціон затягнутий наглухо, жодних попусків - корчесховище! Трясе головою, робить відчайдушні ривки, загинає вершинку спінінга, але потужний комель і відносно гнучка середня частина спінінга гасять ривки риби й утримують від пірнання в корчик – це найосновніша частина після підсікання. Стримати жваве напирання риби зі старту, погасити її бійцівські якості, дати викластися на повну і не попустити – тому всі компоненти оснастки мають бути на високому рівні: спінінг, шнур, гачок, застібка, флюорокарбоновий повідець і вузли, якими зв’язано все докупи. Вузли – дуже важлива річ. Інколи під різні шнури і флюр доводиться підбирати різні вузли, але без цього ніяк.

Усе витримало потужний спурт. Підняв метрів на три вгору й уже можна трішки послабити фрикціон, нехай погуляє в товщі води, змориться. До човна підтягнув уже не такого зухвалого. Стомився, здався, взяв у руку, підняв – красунчик! Приємний судак з потужним ударом, усе як хотілось. Чорненький, зі шпичаками-плавниками в різні боки, справжній пірат підводного царства, який збирає данину з усіх, хто запливає на його територію, а тих, хто не згоден, виганяє.

Клюнув, тиснув, додав адреналіну – краса. Саме по такі емоції щоразу збираєшся на риболовлю в різну погоду і пору року.

Усім добра!