Український карпатський гончак здобув всесвітнє визнання

Роман Суховецький

Грудень, 2021 рік

Уперше за понад десять років висловлювання думки у статтях, звітах про змагання, полювання тощо задумався, з чого розпочати, щоб зацікавити однодумців до читання цих рядків та вміло підвести до основної теми. Теми, яка стосується нашої національної породи – українського карпатського гончака, її розвитку та теперішнього стану.

Ще якихось пів століття тому перспектив розвитку в УКГ при «радянщині» не було жодних. А вже в 2012 році ФМСУ завдяки роботі ентузіастів ухвалила тимчасовий стандарт УКГ. Відтоді вони в породній групі усім на здивування, а декому й на перекір, вискакують чимало в польових переможцях та чемпіонах на обласних і всеукраїнських виставках. Карпатці дивують своєю роботою та підкорюють серця українського мисливця!

Група активістів побачивши, що для подальшого розвитку породи необхідне світове визнання, свої робочі правила (які блокуються чомусь до цього) вирішує спробувати все ж стати частинкою міжнародної кінологічної організації FCI. У 2020 році починаються перемовини щодо можливого вступу в КСУ, і в 2021 р. це сталося – племінною комісією та президією КСУ визнається національна порода український карпатський гончак та публікується його стандарт:

Країна походження: Україна

Призначення: Мисливський собака, використовується для полювання на копитного звіра (дикого кабана, оленя, косулю), лисицю та зайця, борсука, інколи качку та фазана.

Класифікація МКФ: Група 6 Гончаки, гончаки по кров’яному сліду та споріднені породи.

Секція 1.2 Гончаки середнього розміру. З робочими випробуваннями.

Коротка історія породи. Ця порода мисливських собак виникла на території сучасних Карпат та прилеглих земель. Перші згадки та фотодокази полювання з породою вказують на початок ХХ століття. Не є винятком, що якийсь проміжок часу чорнопідпалий гончак мав помісі з руським гончаком. На це вказує той факт, що УКГ тих часів був досить схожим із ним. Адже тоді часто використовували для полювання помісі руських гончаків із польськими і подібними до них.

До таких висновків підштовхує перший стандарт руського гончака 1925 року, де йдеться про типові основні забарвлення: «чепрачне, багряне, сіре і чорне в підпалинах». При цьому є уточнення, що чорне забарвлення має бути без блискучого відливу (як у польського гончака чи доберман-пінчера). З вищеописаних фактів напрошуються висновки, що в першій половині ХХ століття чорнопідпалий гончак був досить поширений майже по всіх теренах сучасної України. А вже з початком другої половини ХХ століття під тиском розповсюдження заводських порід гончаків СССР географія розвитку та існування УКГ зміщується на територію Українських Карпат, де вплив радянської пропаганди та ідеології хоч якось, але наштовхувався на супротив.

У племінних книгах мисливських собак за 1950-1976 рр. зазначено, що за цей період серед численних порід мисливських собак на племінний облік було поставлено 7 карпатських гончаків. Також було видано кілька свідоцтв обласним УТМР Закарпаття на карпатського гончака у 1973 році.

У 80-х роках експерт-кінолог Всесоюзної категорії Ю. Букатевич у своїй книзі «Мисливське собаківництво» описав на той час ще не визнану породу - карпатського гончака. Також він вказав, що станом на 1985 рік на обліку стояло 19 карпатських гончаків. Про цю породу знали за часів СРСР і за межами України, оскільки опис породи карпатського гончака був надрукований у книзі «Гончие» відомого російського заводчика-селекціонера російських гончаків Дмитрієва. Підтвердженням цих описів є численні фотографії тих років полювань із УКГ.

Наступним кроком розвитку в уже незалежній Україні став приїзд у 2010 р. на Львівську обласну виставку ентузіаста українського карпатського гончака Винара Василя з представниками породи: Тризором та Ліндою. Повноцінними учасниками тієї виставки вони не стали, адже документів на цю породу ніхто не видавав. Але вже у квітні 2011 року у Хмельницькому під егідою Винара В., Нагребецького С., Анопрієнка Е. було показано 12 представників породи з отриманням опису від експертів.

З того часу можна сказати, що рух цінителів УКГ активізувався, і ними була організована експедиція в пошуках представників породи. Цю експедицію очолили Винар В., Ногас А. та Воронич В. (Vasul Eger), Нагребецький С. Ними було відшукано чимало представників породи та описано їх.

23 травня 2012 р. відбулася досить значна подія для стабілізації розвитку УКГ: Федерацією мисливського собаківництва України був затверджений тимчасовий стандарт породної групи, а також було допущено УКГ до випробувань по будь-яких дисциплінах для визначення робочих якостей, що дало зелене світло в офіційному розвитку.

Загальний вигляд: Типовий чорно-підпалий, інколи з невеликими білими плямами гончак. Міцно-сухого типу конституції. Собака пропорційний, вищий від середнього зросту, злегка розтягнутого формату, але компактної будови. З міцним кістяком та з гарно розвиненою сухою мускулатурою. Гончак завжди готовий до руху. У собак чітко виражений статевий тип.

Важливі пропорції: Співвідношення косої довжини тулуба до висоти в холці повинно приблизно становити 1,04-1,1 до 1 (індекс розтягнутості 104-110). Формат злегка розтягнутий, не квадратний.

Поведінка/темперамент: Типовий сангвінік, злегка обережний до незнайомих, спокійний, не агресивний, із врівноваженим темпераментом.

Голова: Клиноподібна, пропорційна, невелика, суха.

Череп: Довжина черепа злегка перевищує довжину морди або рівна їй. Виражені надбрівні дуги. Перехід від лоба до морди: виражений.

Очі: Темно-карі. Середньої величини, з косим розрізом повік, краї повік темні.

Вуха: Нетовсті, посаджені трохи вище від лінії очей, висячі, у формі трикутника, кінці злегка заокруглені, середньої величини, переднім краєм прилягають до голови. Покриті короткою шерстю.

Спина: Пряма, м’язиста, достатньо широка.

Грудна клітина: Широка, глибока, ребра опущені до ліктів або і нижче. Добре розвинуті фальшиві ребра.

Хвіст: Шаблеподібний, в основі товстий, до кінця звужується. Довжина до стрибкових суглобів. У стані спокою опущений і витягнутий шаблею чи спущений прямолінійно, у збудженому стані витягнутий, останні дві третини хвоста підіймаються у серпі вище від лінії спини.

Алюр/рухи: Вільні, прямолінійні, плавні і пружні, з хорошими поштовхами задніх кінцівок.

Шкіряний покрив: Шкіра щільна, еластична, без зморшок.

Шерстний покрив: На голові, вухах коротка шовковиста шерсть, на інших частинах тіла від 2,5 до 5 см, жорстка, щільно прилягає до тіла. Рівна, без хвилястостей та завитків. Підшерстя добре розвинене. Хвіст покритий рівномірно по всій довжині.

Забарвлення (окрас): Масть чорна, з різко вираженими рудими підпалинами на морді та надбрівних дугах, іноді черепній коробці та вухах, грудях, іноді по боках шиї, внутрішній і зовнішній стороні кінцівок, на пальцях, на нижній стороні хвоста, майже до половини його довжини. Допускаються і не є вадою білі плями на шиї, грудях, лапах, кінчику хвоста.

Висота в холці: вижлеців 53-63 см, вижлівок на 3 см менше. Найбільш бажаний для вижлеців 58-60 см, вижлівок 55-58 см.

Будь-яке відхилення від пунктів, вказаних вище, має бути розцінене як дефект. Серйозність дефекту повинна бути пропорційною до його ступеня впливу на здоров’я і благополуччя собаки та його здатності виконувати притаманну для нього роботу.

Підстави для дискваліфікації: Вроджена агресивність чи боязливість; неправильний статевий тип; зріст нижчий від встановленого стандартом на понад 3 см і вище на понад 2 см; різнокольорові очі; хвіст закручений кільцем; наявність білих плям у не зазначених місцях: верхня частина голови (верхня щелепа, лоб) та корпусу (спина, боки), повністю якась із кінцівок (від пальців до лопатки чи стегна); відхилення від стандартного прикусу: перекус, недокус; відсутність двох і більше зубів.

Презентація породи була на піку виставок КСУ, що проводилися 27-29.08.2021 у Києві ентузіастами: Галушком О., Пальчиком В. та Леньком В. Собаки були високо оцінені, а сука Лінда Ленька В. здобула І місце на Бесті національних порід собак.

У нас попереду багато цілей: створення монопородного клубу УКГ при КСУ, затвердження у робочій комісії правил випробувань УКГ по вільному звірові, відвідування змагань у Європі. Тому для реальної оцінки сучасного стану породи як в екстер’єрному, так і в робочому плані були проведені 4 комплексні змагання та виставка УКГ на Кубок Хантера.

Цього року Кубок провели 1-3 жовтня, і він викликав значний інтерес у карпатцелюбів, адже на захід попередньо було зареєстровано аж 51 УКГ з 13 областей України. Не всім по факту вдалося з’явитися, але це був наймасовіший захід в історії породи. Місцем проведення Кубку Хантера-4 за запрошенням В. Калюти та О. Бондара стала Вінницька область, смт. Стрижавка, всім відомий комплекс «Дубовий Гай».

Організатором заходу головою ХОКМС «ПОДІЛЛЯ» були запрошені до експертизи такі експерти: Топачевський К.П. – Національна категорія; Благотнюк В.А. – І категорія; Войталюк П.Б. – І категорія; Суховецький Р.Г. –  ІІ категорія; Додонов О.Л. – ІІ категорія.

На змаганнях визначали робочі якості по кабану вольєрному, борсуку вольєрному, кров’яному сліду, а в останній день відбувалась виставка. На Кубку Хантера індивідуально в кожній з дисциплін визначались місця та переможці. А сам Кубок здобував за правилами собака, що набрав максимальну суму балів у всіх дисциплінах та виставці.

Дисципліна «кабан вольєрний» мала визначний характер. Гончаки, пущені з повідця, знаходили слід, з голосом доходили до звіра. Далі їхня робота оцінювалась за існуючими правилами. Щось схоже відбувалось і з борсуком. Треба сказати, що відсоток дипломованих собак є досить посередній. Важко сказати причину (дорога, стрес, недостатньо мисливських якостей тощо), але працювати нам є над чим, є й куди рости.

Якщо говорити про видимі причини не дипломування УКГ в дисципліні «кабан вольєрний» (КВ), «кабан вольєрний у парі» (КВП), «борсук вольєрний» (БВ) та «кров’яний слід» (КС) то вони відображені в таблиці 1.

У дисципліні «кабан вольєрний» першість здобули:

  1. Ридай Бой, вл. Сівенков О., Д ІІ – 77 б. Польовий Переможець.
  2. Спарта, вл. Бугай А., Д ІІ – 70 б.
  3. Грей, вл. Коряка А., Д ІІ – 70 б.

На змаганнях «кабан вольєрний» у парі п’єдестал мав такий вигляд:

  1. Альма та Вільха, вл. Суховецький Р., Д І – 80 б.
  2. Грей, вл. Коряка А. та Цитра вл. Михальчук В., Д ІІ – 77 б.
  3. Баян та Вожак, вл. Гузар Т., Д ІІ – 72 б.

По борсуку вольєрному:

  1. Ридай Бой, вл. Сівенков О., Д І – 82 б. Польовий Чемпіон.
  2. Альма, вл. Суховецький Р., Д ІІ – 82 б.
  3. Цитра, вл. Михальчук В., Д ІІ – 81 б.

Важка боротьба була і на змаганнях по кров’яному сліду:

  1. Спарта, вл. Бугай А., Д І – 80 б.
  2. Грей, вл. Свинобой С., Д І – 80 б.
  3. Акорд, вл. Волович Є., Д І – 60 б.

У кожній з дисциплін наймолодшим дипломованим собакою (1 рік і 3 міс.) став Акорд, Є. Воловича.

Виставка третього дня Кубка Хантера була багатою на представників у рингах. Загалом поголів’я було породне та однотипне, без проблем із зубною формулою чи прикусом. За результатами бонітування племінні класи надано 59% виставленого поголів’я на виставку: Еліта – 5 собак; І племінний клас – 10 собак; ІІ племінний клас – 5 собак. Кращим представником породи став Азур, вл. Стасишин І. Чемпіонами виставки стали Ридай Бой та Бистра Веста, вл. Сівенков О. Перші місця в І племінному класі здобули Баян, вл. Гузар Т. та Альма, вл. Суховецький Р. І за підсумками всіх трьох днів Кубку Хантера здобув Ридай Бой, вл. Сівенков О. Чудове завершення кар’єри у 9 років!

Варто зазначити, що завдяки душевній та й уже справді сімейній атмосфері монопородка УКГ пройшла просто чудово. А призи, спонсоровані карпатцелюбами та мисливським магазином «Вепр», ще більше підняли настрій усім учасникам заходу. Загалом цей з’їзд зміг не лише вирішити низку питань з подальшим планом дій розвитку породи, а й показав значну частку поголів’я та дав змогу оцінити, хоч і поверхнево, планку, від якої варто відштовхнутися в новий етап розвитку українського карпатського гончака.

 

Суховецький Роман, експерт ІІ кат.

 

 

Табл. 1

 

Відхід від звіра

Без зустрічі

Розцінка без дипл.

Зняті ведучим

Розбита пара

Погане ставлення до туші звіра

КВ

46

23

0

0

 

 

КВП

17

17

0

8

25

 

БВ

33

30

7

3

 

 

КС

 

 

 

6

 

19