Чорнобильські олені

Сергій Жила, ст. наук. співр. Чорнобильського радіаційно-екологічного біосферного заповідника

Січень, 2022 рік

Продовження, початок у №11,21

У благородного оленя є великі проблеми через здатність його гібридизуватися з оленем плямистим. Гібриди створюють менш життєздатну популяцію й різко знижують для мисливців трофейні якості добутого звіра. Для ведення мисливського господарства у Європі перспективнішим вважається саме аборигенний європейський олень. В Україні свого часу плямистого оленя розводили у багатьох місцях. У Чорнобильському заповіднику проблем із гібридизацією оленів нема, хоча періодично з’являється якась недостовірна інформація про зустрічі нібито гібридів благородних і плямистих. Дехто плутає інформацію стосовно гібридизації між підвидами благородного оленя і міжвидовими гібридами з плямистим оленем. Окремі молоді самці благородного оленя мають ще не повністю сформовані роги, котрі схожі на роги плямистого. Дехто в Україні помилково вважає, що наші плямисті олені «більш дикі й тому їхні гени перемагають». Насправді плямисті олені в Україні – це нащадки паркових із пантових господарств. Аборигенний плямистий олень з Далекого Сходу ще з часів Союзу мав статус червонокнижного. Плямисті олені досить тендітні створіння і дуже чутливі до вовків. Тому робити ставку чи то на плямистого оленя, чи то на американського білохвостого не варто. Роги чорнобильського оленя мають величні розміри. Потрібно пам’ятати, що благородний олень вже офіційно зареєстрований як домашня тварина. Цих домашніх оленів уже масово стали розводити на оленефермах із використанням сучасних технологій від штучного запліднення до антибіотиків, гранульованих кормів, різних мінеральних добавок і стимуляторів росту. Тому таких оленів для випуску у дику природу в жодному разі брати не потрібно. До речі, трапляються випадки, коли паркових оленів-рогачів у старечому віці вивозять кудись у ліс для проведення на них трофейного полювання.

У польових умовах Чорнобильського заповідника упродовж певного періоду можна чітко ідентифікувати окремі особини чи стада цього виду. Фото дорослого рогача дає змогу надалі легко його ідентифікувати. Олень на відміну від лося чи козулі носить роги триваліший час. Це дає змогу довше за ним спостерігати та робити певні висновки стосовно переміщень цього виду. У Чорнобильському заповіднику вдалося сфотографувати та ідентифікувати всіх активних оленів на одному риковиську. Фотографування й ідентифікація рогачів дає змогу вивчати соціальну структуру виду, поведінку, територіальне розміщення особин і груп. Чорнобильські олені добре адаптовані до місцевих умов і мають чудовий фізіологічний стан. У заповіднику вдалося провести частковий хронометраж активності, періодів відпочинку та харчування оленів. Для відпочинку у спеку з високою кількістю кровососів олені-самиці часто вибирають окремі кущі із затіненого боку. Така комфортна поведінка, як і антихижацька дають змогу тваринам ефективніше використовувати свій час та мінімізувати енергозатрати. У мисливських господарствах необхідно брати до уваги цю особливість поведінки тварин і навіть штучно створювати схожі острівці для відпочинку. Лежачі олені не можуть ні спати, ні жувати жуйку, коли не здатні позбутися надокучливих кровососів (комарів, ґедзів, мух). У цікавій статті до журналу «Поведінкова екологія та соціобіологія» ще в 1979 р. Інгве Еспарк з Університету Тронгейма та Рольф Лангватн із Норвезького державного інституту наукових досліджень повідомляли, що час відпочинку вольєрних благородних оленів на дослідницькій станції Сонґлі в Центральній Норвегії був більш ніж удвічі довшим у дні, коли напади мух були інтенсивними. У роботах англійського еколога Фрейзера Дарлінга у 1930-х роках було встановлено, що мухи табаніди (конячі мухи) можуть мати суттєвий вплив на життєдіяльність благородних оленів. Спалахи чисельності комах-кровососів можуть спричиняти зміни в просторовій організації соціальних груп, що зі свого боку знижує стійкість популяції до пресу хижацтва. Еспмарк та Лангватн виявили, що «головні мухи» (Hydrotaea irritans), також можуть мати негативний вплив на фізіологічний стан. Ці вчені зауважили, що в дні, коли переслідування мух немає, олені проводили 33% свого часу в лежачому положенні. Час відпочинку в лежачому положенні збільшився до 71% у дні сильних переслідувань кровососів. Візуально з допомогою бінокля на перелогах Чорнобильського заповідника можна побачити, що коли олень лягає у сховок під кущ, кількість мух, що літають навколо нього, зменшується. Такі явища фіксували й інші дослідники, які пояснювали це тим, що нерухома тварина на відпочинку менш приваблива для комах, ніж рухома. А ще вона має нижчу температуру тіла, видихає менше діоксиду вуглецю, у неї менше потовиділення тощо. Справді, логічно припустити, що лежача тварина зменшує поверхню тіла, доступну для укусу мух, і робить недоступною для комах найбільш уразливу нижню частину тіла з тонкою шкірою. Насправді з деякими доводами можна погодитися частково, і дикі тварини лише з часом освоюють весь набір механізмів комфортної поведінки, котрі повною мірою можуть протистояти кровососам, погоді.

Ще один складник адаптації до умов середовища - це вибір оптимальних міграцій під час посух, повеней, при переході на інший корм тощо. Такі мініміграції існують і в чорнобильських оленів. У статті до Європейського журналу досліджень дикої природи у 2009 р. Домінік Пепін та два його колеги з французького Інституту національної агрономії оприлюднили дані моніторингу благородних оленів із радіонашийниками в Національному парку Севенни в Центральній Франції. Виявилося, що олениці пересувалися на більші відстані, ніж рогачі. Усі олені мали тенденцію рухатися вночі. Упродовж короткого періоду гону активність переходів самиць різко знижувалася, коли вони перебували на риковиськах. Самки були найбільш рухливими між 15-ю та 18-ю годинами. Найменш активними вони були протягом ночі з 21-ї до 3-ї ночі. Олені демонстрували піки активності ввечері та вранці. Самці мігрували у листопаді – січні, будучи найбільш активними під час шлюбного періоду. Зміна погоди із середніми мінімальними температурами на рівні 0 °C була причиною того, що олені рухалися менше, щоб заощадити енергію. В умовах Чорнобильського заповідника активність оленів найвищою буває саме у тихі, ясні й, відповідно, холодні ночі. Навпаки, найнижчою вона є у вітряні дні з опадами.

Ці особливості необхідно враховувати під час проведення обліків на реву. У Чорнобильському заповіднику обліки на реву через високу голосову активність оленів мають високу результативність, точність і дуже легкі у проведенні. На думку Пепіна, худі самці після гону бережуть запаси жиру в організмі й можуть бути більш чутливими до змін погоди, особливо до температури, ніж самиці. Автори наводили дані високої рухливості олениць протягом зими та її зниження навесні: «Активність пересування самців сягнула максимуму під час гону, тоді як активність самиць у цей час знизилася. Порівняно із самцями олениці більше рухалися як уночі, так і вдень». Схожа добова активність спостерігається і в чорнобильського оленя, коли поза шлюбним періодом самці ведуть переважно нічний спосіб життя і в цей час їх рідко можна зустріти в природі. Часто складається враження, що дорослі самці кудись мігрували.

У княжі часи існувала престижна професія осочника, в обов’язки якого входила не тільки організація полювання для князя і його гостей, але й постійне упродовж року стеження за тим, скільки і де є конкретної дичини. Із тисяч охочих селян на цю посаду потрапляв один. Через високу конкуренцію і престижність професійні якості в осочника були унікальними. Осочники не знали сучасних термінів типу моніторинг, просторова структура популяції. Вони не мали радіокомірців, GPS-навігаторів, не отримували сигналів від супутників. Проте у них була висока відповідальність та постійний чіткий тест-контроль. Для прикладу й розуміння ситуації, під сучасний проєкт науковець може щось і схалтурити, а ось осочник цього не мав права робити. Він не мав права навіть на одну помилку. Коли хоч один раз у житті у княжі сіті не загонять обсоченого (обійденого) і заявленого уголос звіра, то його назавжди буде осоромлено перед усім запрошеним панством, і осочник відразу стане простим селянином.

Ці давні методи сочити сліди, або, по-сучасному, моніторити чисельність, просторове розміщення були б корисними і звичайним мисливцям, єгерській службі. Навчитись цього можна тільки через тривалі відстежування слідів у польових умовах. Нині слідопитство розглядається примітивно, на рівні того, кому належить слід і куди пішов звір. У давнину термін «осочити слід» означав, де звір зупинився. Зробити це без снігу, «по чорній стопі», було дуже непросто. А ще за слідами копитних можна визначити були звірі потурбовані мисливцем, вовками чи просто на них вийшов простий перехожий.

Тема успішного виживання оленів у Чорнобильському заповіднику в умовах суворих зим без підгодівлі і з вовками є перспективною. Вона буде вивчатись і надалі. Зима 2020-2021 рр. була дуже морозною і суворою. Але навіть за таких умов якихось візуально помітних худих оленів, як і їхньої загибелі не фіксували. Роги молодих особин симетричні, а у зрілому віці роги мають певну асиметричність, котра не буде суттєво впливати на їхні трофейні якості. Потворно викривлених рогів чи з явними вадами у чорнобильських оленів не було виявлено. Проте найбільша цінність оленів-чорнобильців у тому, що вони вже упродовж тривалого часу пройшли селекцію вовками, відбір хворобами, голодом і все це відбувалося без підгодівлі, полювання чи якоїсь іншої участі людини. Жоден, навіть найпрофесійніший селекціонер не здатний відтворити природний відбір у популяції. Тому місцева популяція оленя Чорнобильського заповідника, незважаючи на ймовірне гібридне походження, заслуговує на надання високого природоохоронного статусу і має неоціненне наукове та практичне значення.

 

Підписи фото:

2. Унікальні водопої-криниці викопані або точніше вигризені оленями на лісовому схилі в Чорнобильському заповіднику. Олені якось відчувають близькість ґрунтових вод і місце, де можна облаштувати такий водопій.

1. Екстер'єр бика-чемпіона турнірних поєдинків на одному з найпрестижніших риковиськ Чорнобильського заповідника. У моїй фотокартотеці він проходить під кодовою назвою «Усик». Обережний і досвідчений. Багато довелося поморочитись, щоб зробити це фото. На перший погляд незрозуміло, чому саме цей рогач вийшов переможцем, бо переможені ним олені мали значно більші роги й розміри. Збоку на тілі помітні рани-смуги від бокових ударів противників, коли його підступно одночасно атакувало два олені. Олень на фото має спокійний і навіть флегматичний вигляд, хоча у турнірах він перевтілюється у справжнього тигра і стає згустком м'язів, спритним, витривалим і сильним. Усик - справжній боєць. В оленячому турнірі на риковиську, як і в боксі на рингу, перемагають передусім професіонали.

3. Вкрай популярне гонне коло оленів навколо в центральній частині одного з риковиськ Чорнобильського заповідника.