Красиві, кмітливі, віддані...

Юрій БУКАТЕВИЧ

Червень, 2002 рік

Про виставки та виводки мисливських собак написано багато. Мабуть, навіть юнаки з секції юного мисливця знають, що без таких заходів мисливське собаківництво піде на спад і, згодом, зникнуть з лиця землі породи мисливських собак, вистраждані сумлінною працею мисливців декількох століть.

Це розуміють мисливці і керівники УТМР Розуміють і, як можуть, допомагають зберегти й удосконалити якості наших чотириногих друзів, без яких полювання втрачає свою загадкову привабливість.

Але ж є такі керівники в наших організаціях УТМР, які все розуміють і нічого не роблять. Як правило, в них відповідь одна: немає коштів на проведення виставок та випробувань. А я вважаю, що тут великих коштів і не потрібно. Потрібне велике бажання.

В Україні обласні виставки інколи проводяться, а от районних майже не буває. Проводяться мінівиводки, і то не більше як в 10% районних центрів України.

А на Хмельниччині у районному центрі Городок 28 квітня 2002 року на стадіоні цукрового заводу без великих затрат відбулася третя регіональна міжрайонна виставка мисливського собаківництва. В ній взяли участь 154 мисливці - члени УТМР зі своїми мисливськими собаками майже від усіх районів області.

До Городка приїхали гості з сусідніх Тернопільської, Житомирської, Волинської, Вінницької, Чернівецької, навіть з Київської областей. Приїхали показати своїх і побачити Хмельницьких мисливських собак.

Експертизу на рингах виставки вели досвідчені експерти України: Т.К.Топачевський, Л.В. Букатевич, А.Я. Погас, М.В. Баран, В.І. Марчак, В.Г.Осипов, Ю.М. Хитрих та інші.

Виставка пройшла організовано й цікаво. До послуг відвідувачів були продовольчі кіоски, мисливський магазин. Роботі експертів допомагав гучномовець. День був сонячний й тихий.

На екстер'єрних рингах було представлено 154 мисливські собаки 18 порід, із них отримали оцінку «відмінно» та «дуже добре» 114, а 8 мисливських собак віднесено до класу «ЕЛІТА».

Це хороший показник породного стану мисливських собак даного регіону. Експертизу пройшли 62 гончаки, 26 лайок, 36 норних собак, 20 лягавих, 5 хортів (грейдха-ундів) та інші. Першими на рингах пройшли: грейдхаунд Беті Тютюнника з міста Збараж, західносибірські лайки Дайма та Аргуль В. Петречка, Діана І.Німенка, Саян, Барс та Амур І.І. Косовського з м. Хмельницького; Курцхар Барон О.О. Денискжа з

м. Городка, гладкошерста такса Дік В.І. Вознюка з Житомира; естонські гончаки Лінда С.К. Федишина з Чернівців, Плакун С.К. Опаневича з Луцька та Герда А.П. Юзюк з Кам'янець-Подільського; російсько-європейська лайка Чок А.Солов'я; російські гончаки: Заграй Прус з Теофіполя, Затейка Ю.А. Заворуєва з Луцька, Виплач, Вопило, Ліра та Плакса IV О.П. Бариського з м. Чорткова; англо-руські гончаки Ридай, Діана IV та Дея того ж таки Бариського О.П., Розбой О.М. Додонова з Хмельницького, Алмаз Ковальчука Г.Р. з Красилова; англійський сетер Джим І. Хітрука та ірландський сетер Піка Дорожкіна С.П. із Хмельницького; гладкошерстий фокстер'єр - Скіф Арійчука з Чернівців.

Після комплексної оцінки на рингах виставочного показу визначилися чемпіони виставки. Це західносибірські лайки Барс І.І.и Косовського з м. Хмельницького, Дайма В.Й. Петречка; російські гончаки Рей П. Ковальчука (м. Хмельницький) та Альма В.М. Соколан (м. Кам'янець-Подільський); англо-руські гончаки Нахал І Барана М.В. (м. Дунаївці) та Ая Л.В. Букатевича (м. Хмельницький); жорсткошерстий фокстер'єр Ромашка В.Ф. Топодовського (м. Городок), ягтер'єр Малиш Л.Й. Муляра (м. Хмельницький).

Виставка показала, що в Україні є з чого вибирати краще в мисливському собаківництві для подальшого розведення красивих і здібних помічників мисливця.

І все ж не можу не звернути уваги на те, що в породах російських і англо-руських гончаків, на жаль, спостерігається тенденція збільшення кількості собак полегшеної конституції (дрібнуватих, бідношерстих, біднокостних, російські гончаки без типової для породи загривини, мало атлетизму).

Треба шукати свіжих, міцних, не споріднених плідників. Цю проблему не можна відкладати на завтра. Треба вже сьогодні заборонити відводити потомство від дрібнуватих плідників.

Власне, на те і виставка, щоб подивитися, що в нас є, й робити висновки. Але повернемося до нашої виставки.

На Городоцькій виставці після параду, переможців запросили до трибуни стадіону і вручили їм призи, медалі та дипломи чемпіонів.

Мабуть, непоганий відеосюжет зробили в Городку режисери й оператори студії «Ні пуха - ні пера».

Перше командне місце зайняли мисливці м. Хмельницького (голова Райміськради УТМР О.Д. Бондар), друге - господарі виставки (голова райради УТМР В.Вахрушев, голова райсекції мисливського собаківництва П. Войталюк, третє - мисливці Кам'янець-Подільского району (голова райради УТМР В. Коробчук). Районна виставка вдалася на славу.

Мисливське свято відбулося. Зустрілися давні друзі, обговорили спільні проблеми, намітили пари для в'язок. Відпочили.

Учасники виставки щиро дякували її організаторам: голові Городокської райради УТМР В.О. Вахрушеву та голові райсекції мисливського собаківництва П.Б. Войталюку за чудово проведений і дуже потрібний для регіону захід.

Повчальним є той факт, що більшість команд райрад УТМР на виставці представляли голови райрад (В.Д. Лазоренко, В.М. Коробчук, В.А. Шубарт, О.Д. Бондар, М.В.Бурка, В.Я.Прокопчук та інші). Це свідчить про те, що на Хмельниччині спортивне полювання із собакою превалює над браконьєрським торбохватством..

Адже ні торба з м'ясом, ні вбита дичина в рюкзаку не цікавлять справжнього мисливця, а сам процес, сцена полювання, робота вихованого вами Рекса або Найди, спілкування з рідною природою, враження, емоції, здоров'я, спорт і радість. А може, і двобій з велетенським вепром. Тут і рицарство, і гордість за свого чотириногого друга, помічника і захисника.

В Городокському районі виставки та виводки проводяться регулярно, майже щороку. Для проведення виводок затрат великих не потрібно. Досить одного-двох спонсорів (а вони є в кожному райцентрі) і внесків (по 3-5 гривень) із кожного учасника виставки. (Для порівняння нагадаємо, що в Києві за участь у виставці беруть по 25-50 гривень із кожного мисливця). Але справа не в коштах. Справа в безвідповідальності мисливців та голів райрад УТМР, у відсутності бажання виконувати статут УТМР.

Спокійніше, коли ніяких заходів не проводити. Начальство спить, а... зарплата йде. Та сама зарплата, яка поступає в бухгалтерію від внесків того ж таки мисливця.

Я, власне, цю публікацію підготував для того, щоб її прочитали мисливці в усіх районах України і запитали своє начальство: коли ж і в нашому районі буде так, як на Хмельниччині, у Городку?

Може, виставки, виводки, випробування та змагання стануть традиційними хоча б у половині районів України. Тоді мисливське собаківництво в Україні піднялося б на новий щабель, і ми, і наші діти, і наші онуки мали б високопородних, не гірших за європейські, красивих, кмітливих і відданих чотириногих друзів.