Зброя для єгеря
Ю.Єгер
Грудень, 2007 рік
«Ружье для охотника, что топор для плотника»
Грудень, 2007 рік
«Ружье для охотника, что топор для плотника»
(Російське прислів'я)
На відміну від більшості мисливців, які користуються своєю зброєю лише по вихідних днях в сезон полювання, існує категорія професіоналів, що користуються рушницями повсякдень. Це – єгері. Слово "єгер" у перекладі з німецької мови означає "мисливець", а мисливців-любителів німці ще називають "зонтагєгер", що дослівно звучить як «недільний мисливець». Колись на території Російської імперії єгерями називали досвідчених мисливців з лягавими собаками, а в сучасності – це назва молодших спеціалістів мисливського господарства, основна їх штатна одиниця.
Праця єгеря набагато тяжча, ніж це уявляється для більшості обивателів. До його службових обов'язків входить будівництво та ремонт біотехнічних споруд, заготівля та викладка кормів для дичини, облік популяції звірів, боротьба з браконьєрством, організація полювань та відстріл шкідливих тварин. Останні два пункти неможливо виконати без використання зброї.
Світлої пам'яті Ф.Б. Зеленський у свою бутність мисливствознавцем любив повторювати слова: "Якщо єгер знаходиться в угіддях без рушниці, то він просто прогулюється!" Вислів дуже влучний у всіх відношеннях, адже стежки єгеря та бродячої собаки можуть перетнутися в будь-який час. Спираючись на власний досвід, спробую проаналізувати використання якої зброї є раціональним в певних випадках.
Відстріл сірих ворон. Найефективніше проводити під час гніздового періоду на гніздах та в місцях ночівлі. В останньому випадку раціонально використовувати самозарядну збою, оскільки від першого пострілу до відльоту останньої ворони проходить не більше десяти секунд. Щоб досягти максимальної потужності і щільності вогню доцільно об'єднання зусиль 3-4 мисливців із самозарядками для нанесення найбільшого збитку воронячій зграї (більша кількість стрільців буде вже некерованою). На місце, де вороняча зграя попала під обстріл, вона рідко повертається.
На гніздах стрільба ведеться з відстані 15-70 метрів до періоду появи густого листя на деревах. Ворону, яка насиджує кладку видає хвіст, якого, як правило, видно над краєм гнізда. Перший постріл слід робити шротом №3-0 або кулею калібру 5,6 мм (.22 LR). У разі необхідності ворону, яка злетіла з гнізда, стріляють шротом №7. Із власного досвіду скажу, що найкраще для цього підходить комбінація ІЖ-56-3 калібру 20/5,6 мм та ТОЗ-34 калібру 20/5,6. Дрібнокаліберні гвинтівки та карабіни ефективні на відстані до 100 метрів по сидячих на вершинах дерев воронах та на засідці з опудалом пугача.
Індивідуальний відстріл лисиць, бродячих собак і котів. Знищити в угіддях кота найпростіше. У більшості випадків побачивши небезпеку, вони пробують притиснутись до землі. Підійти на відстань пострілу можна, якщо до місця, де причаївся кіт, наближатись (стороною) за 20-30 метрів. Постріл шротом №4-0 (це оптимальні номери для вирішення цієї задачі) припинить його піратські рейди. Якщо ж до котячої схованки йти «в лоб», то він обов‘язково втече.
Собак та лисиць на виводкових норах доцільніше відстрілювати в період виведення молодняку. У залежності від відстані, на якій може замаскуватись стрілець, використовується зброя відповідної далекобійності. Якщо дистанція більше 40 метрів варто застосовувати дрібнокаліберні карабіни з оптичним прицілом кратністю 2,5-4. Взагалі-то така зброя має перевагу перед гладкоствольною за влучністю та малошумністю. У першу чергу відстрілюють старих особин, а вже потім молодняк, який буде вилазити з нори. Це може зайняти весь день, тому перед засідкою стрільцю варто запастись бутербродами та водою.
Під час розвідки нір слід користуватись біноклем. Якщо лисиця біля свого житла знайде сліди перебування людини (навіть клаптик паперу недопалок) то переведе молодняк у безпечне місце. Собаки це практично не роблять.
Стрільба з підходу та на манок. Якщо щільність лисиці в угіддях висока, то вихід єгеря в угіддя зі зброєю, що дає можливість надійно уражати ціль на відстані 100-200 метрів, в ранкові та вечірні години рідко залишається безрезультатним. Єгерю цілком достатньо буде нарізного ствола калібру 5,6 мм (.22 LR) або ж 5,6Х39. Це можуть бути карабіни: ТОЗ-17 (18, 78, 99), «Барс», іномарки, комбінована зброя зі стволами під ці набої. Шкода, що більшість зброї з цього переліку єгерям недоступна за ціною (за винятком «тозовок», а використання дешевих, але надійних КО-44 та інших під набої калібру 7,62 мм заборонено Законом (Про мисливське господарство та полювання).
Свого часу, після припинення викладання в школі військової підготовки із зброярень навчальних закладів було вилучено велику кількість ТОЗ-8 та ТОЗ-12. Сьогодні вони лежать мертвим багажем на складах. А чи не доцільніше було б частину з них видати, як службову зброю єгерям, які мають дозвіл на нарізну зброю? Взагалі-то, на мою думку, в Закон «Про мисливське господарство та полювання» слід було б внести поправку, що єгер, при виконанні службових обов'язків може користуватися будь-якою зброєю, будь-якого калібру, на яку має відповідний дозвіл МВС. Невже настільки важливо, якою кулею буде знищено небажану в угіддях тварину? Мабуть, у цьому випадку в першу чергу важливий не спосіб, а результат!
Супровід мисливців при трофейному відстрілі косуль. До обов'язків єгеря входить не тільки супровід мисливця та наведення на об'єкт полювання, а й підстраховка стрільця на випадок підранка. Тобто, єгер повинен влучним пострілом виправити похибку мисливця. Для цього доцільним буде використання карабінів та комбінованої зброї зі стволами під набої 5,6x39, .223, 6,6x55 та 7x57.
Полювання на кабанів. У залежності від способу полювання та ландшафту використовується різноманітна зброя. Так, при полюванні у лісі найкращим варіантом буде звичайна двостволка, до якої звик мисливець. Погодьтеся, що вицідити кабана, який галопом мчить мелькаючи поміж дерев, досить складно. А наявність оптичного прицілу лише ускладнить стрільбу. Лише на флангах доцільно використовувати нарізну зброю під набої калібру .308 Win., 7,62Х54; 8мм, 9,3x53, 9,3x64, .30-06, (з кулями SP) при умові, що «ствол» пристріляний (а вид системи не має великого значення).
Зовсім інші вимоги ставить добір підранка в заростях. Тут потрібно трохи відійти від теми, звернувшись до досвіду полювань африканського сафарі. Роль єгеря тут як правило виконують ПБМ (професійні білі мисливці). Слово «білі» не слід розуміти буквально. Це просто означає, що він не з числа корінного населення. Так ось, ризики ПБМ при доборі лева-підранка в заростях прирівнюються до бойового вильоту льотчика-винищувача часів Другої світової війни! І це при тому, що мисливцю допомагає бригада з 3-5 чоловік, які готові пожертвувати своїм здоров'ям та життям за свого керівника. Утім, ПБМ так само вважають справою професійної честі виручати своїх помічників з небезпечних ситуацій. Це зумовлено також стабільністю колективу та згуртованістю команди.
Думаю, що єгер, який іде на добір сікача-підранка в чагарниках чи очеретах ризикує не менше, тільки от кваліфікованих холоднокровних помічників йому бракує. Та і як їх вибрати за короткий проміжок часу з людей, що бачиш уперше? Ось і доводиться покладатися на свій досвід та на надійність зброї.
Скажу відразу, що єгерю слід відмовитись від самозарядок, незалежно від їх системи та фірми. Адже автоматика може підвести в небезпечній ситуації через перекос набою, потрапляння в механізм різного сміття, що в гущаку буває досить часто. Більш надійним у цьому випадку буде «помповик» з коротким стволом або зброя з двома стволами і (обов'язково!) двома спусковими гачками.
Проаналізуємо ситуацію, коли підранок кидається на стрільця (а таке буває часто) і набій дав відсічку. У цьому випадку «самозарядник» гарячково сіпає затвор, намагаючись перезарядитись, «помповик» робить звичний рух ців'ям і стріляє, «двоствольник» же просто перекидає палець на інший спуск та робить постріл, який може бути єдиним, позаяк на повторний може просто не вистачити часу.
Калібр зброї повинен бути не менший 12-го, можна «Магнум», що дозволяє використовувати потужні набої. Найкращий варіант буде комбінована зброя 12-го калібру гладкого та 30-06, 9,3Х53, 9,3х64 нарізного, чи під аналогічні набої з великою зупиняючою дією. Хочу наголосити, що незвична для мисливця потужна зброя, якою користуються вряди-годи принесе менше користі, ніж вже звична двостволка! Адже лише "ствол", який ви відчуваєте ніби продовження своєї руки зробить свою справу.
Наведу досить повчальний випадок з власної практики. На кабанячому полюванні на «коронний» номер я поставив мисливця з напівавтоматичним карабіном «Бенеллі» калібру 30-06. Під натиском двох ЗС лайок кабан вискочив з лісу на поле за якихось 30 метрів від стрільця, який добросовісно випалив всі три набої. Але сікач утік. Детальний огляд сліду звіра показав, що кулі «постригли» гілки в дубовій посадці вище зросту звіра. Збентежений мисливець пояснив, що цілився через дорогу оптику, яка була пристріляна на 200 метрів. Але лише після того, як над холкою кабана перша куля перебила гілку стрілець зрозумів, що карабін б‘є вище, проте він так і не зміг заставити себе опустити приціл нижче або ж стріляти через «планку». До того ж, як вияснилось пізніше, до цього полювання з «Бенеллі» власник не стріляв два роки зовсім! Як бачимо, багато що залежить не від зброї, а від людини, яка тримає її в своїх руках.
Підводячи риску під сказаним вище, спробую порахувати скільки «стволів» потрібно єгерю для нормальної роботи в угіддях. Отже:
1. Гладкоствольна рушниця;
2. Карабін калібру 5,6 мм (.22 LR), або ІЖ-56-3 «Білка», чи ТОЗ-34 калібру 5,6/20;
3. Комбінована рушниця з варіантом 12-го гладкого й нарізним під потужний набій калібру не нижче ніж 7,62 мм.
Звичайно, мені можуть закинути, мовляв, автор надто все ідеалізує та перегинає палку, і де взяти кошти на цей арсенал? Цілком можливо і в цих закидах буде раціональне зерно. Але насправді хочу сказати, що єгер – професія серйозна і вимагає від людини не тільки хорошої підготовки, а ще й відповідної зброї.