МИСЛИВСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО ПОЛЬЩІ

І. Делеган

Серпень, 2008 рік

Мисливське господарство Польщі має старі добрі традиції витоки котрих сягають сивої давнини. Перші нормативні документи, що регулювали відносини у сфері мисливського господарства датовані ХІІІ століттям. У зв’язку зі значними соціально-економічними змінами упродовж останніх 20-30 років мисливський закон тут змінювався і доповнювався не менше п’яти разів.

Територія Польщі здебільшого рівнинна і становить 312 679 км. кв., що майже у два рази менше за площу України. Населення країни складає 38,5 млн. чол., у тому числі понад 100 тисяч мисливців. Загальна площа мисливських угідь складає 29 млн. га., у т.ч. лісових – 8 млн. га (27,9%).

Усі мисливці країни об’єднані громадською організацією – Польським товариством мисливців і рибалок, яке включає 49 окружних рад з 4760 первинними колективами (пол. кулками) або господарствами загальною площею майже 26 млн. га. У складі мисливських угідь товариства переважають сільськогосподарські землі, а частка лісових – становить близько 27%. Загальна частка мисливських угідь наданих у користування громадській організації мисливців становить майже 90%. Істотним є те, що незважаючи на значні соціально-економічні зміни в країні, ця частка упродовж останніх 20-30 років практично не змінилася. Незначні зміни, що мали місце не перевищують 0,5-1,5% і скоріше всього пов’язані з інвентаризацією земельного фонду країни. Державні ліси у Польщі посідають близько 7% мисливських угідь у складі яких більшу половину становлять сільськогосподарські угіддя. На решті мисливських угідь господарство ведуть інші користувачі. Мисливські угіддя тут чітко розділені на господарства, останні паспортизовані і мають єдину загальнодержавну нумерацію. Їх межі чітко визначені в натурі, нанесені на картографічні матеріали і введені до баз даних GIS, що має істотне значення при наданні угідь у користування, для сплати державного мита тощо.

Грошові надходження товариства мисливців щорічно зростають і зазвичай складають понад 20 млн. злотих в рік, в тому числі 68 % від господарської діяльності і 32% за рахунок членських внесків. Розмір членських внесків визначають на кожен рік, зважаючи, при цьому, на інфляцію та інші чинники. До прикладу, у 2007 році величина звичайного внеску складала 210 злотих, а пільгового – 105 злотих. Із загальної суми внесків 75% коштів залишається окружним радам, а 25% – відраховується Головному управлінню товариства, яке формує спеціальні фонди на розвиток мисливської культури, міжнародної співпраці тощо. Велике значення приділяється страхуванню мисливців.

Товариство мисливців утримує 17 осередків розведення дичини, а також одну науково-дослідну станцію з проблем мисливського господарства, яка веде моніторинг стану мисливського фонду. Науковцями спільно з мисливцями закладено понад 60 стаціонарних полігонів для моніторингу мисливської фауни. Окрім обліків фахівці науково-дослідної станції аналізують плани розведення та добування мисливських тварин. Результати моніторингу регулярно публікує, популярний серед мисливців і широких кіл громадськості часопис «Lowiec polski».

Чисельність і обсяги добування більшості видів мисливських тварин у Польщі зростають. Виняток становлять окремі види, до прикладу лось, поголів’я якого після другої світової війни нараховувало кілька десятків особин. У наш час його чисельність коливається у межах 2 тисяч особин, хоча в 90-х роках минулого століття сягала 5 тисяч, а добування складало майже 2 тисячі особин. З 2001 полювання на лося у Польщі заборонене, проте різкого зростання чисельності не спостерігається, а загибель тварин з різних причин значно зросла.

Найбільш чисельною серед оленеподібних видів мисливських тварин в угіддях Польщі є сарна європейська, поголів’я якої сягає понад 600 тисяч особин. Середньорічний приріст її становить 30–40 тисяч особин (5–10%). У багатьох округах приріст сягає 15–25 %. Середня щільність населення 23 особини на 1000 гектарів угідь, а в кращих округах – до 40–50 особин на 1000 гектарів угідь. Загибель сарни від різних причин нерідко перевищує 10–15 тисяч особин в рік. Щорічний обсяг добування сарни коливається у межах 140-160 тисяч особин. Зазвичай добувають 5–6 сарн на 1000 гектарів, а в північно-західних округах 10–15 особин на 1000 гектарів. Упродовж останніх 25 років склалася стійка тенденція до збільшення чисельності і обсягів добування особин цього виду, зокрема чисельність зросла на 30–40%, а обсяги добування – на 40–50%. Проте, плани добування сарни у Польщі з року в рік не виконуються на 1–5 тисячі голів. В останні роки польські мисливці вживають запобігливі заходи проти можливого зменшення чисельності сарни – тобто дещо збільшують відстріл самців, зменшуючи добування самиць.

Оленя лісового обліковують у 2966 господарствах Польщі. В середньому в одному господарстві нараховується 34–45 оленів, а в окремих є понад 100 особин. Загальна чисельність популяції перевищує 100 тисяч особин. В середньому щільність населення популяції становить 13,7 особин на 1000 гектарів лісових угідь. Найбільша щільність населення оленя у північно-західних областях де вона сягає 20–30 голів на 1000 гектарів лісових угідь. Приріст популяції оленя становить 8–10% (7,4–9,5 тисяч особин). Співвідношення статей – 1:1,4. Загибель тварин від різних причин сягає значних розмірів і становить 2–3 тисячі голів в рік.

В середньому в Польщі добувають 30–40 тисяч оленів, на одну тисячу гектарів стріляють 4–5 оленів. В окремих господарствах добувають в два рази більше. Щорічно плани відстрілу збільшуються на 500–100 голів. У планах відстрілу оленеподібних враховується статева і вікова структура. Наприклад, у річному плані відстрілу 34,9 тисяч оленів мало бути 12,3 тисяч самців, 15,7 тисяч самиць і 6,9 тисяч телят. Цей річний план виконано на 88,7%. Структура добутої частини популяції у Польщі має відповідати встановленій нормі: 35% самців; 45% самиць і 20% телят. В окремі роки таке співвідношення не витримується.

Загальна чисельність свині дикої у Польщі становить 140–150 тисяч особин, що в 2,5 рази перевищує поголів’я виду в 1983 р. Середня щільність населення 12–15 особин на 1000 гектарів угідь. Середній приріст популяції перевищує 30%. Добувається ж 100-120 тисяч кабанів, тобто у півтора рази більше ніж в 1983 році. Щорічно обсяги добування зростають на 15-25%. В окремих господарствах добувають 35–55 особин на 1000 гектарів угідь.

Загальна чисельність лані в Польщі становить 7290 особин, що у два рази перевищує поголів’я виду у 1983 р. Середній приріст – 10–15 %, а в окремих округах до 35–50%. Відстріл лані досить інтенсивний і сягає 32,1% від загальної чисельності. За 25 років обсяги добування лані зросли у 7,5 разів.

Загальна чисельність зайця у Польщі різко зменшилася з 1 млн. в 90-х роках минулого століття до 300-400 тисяч у наш час. Середня щільність населення становить 10-11 особин на 1000 гектарів. Обсяги добування становлять 60–70 тисяч особин, в тому числі 2-3 тисячі відловлюють.

Чисельність лиса за останні 15 років зросла з 50 тисяч до 180 тисяч. Відстріл зріс до 120-130 тисяч особин в рік.

Пернаті. Добування гуски сірої за останні 15 років зросло з 2-4 тисяч до 14-20 тисяч, крижня зменшилося з 200–250 тисяч штук до 100–150 тисяч особин. Загальна чисельність фазана становить 80–90 тисяч особин, а добування – 60–70 тисяч особин. На 1000 гектарів, південно-східних округів добувають від 20 до 45 особин фазана. Добування куріпки сірої за останні 15 років зменшилося з 225 тисяч до 15-25 тисяч. Пересічно відстрілюють 3-10 особин на 1000 гектарів придатних для виду угідь.

Досвід польських мисливців свідчить, що незважаючи на істотні соціально-економічні зміни у суспільстві, завдяки дотриманню традицій, своєчасному удосконаленню нормативно-правничих актів, піклуванню про мисливців і мисливський фонд можна забезпечити значний приріст чисельності та обсягів добування основних видів мисливських тварин. Одним словом нам є чому повчитися у польських колег.