Нам слід очікувати на вовків-людоїдів

С. Гладкевич

Вересень, 2009 рік

Сьогодні наш співрозмовник директор Поліського природного заповідника, Сергій Миколайович Жила – великий поціновувач природи, людина яка добре розуміє й відчуває її, може довго цікаво розповідати про все що насправді відбувається навколо. Таких людей одиниці, вони по ледь помітному сліду можуть сказати, хто пройшов і куди, вони розуміють мову звірів. Наша розмова з ним про вовків – вид, який завжди мав складні стосунки з людиною.

 

Сергію Миколайовичу, останнім часом багато хто почав «олюднювати» вовка, ототожнювати його з нами, деякі взагалі кажуть що в душі вовка живе людина…

Я із цим твердженням абсолютно згоден. Вовк у нас з давніх часів був культовим видом. Його використовували як символ, тотем. Потрібно зазначити, що в старовину стосунки між людьми і вовками були врівноваженими, а сьогодні ми маємо з великими хижаками серйозні проблеми. Головна з них в тому, що великий хижак конкурує з людиною за об’єкти полювання. Зараз між нами йде гостра конкуренція за копитних. Я думаю, що люди повинні тут віднайти золоту середину й не можна чинити так, як це відбувається. Адже ми зараз маємо численну популяцію вовка і в дикій природі він не має достатньо кормів, а з іншого боку наше мисливське господарство перебуває в досить жалюгідному стані.

Насправді співіснування вовка і людини вже давно і добре напрацьовані в науковому плані, плані охорони природи. Європейский підхід до існування великих хижаків такий – вовк не повинен створювати конфліктну ситуацію з людиною. Ми повинні зрозуміти, що в Україні повинно бути цівілізоване мисливське господарство, економічно сильне, щоб туди прийшли справжні спеціалісти. Адже мисливські види не повинні охоронятися так, як у нас охороняється той же лось. Насправді він повинен використовуватися як мисливський вид, щодо нього проводитися спеціальні біотехнічні заходи, при цьому створюється його оптимальна чисельність, частина якої використовується для відстрілу. Це в минулому мисливське господарство було не контрольоване і досить звичним явищем було надмірне полювання.

Як можна ефективно регулювати численність вовка?

Традиційно у нас цим займалися мисливці-професіонали. Вони отримували за це гроші. А останнім часом у нас така державна політика: «навіщо нам виплачувати якісь там премії за вовка, його популяцію можуть регулювати звичайні мисливці». Але це невірний підхід, і це підтверджує 10 річній досвід такої державної політики, адже численність вовків останнім часом невпинно зростає.

Чи може вовк становити небезпеку для людини?

Сучасні вовки небезпеки для людини поки що не становлять. Але тут все залежить від того, як ми будемо до нього ставитись. Якщо будемо полювати вовка, як завжди це було, проблеми не буде ніякої. Вовк має дуже потужні виводки, коли іде нормальне на нього полювання, то особини які мають підвищену ступінь агресивності вилучаються. Таким чином йде відбір. Якщо ж полювання не вести, зрозуміло, що можуть з’явитись особини, які будуть розглядати людину як об’єкт полювання, тому що за розмірами й по своїх фізичних можливостях це досить легка здобич для вовка, що він добре показав в післявоєнний час. Вовк чудово відрізняє людей, які йому небезпечні, і нападає в основному на дітей та жінок.

До речі, конфліктні ситуації з людиною характерні не тільки для вовків, а практично для всіх великих хижаків – ведмедів, левів, тигрів. Саме тому потрібно розрізняти великих хижаків-людоїдів і великих хижаків, які нападають на людину коли вони хворі. Якщо, наприклад, це вовк хворий на сказ, то він наносить, як правило, не дуже суттєві поранення і людина виживає. Людоїд же вбиває людину і поїдає.

Чи може бути вовк регулятором численнсті копитних на окремій території?

Може, але треба сказати відверто, що всі харчові ланцюги зараз зациклені на людині й невеликий відсоток іде на харчування великих хижаків. Тому-то нам і потрібно визначитись на якому рівні ми можемо годувати вовка. Якій відсоток ми готові йому віддавати. У радянські часи це було відпрацьовано, за вовків мисливцям платили гроші, які йшли від страхування тварин. У принципі для України це не дуже велика сума і якщо ми дещо знизимо чисельність вовка й річне добування становитиме десь близько 1000 особин, досить платити за добутого вовка близько 100 доларів і у нас знову з’явиляться професійні мисливці-вовчатники. А покладатися на те що в нас, мовляв, є єгері, лісова охорона, що це входить в їх обов’язки і вони будуть ефективно регулювати популяцію вовка ні в якому разі не варто. Сьогодні у нас єгер, як професія, взагалі зникає, бо дуже низька заробітна плата. Як правило, люди працюють на четверть окладу і як професіонали вони навіть не дуже добре знають свою територію, не кажучи вже про те, що вони можуть ефективно полювати на вовка.

Взагалі, зараз полювати на вовка стало надзвичайно складно. Якщо раніше вовчатники знаходили вовчу зграю і довго переслідували її, то сьогодні це неможливо. З‘явилися кордони, а вовк робить дуже великі переходи, потрібно заходити в інші райони, господарства, плюс обмеження законодавчі. Взагалі, якщо дотримуватися недавно прийнятого Закону про жорстоке ставлення з тваринами, то на вовка полювати взагалі не можна. Адже під час гону полювання заборонене, полювання на особин, які не здатні вести самостійне життя заборонене (а до дворічного віку вовки не можуть самостійно жити), самолови теж заборонені. Тому мені, як фахівцю, дуже складно сказати, які на сьогодні у нас дозволено офіційні полювання на вовка.

Доводилось чути, таку думку, що вовчі зграї здатні до саморегуляції чисельності, наскільки це може бути в сучасних природних умовах?

Там є певні обмеження, але не настільки серйозні. Справа в тому, що вовк це вид, який має дуже великій вибір кормів, надзвичайно пластичну поведінку і він легко переключається з одного виду корму на інший. Так, на індивідуальних територіях вовків, дійсно приходить в розмноження тільки одна самка, а інші ні. Якщо взяти домашнього пса, то у нього на цій території будуть приходити в розмноження всі статевозрілі самки.

Вовк у порівнянні з іншими видами великих хижаків, єдиний вид, який дуже інтенсивно розмножується, в нього дуже великі розміри виводків, а також у вигодовуванні вовченят беруть участь і самки, і самці. І якщо, скажімо, у рисі або ведмедя досить невеликі сплески чисельності, то у вовка вони дуже великі, до того ж він вживає надзвичайно широкий спектр кормів, починаючи від мишовидних гризунів і аж до лося.

Наскільки відрізняється поведінка вовка, який живе на території заповідника і, наприклад, біля Києва?

Його поведінка залежить не від того де живе вовк, а від того, наскільки інтенсивно на нього полюють. Коли в минулому на вовка було інтенсивне полювання, поведінка його була одна, зараз такого інтенсивного полювання нема і його поведінка надзвичайно змінилася. У минулому він дуже багато часу та енергії затрачав на забезпечення власної безпеки, зараз цього вже нема. Цей фактор пов’язаний з просторовим переміщенням, вибором місця для лігва, денного відпочинку. Тому зараз схожа ситуація по всій країні.

Чи не доцільно зробити школу чи якісь курси для мисливців, які хочуть займатися вовком?

Справа в тому що найбільш ефективний спосіб боротьби з вовками це мисливці-професіонали. І коли хтось говорить, що для ефективної перепони для вовків треба відроджувати традиційні російські барські полювання, то я кажу, що це не доцільно, тому що там надвизчайно великі затрати на добування одного вовка. Після того, як барські полювання у нас канули в Лету, з’явились мисливці-лукаші, яким платили великі кошти на той час. І на це йшли і поміщики, і місцеві жителі, тому що це була велика проблема для тваринництва, особливо для інтенсивного. Справа в тому, що, якщо вовк починає спеціалізуватись на добуванні домашніх тварин, які утримуються не в приміщеннях, а вільно на випасі, то це стає великою проблемо для господарств. Ту систему, яка в нас була з давніх часів відпрацьована і, до речі, по цей день існує в Білорусі, ми повинні використати. Адже умови України це не умови Західної Європи, де вовк справжній червонокнижний вид. У нас же в країні немає абсолютно ніяких підстав для того, щоб охороняти вовка.

Насправді ми маємо дуже велику кількість видів диких тварин, які дійсно вже сьогодні потребують охорони – той же ведмідь, рись, зубр. Із багатьма птахами ситуація у нас просто критична, з тим же тетеруком. І що важливо, що зараз ця компанія на захист вовка, вона взагалі дискредитує всю нашу систему охорони природи разом із Червоною книгою.

А взагалі, яка сьогодні чисельність вовка Україні?

Я думаю, що складно відповісти на це запитання. Адже чисельність вовка протягом року істотно змінюється. Я робив прорахунки років 10 назад, тоді вона суттєво збільшувалася. А зараз у вовка дещо інша динаміка росту, зовсім мало береться на лігвах вовченят. На момент розмноження чисельність популяції більш ніж на третину зростає потім знов скорочується. Я думаю зараз у нас понад 6-7 тисяч вовків після розмноження, а перед розмноженням десь біля 4 тисяч. Вовк сьогодні заселив всю країну, він розмножився навіть в Криму. До речі, ті дані по вовку, що доводяться офіційно, абсолютно не відповідають дійсності. Наприклад, у степовій зоні про виводки вовків не знає ніхто ні з місцевого населення, а ні з мисливців. І я абсолютно впевнений, що сьогодні ми вишли на повоєнний рівень максимальної чисельності вовків і, мало того, чисельність вовка і далі продовжує зростати.

Судячи з того, як справлялися с вовчою проблемою в повоєнний час, вже сьогодні нам потрібно 10-15 років інтенсивного полювання на вовків. Окрім цього ми можемо потрапити в ту негарну ситуацію, коли, як це було в повоєнний час, у нас будуть випадки людоїдства. По іншому це не може бути, адже особини, які доживають до 12 років стають беззубими, і коли їх не замінює молода тварина, ці дорослі стають людоїдами.

Тому нам обов’язково треба впливати на популяцію вовків. Адже коли йде інтенсивне їх вилучення, створюються такі умові, що молоді вовки витісняють старих зі зграї і займають їх місце.

Сьогодні стало досить популярним брати вовченят і утримувати їх у неволі. Що ви думаєте з цього приводу?

Із точки зору нашого законодавства для будь якого вилучення особин з дикої природи треба мати відповідні дозволи. Тому з юридичної точки зору це просто незаконно. Ну, і як я вже казав, у такий спосіб у нас також заборонене полювання на вовченят. Якщо ж дорослого вилучати з природи, то потрібні самолови, а самолови у нас також заборонені.

Чи може вовк вирощений з вовченяти в неволі вижити в природі?

Великого хижака не можна підготувати і відпускати. Найбільш життєздатні підрощені особини у ведмедів, але ведмідь це наполовину хижак а наполовину рослиноїдна тварина. Із вовками цього робити ні в якому разі не можна. Як правило такий вовк після випуску в природу починає нападати на домашніх тварин. У нас в заповіднику була спроба випустити на волю рись. Не дивлячись на те, що вона вже більш ніж півроку жила під наглядом у дикій природі й адаптувалась, але раз у тиждень заходила на околиці села по домашню птицю.